Навчання, робота. Після закінчення середньої школи з російською мовою навчання пройшов службу в армії. У 1969 році закінчив Ташкентський сільськогосподарський інститут, де отримав фах «вчений-агроном, плодоовочівник-виноградар». З 1969 до 1971 року працював у садвинрадгоспі «Ахангаран-2» Ташкентської області.
Особливості стилю. У перекладі з кримськотатарської мови практично неможливо повністю зберегти її специфіку та значення деяких виразів. Однак у найбільш відомих творах «Запах базиліку» та «До останнього подиху» чітко відчуваюся національні риси. Невеликі деталі зображають побут і традиції кримського народу, але на їхньому фоні особливо яскраво відчуваються внутрішні переживання головних героїв, сила яких у характері. Особистості, створені Таїром Халіловим, за своє життя пережили випробування, які могли зламати, але в них залишається віра і надія на краще майбутнє.
Творчість. Таїр Халілов є членом Спілки письменників України. Таїр Халілов у своїй творчості досліджує пограничні стани людського існування, що робить його письмо близьким до філософії екзистенціалізму. Таїр Халілов написав повість «Забрана Батьківщина», яка на реальних подіях і неспростовних фактах розповідає про геноцид кримсько-татарського народу.
В основі повісті «До останнього подиху» – реальні події депортації кримських татар (наказ керівництва СРСР) З доповідної записки Л. Берії від 10.05.1944: «З огляду на зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу і виходячи з небажаності подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці СРСР, НКВС СРСР вносить на Ваш розгляд проект рішення Державного Комітету Оборони про виселення всіх татар із території Криму»
Депортація кримських татар. Усніє Чолпан згадувала ранок 18 травня 1944 роки так: «Рано-вранці в будинок увірвалися радянські солдати: «Збирайтеся! Вас, зрадників, виселяють». Куди? Навіщо? Чому? Розгублені, перелякані, не розуміючи, що сталося, маленькі Урмус, Леніє, Сеїтджеліл, Сундус плакали. Взяла в першу чергу Коран, потім пательню та джезве. Коли нас вивели, навколо всі плакали й кричали». Разом з іншими співвітчизниками-кримськими татарами їх посадили в машини й повезли на станцію Сюрень. Людей повантажили у вагони. Усніє їхала з дітьми та племінниками. В їхньому вагоні померли бабуся, дідусь та маленька дитина; поховати померлих було неможливо. Під час коротких зупинок дітей випускали з вагонів, і вони бігли по воду.
Депортація кримських татар. Нарешті, їх привезли в Узбекистан. Незабаром, як і багато інших виселенців, вони захворіли на малярію, дизентерію. Усніє хворіла важко, думали, що не виживе. Дітей, Сундус та Урмус, забрали до дитячого будинку. Усніє все-таки видерлась і відразу ж забрала дочок з дитбудинку. «Жили в землянці. Через якийсь час приїхали узбеки, з жалості забрали нас до себе. Давали коржі й воду. Так минув перший рік вигнання», ‒ розповідала Усніє.
Депортація кримських татар. Сім'ю Таїра Халілова депортували в Макар'ївський район Костромської області. Як згадує Халілов: «Поселили в почорнілих дерев'яних бараках, що кишіли клопами й тарганами, в них до нас жили зеки. Але ув'язнених хоч якось годували, а нас ні. Працездатних юнаків і дівчат, практично підлітків, погнали на лісоповал, тому що чоловіки воювали на фронті».
Депортація кримських татар. Виснажені від голоду, хвороб, лютих морозів, кримські татари помирали цілими сім'ями. Померли старша сестра Таїра Зейнеп, її чоловік Сеїтумер та їхній трирічний син, через рік померла і його мама Фатіме. Таїр теж захворів на тиф, але дивом вижив. Залишився без батьків, його забрали до дитячого будинку: «Позбавивши Батьківщини, убивши батьків, уцілілих дітей взяти під свою опіку! Що може бути мерзенніше за це! У дитячому будинку щовечора на лінійці ми дружно співали: «3а дитинство щасливе наше спасибі, рідна країно!»
Депортація кримських татар. Расіму Юнусову на момент депортації було майже шість років. Його батько до війни працював у колгоспі бригадиром. На початку війни його забрали в армію, проте незадовго до окупації Криму німцями він повернувся з госпіталю, де лікувався, ‒ після важкого поранення ледь пересувався на милицях.18 травня 1944 року на світанку в їхній будинок голосно постукали. На порозі стояли озброєні радянські солдати. Вони щось кричали й виганяли їх з будинку на двір, підштовхуючи прикладами. У метушні мати дала в руки Расіму торбу з горіхами та Коран. Солдат зауважив це й вирвав їх із рук хлопчика, горіхи розсипалися на всі боки.
Депортація кримських татар. З речей не дозволили брати нічого, тільки те, що одягли на себе, і вузлик з дитячим одягом. Один із військових з пістолетом в руці щось кричав і тикав зброєю в обличчя батькові. Під'їхала вантажна машина, вже повністю завантажена людьми. Расім Юнусов згадує: «Нас привезли до ешелону, що стояв у полі, і стали вантажити у вагони для худоби, де не було чим дихати від смороду й такої кількості людей. Люди напівсидячи дрімали на голих дошках, лежати місця не було. Туалету в вагоні не було. Воду для пиття набирали на зупинках, якщо встигали... Люди помирали дорогою, нам, дітям, щоб ми не злякалися, говорили, що не потрібно дивитися на небіжчиків».
Джамала «1944»Українська співачка Джамала з композицією "1944", присвяченою депортації кримських татар у 1944 році, виграла конкурс Євробачення 2016, який проходив у Стокгольмі. Вона набрала 534 бали - 211 голосів журі та 323 голосів від глядачів. Україна перемагає на Євробаченні вдруге.
Слухання пісніhttps://www.youtube.com/watch?v=w. NECV2h-y58 Коли чужинці приходять,Вони приходять у ваш будинокІ вбивають всіх вас і кажуть:«Ми не винні, не винні.»Де ж ваш розум?Людство плаче. Ви уявили себе богами,Але всі смертні. Не губіть мою душу,Наші душі... Я не змогла провести там свою молодість,Тому що ви забрали у мене мою землю. Я не змогла провести там свою молодість,Тому що ви забрали у мене мою землю. Ми могли б побудувати майбутнє,Де люди вільніжити і любити —Найщасливіші часи. Де ж ваше серце?Людство, повстань!Ви уявили себе богами,Але все смертні. Не губіть мою душу,Наші душі... Я не змогла провести там свою молодість,Тому що ви забрали у мене мою землю. Я не змогла провести там свою молодість,Тому що ви забрали у мене мою землю. Мені не вистачало Вітчизни...
«До останнього подиху»У повісті «До останнього подиху» Таїр Халілов описав останній день з життя літнього чоловіка, що прикутий до ліжка. Бекир збирає останні сили аби відчинити двері тому, хто дзвонить у його квартиру, згадуючи своє непросте життя, близьке до автобіографії самого автора і тисяч інших депортованих кримських татар. Є тут і болісне осмислення долі кримськотатарського народу, звинуваченого, депортованого та пограбованого. Та попри це, знаходячись між смертю та життям, після всіх випробувань, герой залишається відданим своєму народу та рідній землі.
Екзистенціалізм. Течія в літературі, що сформувалася в Європі у 1930—40 pp., а найбільшого розвитку досягла в 1950— 60 pp. Джерела екзистенціалізму містилися в працях філософа XIX ст. С. К'єркеґора. У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.
Тестові запитання. Чим важливий 2018 рік для Таїра Халілова? він став лауреатом Нобелівської премії він отримав Пулітцерівську премію він виграв мільйон у лотерею захистив докторську дисертацію він став лауреатом спеціальної номінації "Внесок у розвиток кримськотатарської літератури"
Джерелаhttps://ua.krymr.com/a/deportatsia-krymskykh-tatar-spohady/31260752.htmlhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B2_%D0%A2%D0%B0%D1%97%D1%80_%D0%91%D0%B5%D0%BA%D1%96%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87https://dovidka.biz.ua/tair-khalilov-biohrafiia-skorocheno/https://www.ukrlib.com.ua/dic/show.php?w=59