Презентація "Тарас Григорович Шевченко - вірний син України"

Цілий світ, не тільки Україна, вшановує пам’ять великого Кобзаря. Пам’ять про нього житиме вічно. 2

Будинок в Моринцях Моринці: хата Григорія і Катерини Шевченків 3

Хоче малювати, прагне він до знань, Та за це багато зазнає знущань. Нишком він малює статуї в саду, Вночі пише вірші про свою біду… Тарас Григорович виправдав їхні сподівання. 1845 року він закінчив Петербурзьку академію мистецтв з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малював портрети, картини, ілюстрував свої вірші. 4

Інсценізація “Зіркове небо” 5

Немає України без калини 6

З 46- 47 9 березня 1814 року в селі Моринцях у сім’ї селянина-кріпака народився хлопчик Тарас. Він ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном,за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою». 7

Уривок з повісті “Дитинство Шевченка” Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку». За найменшу провину він карав своїх учнів різками. Та недовго тривала Тарасова «наука». Замучена важкою працею, померла мати. Незабаром помер і батько. Його розпач і горе описані в таких рядках: Там батько, плачучи, з дітьми (А ми малі були і голі) Не витерпів лихої долі, Умер на панщині…А ми Розлізлися межі людьми, Мов мишенята. Я до школи – Носити воду школярам. 8

 Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами 9

10

11

Тарас наймитував у школі, а потім пас громадську череду. Через 20 років він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало». 12

Звучить пісня “Зоре моя вечірняя” 13

Сценка “Залізні стовпи” 14

15

Зацвіла в долині червона калина 16

Тече вода з-під явора 17

І БАРВІНКОМ, І РУТОЮ І барвінком, і рутою, І рястом квітчає Весна землю, мов дівчину, В зеленому гаї... 18

ВІТЕР З ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою; Пливе човен по Дунаю Один за водою... 19

СОНЦЕ ГРІЄ, ВІТЕР ВІЄ 20

Чималий у яру ставок, Зелений по горі садок. І верби, і тополі, І вітряки на полі. 21

Із-за лісу, за туману 22

23

Доля України завжди хвилювала великого Кобзаря. Він вірив у краще майбутнє свого народу. Віра у краще майбутнє звучить у таких рядках: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі. 24

25

26

27

28

У кожній хаті, у кожній школі нехай живе, а не стоїть почесно на полиці мудре, ніжне, гнівне, пророче слово нашого Кобзаря. Адже його твори – це історико-культурні пам’ятки, що житимуть віки, як живуть у народі перекази про народних героїв. 29

30

9 березня –День народження Т.Г.шевченка; 9 років – смерть матері; 11 років – помер батько; 13 років - пасе ягнят, 24 роки – вихід Шевченка з кріпацтва, навчання в Академії Мистецтв; 26 років – вихід у світ “ Кобзаря ”; 31 рік – закінчив Академію Мистецтв, повернувся на Україну; 33 – роки арешт до Оренбурга; 43 – роки визволення Т. Г. Шевченка; 47 – років смерть Т. Г. Шевченка.

Довге заслання, якому немає кінця-краю, обсіли хвороби. Він дуже постарів. Йому лише 43, а на вигляд – мало що не дід. Є щось жертовне у цьому зображенні, є відчуття життєвого драматизму, неминучість трагедії.

Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї, і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком. 24

9 березня 1861 року Тарасу Шевченку минуло 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітали поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Він був похований у Каневі на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.