Презентація "Тарас Шевченко - провісник українського народу."

(1814– 1861)

Великий Кобзарю! Ти живеш і в наші дні, Ти з нами в праці і борні, Ти правди й вільності пророк…

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії

Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В.Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки, де минули дитячі роки Тараса

1826 р. – Т.Шевченко йде в Кирилівську школу в найми до вчителя П. Богорського. 1827-28 р. – тікає від жорстокого вчителя. Після невдалих спроб влаштуватися в науку до малярів Тарас вертається в с. Кирилівку, де пасе череду і наймитує в попа.

1828 р. – Шевченка забирають у двірню поміщика Енгельгардта, де працює козачком. 1829 р. – побував разом з поміщиком у Корсуні, Києві, а пізніше в Литві у м. Вільно. Тут вивчає польську мову, малює, за що поміщик жорстоко карає Тараса.

1831 р. – Т.Шевченко разом з п.Енгельгардтом переїжджає до Петербурга. 1832 р. – поміщик законтрактував Тараса живописцю Ширяєву. У цей час у Петербурзі білими літніми ночами перемальовує статуї в Літньому саду.

1835р. з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І. Сошенко. Він робить усе, щоб якось полегшити його долю: знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835).

Т.Шевченко написав поему «Катерина», присвячену В.Жуковському на спогад про день викупу з кріпацтва.

Вірші Т.Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити”. Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”.

1844р. вийшло друге видання “Кобзаря”. Усі ці твори належать до раннього періоду творчості Шевченка, коли він усвідомлював себе як “мужицький поет” і поет-патріот.

На Україні Шевченко написав два поетичних твори — поему “Тризна” і вірш “Розрита могила”.

Та, повернувшись до Петербурга наприкінці лютого 1844р., він під враженням побаченого на Україні пише ряд творів (зокрема, поему “Сон”), які остаточно визначили подальший його шлях як поета.

8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбувати солдатську службу. В Орську він порушив царську заборону писати. Свої нові твори він потай записував до саморобних “захалявних” зошитів.

У 1848р. на клопотання Шевченкових друзів його включили як художника до складу Аральської описової експедиції, очолюваної О. Бутаковим. З жовтня 1848р. до травня 1849р. експедиція зимувала на острові Кос-Арал.

23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, куди він прибув у середині жовтня 1850р.

Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета. Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета (Ф. Толстой та ін.) почали клопотатися про його звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір поселитися в Петербурзі.

Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета. Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета (Ф. Толстой та ін.) почали клопотатися про його звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір поселитися в Петербурзі.

Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого”. Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.

Презентацію підготувала: викладач КЗВО “Кіровоградський музичний коледж” Кравченко Н.О.