презентація "Третинний сектор економіки України"

Третинний сектор економіки України

Міжнародні транспортні коридори на території України. Україна розташована на перетині найважливіших транзитних і зовнішньоторговельних маршрутів між країнами Європи та Азії. Це зумовлює транзитний статус нашої країни.

Офшорна розробка програмного забезпечення в Україні. Україна входить до двадцятки світових виробників програмного забезпечення. У нашій країні налічується майже тисяча компаній з розробки програмного забезпечення. У галузі працюють понад 30 тис. українських фахівців. Розробка IT-технологій визнана пріоритетним напрямом розвитку України.

Понад 60 % їхньої продукції експортується, унаслідок чого з 2000 р. виник новий сучасний напрям - розробка програмного забезпечення для іноземних замовників, що отримав назву офшорний аутсорсинг - взаємовигідна співпраця компаній, за якої їхні офіси розташовуються в різних країнах і навіть на різних континентах. Серед сервісів, що наразі надає український аутсорсинг, лідирують web-розробка, дизайн, верстка та створення мобільних додатків.

Рекреаційний комплекс України. В Україні санаторно-курортна справа є одним з найдавніших видів рекреації. З XIX ст. відомі кліматичні курорти Південного берега Криму, бальнеологічні Передкарпаття і Закарпаття, Поділля, Полтавщини, грязьові курорти Криму й Одещини.

Україна має широку й різноманітну рекреаційну ресурсну базу, представлену майже всіма бальнеологічними типами мінеральних вод (вуглекислі, радонові, сульфідні, залізисті, бромні, йодо-бромні та йодні тощо). Грязьові курорти використовують торфові, мулові, сапропелеві грязі, значні поклади яких є в озерах і лиманах Криму, Одеської, Херсонської, Запорізької областей.

Кліматично найкращі рекреаційні території зосереджені на узбережжі Чорного та Азовського морів (переважно для літнього відпочинку), у Карпатах і Закарпатті (як літня, так і зимова рекреація).

Останніми роками в Україні широкого розвитку набув туризм. Україна багата на природні та культурно-історичні туристичні ресурси. Найкраще розвиваються гірський, пізнавальний, водний, релігійний, екстремальний, сільський, зелений види туризму.

У Києві розташовано чимало відомих архітектурних шедеврів

Місце України на світовому ринку інвестицій і запозичень. Надходження прямих інвестицій для потреб розвитку національної економіки є важливим індикатором міжнародної привабливості держави, ключовим показником конкурентоспроможності на міжнародному ринку капіталу. Тому в 2017 р. Україна посіла лише 81-ше місце серед 137 країн у щорічному рейтингу Глобального індексу конкурентоспроможності.

Найпривабливішими для іноземних інвесторів залишаються сфера фінансової та страхової діяльності, деякі промислові підприємства, оптова й роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів. Стан фінансової системи України впродовж останніх десятиліть змушує її виходити на світовий ринок запозичень, тобто звертатися до світових кредиторів. Сьогодні найбільшими кредиторами України є міжнародні фінансові організації, передусім МВФ, Світовий банк, МБРР, а також Євросоюз.

Зовнішній борг України поступово зростає і у 2017 р. досяг 76,3 млрд дол., що становить 75% ВВП . Україна за розміром зовнішнього боргу перебуває на 48-му місці у світі. З огляду на те, що Україна витрачає валюти більше, ніж заробляє, без зовнішніх позичок вона поки що не може обійтися.

Банківсько-фінансова система України поступово інтегрується у світовий банківський простір, спостерігається значна активізація присутності іноземного капіталу ТНК. Станом на 2017 р. у Державному реєстрі банків України зареєстровано 88 банків, з них що другий - банк з іноземним капіталом, а що п’ятий - зі стовідсотковим іноземним капіталом.

Сучасні форми просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні. На різних підприємствах під впливом науково-технічного прогресу відбуваються складні й суперечливі процеси подальшого усуспільнення поділу праці. Ці процеси виявляються в еволюційному розвитку низки суспільних форм організації виробництва товарів і послуг. Серед них провідна роль належить як класичним формам суспільної організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування), так і новим (диверсифікація, конверсія).