Презентація "Україна - мій рідний край."

Проект по виховній роботі виконала вчителька початкових класів Христюк І. О.2013р.«Україна - мій рідний край»

Мета проекту. Закріпити знання учнів про Ук­раїну, її символи; розкривати багату, поетичну душу українського народу, його минулу і сучасну славу; розширити і погли­бити поняття про те, що «Я − грома­дянин України»; розвивати українське мовлення дітей, їхній кругозір, пам’ять, артистичні здібності; фор­мувати національну свідомість школяра, громадські якості, патріотизм, людяність, працьовитість; вихову­вати любов і повагу до рідного краю, його звичаїв та обрядів; викликати бажання вирощувати калину в ріднім краю; виховувати бажання примножувати і збагачувати духовну спадщину, що накопичувалися віками.

Актуальність проекту. Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Українські обереги, державні, народні і релігійні символи, звичаї – невід’ємна частина нашої культури. Наше минуле – це приклад художньо-естетичної культури. Українська вишивка, віночок цінуються у всьому світі

Завдання Зібрати інформацію про державні, народні символи (робота з книгами, журналами, газетами, енциклопедіями, в інтернеті). Дібрати вірші, пісні, прислів’я, малюнки, які відносяться до теми. Розучувати пісні. На уроках образотворчого мистецтва виконати ряд малюнків до розділу «Край, де я хотів би побувати». Проводити заочні подорожі рідним краєм. Вивчати державні, релігійні та народні свята в Україні. Скласти твір-розповідь «Наш рідний край»Виготовлення виробів з природного матеріалу.

Тема. Мета. Закріпити знання учнів про Ук¬раїну, її символи; розкривати багату, поетичну душу українського народу, його минулу і сучасну славу; розширити і погли¬бити поняття про те, що «Я − грома¬дянин України»; розвивати українське мовлення дітей, їхній кругозір, пам’ять, артистичні здібності; фор¬мувати національну свідомість школяра, громадські якості, патріотизм, людяність, працьовитість; вихову¬вати любов і повагу до рідного краю, його звичаїв та обрядів: викликати бажання вирощувати калину в ріднім краю; виховувати бажання примножувати і збагачувати духовну спадщину, що накопичувалися віками. Обладнання. Державні символи України (герб, прапор); Конституція України, література, плакати про Україну; український одяг, вишиті рушники, скатертина, український посуд; коровай; рослини-символи: калина, верба, барвінок, колоски; українські народні пісні; магнітофон, проектор, ноутбук, диск з презентацією до свята. Україна - мій рідний край

Україна – рідний край!Поле, річка, синій гай. Любо стежкою іти,Тут живемо я і ти!

Що таке Батьківщина?За віконцем калина,Тиха казка бабусі,Ніжна пісня матусі,Дужі руки у тата,Під тополями хата,Під вербою лисиця,В чистім полі криниця.

Серед лугу лелекаІ діброва далека,І веселка над лісом,І стрімкий обелісок... Коли любиш ти все цеІ сприймаєш у серце,Як готовий щомитіВід біди боронити. Кожну в гаї пташину,Кожну в лузі билину,Значить, це Батьківщина. Має доброго сина

Батьківщина – хліб і сіль,Батьківщина – втіха й біль. Батьківщина батько й мати,І поріг твоєї хати.

У всіх людей одна святиня,Куди не глянь, де не спитай. Рідніше їм своя пустиня,Аніж земний в чужині рай.Їм красить все їх рідний край. Нема без кореня рослини,А нас, людей, без Батьківщини.

Вогник рідної хати, батьківський поріг, хліб – сіль на столі, пучки запашних лугових квітів – усе це ми звемо Батьківщиною.

Є у кожної дитини. Матінка єдина,Та, що любить нас і дбає,Розуму навчає.Є у кожної дитини. Навіть сиротини. Наша мати солов'їна –Рідна Україна

Вчитель Земля, на якій ми живемо, зветься Україною, а народ, що живе на ній –українцями, і говоримо ми українською мовою. Велика земля наша. Розкинулась вона на широкі простори. Поруч з українцями на нашій землі живуть люди багатьох національностей: греки, євреї, росіяни, білоруси, грузини тощо. Всі вони вважають Україну своєю Батьківщиною і шанують її закони і традиції.

Багато в Україні великих і красивих міст: Львів, Харків, Ужгород, Полтава, Луганськ, Донецьк. Най старішим і найкрасивішим є Київ – столиця нашої країни. Заснували його поляни, котрі жили на високому березі Дніпра. З тих часів Київ і вважається найголовнішим містом України. Про назву Києва існують різні перекази і легенди. За мотивами однієї з легенд у місті споруджено пам'ятник. У човні пливуть рікою три брати Кий, Щек, Хорив і їх сестра Либідь. За легендою, на честь старшого брата Кия і названо місто Києвом.

Центральною вулицею Києва є Хрещатик. Чому саме так названо вулицю?Бо побудована вона на тому місці, де перехрещувалися два яри. Через усю країну несе свої води могутній старий Дніпро – найбільша ріка України, окраса Києва. Є в Україні і гори – Кримські і Карпати. Найвищі гори – Карпати, а саме вершина Карпат – Говерла. Багато в Україні лісів, де мешкає безліч різних тварин, росте розмаїття рослин. Україна – край, який Бог наділив родючою землею, чарівною природою і гарними, талановитими людьми.

вулиця Хрещатик

Українці мають славку історію і традиції... Мають вони і свої державні національні символи, які люди знають і бережуть. Національний прапор України синьо – жовтого кольору. Він має давнє походження. Поєднання цих кольорів зустрічалось не лише за часів козацької вольниці, а й за часів княжої влади. Жовтий колір – колір сонця, синій колір – колір ясного, чистого, мирного неба.

Прапор нашої Вкраїни. Має колір жовто-синійІ повинен кожен знати. Як два кольори єднати: Синє небо – верхня смуга,Жовте поле – нижня смуга. Я підношу із любов ю. Прапор ніжно – кольоровий.

Прапор – це державний символ,Він є в кожної держави;Це для всіх – ознака сили,Це для всіх – ознака слави. Прапор свій здіймаєм гордо,Ми з ним дужі і єдині,Ми навік вже є народом,Українським в Україні. Синьо – жовтий прапор маєм: Синє небо, жовте жито;Прапор свій оберігаєм,Він – святиня, знають діти.

Герб – це офіційна емблема держави. Золотий тризуб на блакитному тлі – дуже давній знак. Він використовувався ще за часів Київської Русі. Отже, нашому гербу – більше тисячі літ. Наш герб – тризуб,Це воля, слава й сила;Наш герб – тризуб. Недоля нас косила,Та ми зросли, ми є,Ми завжди будем,Добро і пісню. Несемо ми людям.

Це наша клятва,Заповідь священна,Хай чують друзі й вороги,Що Україна вічна,Незнищенна,Від неї лине світло навкруги. Гімн – урочиста пісня нашої держави. Слав палкі,Мелодія врочиста –Державний Гімн. Ми знаємо усі. Для кожного села,Містечка, міста –Це клич один. З мільйонів голосів.

А ще народ України має свої споконвічні народні символи. Улюблені рослини-символи – це тополя, барвінок, вишня, верба,калина. Про ці рослини складено пісні, прислів'я, легенди. У народі кажуть: «Без верби й калини – нема України». Калину садили у кожному подвір'ї. Вважали її оберегом від усього злого.

Народні символи України

Ось калина над рікою,Віти стелить по воді. Хто це щедрою рукою,Їй намистечко надів. Червонясте, променисте,Розквітає, як вогні,Дай хоч трішечки намиста,Калинонька, і мені...

ПІСНЯ «ЧУБАРИКИ, ЧУБЧИКИ»Ой у лузі калина,Ой у лузі калина,Калина, калина,Чубарики, чубчики, калина,Калина, калина,Чубарики, чубчики, калина. Там дівчина ходила,Там дівчина ходила,Ходила, ходила,Чубарики, чубчики, ходила…Цвіт калини ламала,Цвіт калини ламала,Ламала, ламала,Чубарики, чубчики, ламала…Та в пучечки складала,Та в пучечки складала,Складала, складала,Чубарики, чубчики, складала…Та й на хлопців моргала,Та й на хлопців моргала,Моргала, моргала,Чубарики, чубчики, моргала…

Символом українського народу є вишиті рушники. Дім без рушників, - говорилось у народі, як родина без дітей. З рушником вшановували появу на світ немовля, зустрічали дорогих гостей хлібом –сіллю на вишитому рушнику. З рушником проводжали в далеку дорогу, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду. З рушником проводжали і в останню путь.

Вишивали рушники різними способами і кольорами. Майже на всіх рушниках можна помітити два однакові кольори – червоний і чорний. Червоний – колір калини,щастя, ясного сонечка. Чорний – колір землі нашої родючої, а інколи і смутку.

ПРО ВІНОК Біля вікон українських осель немов палають яскравими барвами мальви і жоржини, чорнобривці й маки, ромашки і м’ята. Це вічні обереги нашої духовної спадщини. Кожна квітка не лише прекрасне створіння природи, а й красномовний символ.

Українські дівчатка влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята надягали вінки. Вінок в українців − це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір'я. Був обов'язковим у вбранні нареченої на весіллі, а також у деяких інших звичаях та обрядах, як символ українських народних пісень.        Вважалося, що вінок з живих квітів захищає дівчину від напасників і лихого ока. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові вінок, володіє чарами. А ще вінок на голові і для здоров'я, тому є квіти, які потрібно обов'язково вплести.  

      До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток. Кожна квітка у віночку щось символізувала: троянда - кохання; біла лілія - символ чистоти; волошка - простота, ніжність; вереск - самостійність; дзвоник польовий - вдячність; лавр - успіх, слава; мальва - краса, холодність; півонія - довголіття; ромашка - мир, ніжність, кохання; безсмертник - здоров'я роду людському; калина - символ краси та дівочої вроди, символ України. 

«Мова кожного народу неповторна і своя» - це рядки з вірша. Ми також любимо свою українську мову і називаємо її калиновою, солов'їною, барвінковою. Вона є державною мовою України. Українська мова –Давня й молода. Світить рідне слово,Як жива вода. Звідки воно взялось –Діло не просте... Вдушу засівалось,Із душі росте.

Моя Батьківщина – це моє рідне село Мирча. Йому багато літ. Кожна стежина тут лише слід. Тут чепурні оселі. Тут ліс дарує нам свої щедроти. Тут навіть зорі золоті. Тут чарівна мелодія душі. Я дуже люблю своє село. Рідна Мирчо моя,Віковічна земля,Тут коріння моє,Народився тут я. Тут діброви зелені,І садочи рясні,Працьовиті тут люди,Тут поліські пісні.

У Мирчі рідненькій І серце співає. Хвилює бентежить мене,І зоряне небо,і листя багряне,Бо суще все те,бо земне. У ріднім селі серденько співає - Тут сонечко рано встає.

Дорогий мій рідний краю,Мирчо дорога!Обніму тебе я ніжно,Ти в мене одна. Тут пахне сіном і травою,Морить левада тихим сном,Тут ліс гойдається у тиші,Він - поряд, за моїм селом.

Я люблю тебе Мирчо,Моя рідна земля. Тепле сонце привітне,Тут живеш ти, живу я. Тут батьки мої рідні,Дороге все моє. Тут зелена діброва,Тут зозуля кує. Вчителі мої любі,Що в світ знань нас ведуть. Світлим буде хай небоІ дерева ростуть.