Розробка уроку літературного читання "Тарас Шевченко - України син"

Тема. Тарас Шевченко – України син. Антін Лотоцький

          «Малий Тарас чумакує» (3 клас)

Мета. Розширити знання учнів про життя Т.Г.Шевченка. Ознайомити дітей з деякими відомостями про раннє дитинство поета. Вчити аналізувати твір, давати характеристику дійовим особам, робити самостійні висновки з прочитаного. Удосконалювати якості читання. Розвивати мовлення,  мислення, пам'ять, увагу, творчі здібності. Сприяти вихованню любові і поваги до світлого образу поета – мислителя Т.Г.Шевченка.

Обладнання. Портрети авторів, картки для словникової роботи, ілюстрації, фонохрестоматія, ТЗН, ігровий матеріал.

Тип уроку. Літературними стежками знань.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

Ти зосередься, до праці мерщій,

Усі перешкоди здолати зумій!

Працюй наполегливо, швидко, старанно,

Щоб кожна хвилинка не втратилась марно.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів.

Діти, зараз ми з вами проведемо дихальну розминку для читання.

1. Дихальна вправа "Кулька"

Надути щоки. Повільно, плавно випускати повітря через губи, витягнуті вперед.

“Вітерець і вітрильник”

             Діти складають разом долоні. Вдих через ніс. Дмухаємо в долоні, ніби надуваючи вітрила.

На останок сильно видихаємо, «відштовхуючи» кораблик від берега

Налаштуйтеся на мовну розминку, щоб читати виразно, інтонаційно.

Фонетична зарядка.

– Прочитайте 1 рядок з голосним [е].

– Прочитайте 2 рядок з голосним [у].

МФПБЧГКЩРВСБП – Е

ЛБСМДШСТКЦБНГЛЧ – У

Скрипу-скрипу-скрип! –сани скриплять.

Цоку-цоку,цоку! –коні біжать.

Трісь-трісь-трісь! – вітер гуляє

І верхів’я дерев ламає.

2. Робота над скоромовкою.

Курли, курли, курличуть,
Курличуть журавлі.
Курличенням накличуть
Весну по всій землі.

3. Дидактична гра «Чарівна квітка».

На звороті кожної пелюстки записані слова із вірша Т.Г.Шевченка. Назвати назву вірша.

Тече, вода, качаточка, качечка, калина. (Тече вода з-під явора)

Реве, стогне, завива, гне. (Реве та стогне Дніпр широкий)

Садок, хрущі гудять, сім'я, зіронька. (Садок вишневий коло хати)

Село, неначе писанка, неначе диво. (Село! І серце відпочине)

Світає, палає, соловейко, вітер віє. (Світає, край неба палає..)

4. Мозковий штурм.

–Ми вже вивчали творчість великого Кобзаря. Пригадаємо, що ж ви пам'ятаєте.

–Де і коли народився поет? (9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині.)

–Скільки братів та сестер мав Тарас? (Два брати: Микита, Йосип. Три сестри: Катря, Ярина, Марія.)

–У кого спочатку навчався поет? (У шкільного дяка-п'яниці.)

–А потім? (У маляра, але Тараса приставили козачком до пана.)

–Скільки було років Шевченкові, коли його викупили з кріпацтва? (24 роки.)

–Як називалася перша збірка митця? («Кобзар»)

–Скільки років прожив Шевченко? (47 років)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми і мети уроку.

– Відгадайте загадку.

Чий портрет у кожній хаті –

І у бідній, і в багатій –

Прикрашений рушниками,

Вишитими руками мами?

–Ви вже здогадалися, що сьогодні ми будемо говорити про відомого поета, про геніальну особистість і водночас людину рідну і близьку кожному українцеві – Т.Г.Шевченка.

ІV. Первинне сприйняття і усвідомлення нового матеріалу.

1. Слово вчителя.

Ми чуємо, тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки, заплетені суцвіття

До ніг, тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо, тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.      В.Симоненко

2. Бесіда, розповідь вчителя.

– Як називається наша земля? (Україна) Ми любимо свою країну, шануємо і поважаємо інших людей. А коли згадують про Україну в якійсь чужій далекій стороні, то при цьому обов'язково називають ім’я поета. Пам'ятники йому стоять під небом Аргентини, Америки, Франції та багатьох інших держав. Багато людей знають його і шанують, бо він – народний поет. Багато видатних людей писали про Т.Г, Шевченка – називали його сином українського народу.

3. Робота над кросвордом.

– А зараз ми пригадаємо рядки з творів Т.Г.Шевченка. Нехай ця радість поселиться і в наших з вами серцях.

(Питання на презннтації) Відповіді записуються в кросворд на дошці.

Якщо правильно запишете слова по горизонталі, то по вертикалі прочитаєте прізвище всесвітньовідомого поета.

1) Любо, любо стало,... зраділа (пташечка).

2) Світає, край ... палає (неба).

3) Тече ... з-під явора (вода).

4) Зоре моя ..., зійди над горою (вечірняя).

5) Зацвіла у лузі... калина (червона).

6) Встала й весна, чорну землю ... розбудила (сонну).

7) Садок вишневий ... хати (коло).

8) Пишається ..., явір молодіє (калинонька).

– Чиє прізвище ви прочитали?

Багато письменників присвятило свої твори хвилюючій розповіді про той тернистий шлях, яким пройшов, не схиляючи голови, великий поет, письменник і художник Т.Г.Шевченко.

Але посміхнулася доля Шевченкові лише у 24 роки.

«З кріпацької неволі Тараса Шевченка було викуплено завдяки старанням видатних художників. Тоді йому було 24 роки. Перед ним відкрився новий світ. Але тільки 13 років за все своє життя поет почувався вільною людиною. За волелюбні вірші його було заслано в далекі краї без права писати й малювати. За своє коротке життя Тарас Григорович Шевченко так багато зробив для українського народу, що його зірка ніколи не згасне в нашій пам'яті.»     Антін Лотоцький

– Яка подія змінила життя Т.Шевченка?

– Як довго почував себе поет вільною людиною?

– За що було заслано Тараса Григоровича?

– Трагічною була доля Шевченка. Та його життя – це зірка, яка яскраво запалала, але швидко погасла. Та сяйво його творів палає й зараз.

Перегляд відеофрагмену вірш «Зоре моя вечірняя..»

4. Розповідь про письменника Антіна Лотоцького:

Народився Антін Лотоцький 13 січня 1881 р. у селі Вільхівці на Тернопільщині в сім’ї галицького педагога і письменника Льва Лотоцького. У домі Лотоцьких панувала творча атмосфера, витав справжній український патріотичний дух, і це вплинуло на світогляд хлопчика. Ще з дитячих років у нього сформувалася справжня любов до України, її історії, до свого на той час поневоленого народу. Дуже рано проявився літературний талант Антіна Лотоцького, і він змалку вже писав казки, оповідання, віршував. Письменницький дар викристалізувався у Бережанській гімназії та у Львівському університеті.

Антін Лотоцький надрукував цикл краєзнавчих оповідань під загальною назвою «Славко на мандрівках».

Але чи не найбільше зробив А. Лотоцький для розвитку українського історичного оповідання. Він створив чимало художніх оповідей для дітей про наше героїчне минуле, зокрема про стрілецтво.

Славу письменника Антону Лотоцькому принесла чотиритомна «Історія України для дітей». Ця книга була своєрідним підручником з історії України за кордоном. А на Батьківщині за радянських часів цей твір свідомо не друкували, адже справжня українська історія приховувалась. І лише в 1991 р. «Історію України для дітей» А. Лотоцького було надруковано в Україні.

Історичне оповідання- невеликий за обсягом твір, у якому широко відтворюються історичні події, епохи та її діячі.

5. Словниково-лексична робота.

Волú- елика рогата худоба, яка призначена для відгодівлі і забою. Раніше волів також використовували для виконання різноманітних господарських завдань, зокрема, їх запрягали у плуг чи вози.                   

Обáбіч- поруч, поряд, коло чогось.              

Пáсинки- нерідний син одного з членів подружжя, який доводиться рідним іншому.           

Вóльниця- селяни, ремісники, які втікали від поміщиків, поселялись на окраїнах, здобуваючи таким чином незалежність.          

Товарúство- група людей, які перебувають в тісних стосунках, коло знайомих.

Чумакувати- бути у тривалих від’їздах, довгий час подорожувати.

Хутір- мале поселення за селом.

Запорожці- українські, дніпровські козаки

Татари- тюркомовний, корінний народ Росії.

Ясир- полонені набрані татарами.

Гайдамаки- народні повстанці.    

– Прочитайте колонку слів всі разом.

– Які слова мало зрозумілі? (Учитель пояснює їх.)

Фізкультхвилинка.

Ми пішли гуртом на луки,
Підняли до сонця руки.
Потягнулися, присіли,
Підвелись, потупотіли.
Так травичка проростає,
Так пташина прилітає,
Так струмочок пробігає,
А так квітка розквітає.
Як зайчики, стрибаємо,
Весну зустрічаємо.

6. Читання оповідання «Малий Тарас чумакує».

Діти, а зараз ми з вами прочитаємо оповідання «Малий Тарас чумакує» тож будьте уважними.

Літо 1824 року було дуже гарне. Небо голубе та ясне від палкого сонячного проміння, що так і ллється потоками на зелені садки Кирилівки, на білі хатини з чорними стріхами й димарями, на пишні квітники перед хатами та на блискучі церковні бані.

Тільки в хаті Шевченків невесело. Недобра мачуха побиває дітей-пасинків і проклинає їх, а вже найбільше малого Тараса.

Бачить це батько, бачить старенький дідусь, і жаль їм хлопчини.

–Невинно терпить, – каже батько.

Задумався старий дідусь, а по хвилині каже:

–А знаєш що, Грицю! Ось ти вибираєшся чумакувати, візьми й Тараса з собою...

Тарас почув таку милу новину, і мовби його на сто коней посадили. Поїде, світа побачить, степи, козацькі могили. І пригадує собі, як то він уже «їхав з чумаками», тому чи не чотири роки вже буде, тоді, як він ішов до «залізних стовпів».

На другий день раненько батько з Тарасом поснідали, сіли на віз, перехрестилися і... воли рушили. Минають поля, гаї, села, а ось уже й місто біліє перед ними.

–Що це за місто? – питається в батька Тарас,

–Гуляйполе, – відповідає батько.

І знов села, поля, хутори. При дорозі буйна трава. Батько спиняє воли, випрягає, пускає їх на пашу.

–Обідатимемо, сину, – каже. Сідають на возі, обідають. – То вже степ, тату?

–Ні, Тарасе, це ще не степ, але ось як виїдемо в Херсонщину, то вже почнеться справжній степ, широкий, буйний. Тільки то вже не те, що було колись, тепер уже багато степу зорали, замість тирси пшениця шумить. Тарас не дивиться на міста, його очі біжать дальше – за річку Тикич, у степ безмежний.

– А це вже справжній степ? – допитується знову Тарас.

– Так, це вже степ, – відповідає батько.

Віз котиться широким шляхом, а обабіч шляху шумлять високі трави, що вже почали жовкнути від палючого сонця. Тарас бігає зором по степу якось розмріяно. А по хвилині питається:

– Тату, то тут жили запорожці?

– Так, кажуть старі люди, що тут була запорозька вольниця, – відповів батько.

А Тарас уже не допитується, задумався. Його уява малює йому буйних, чубатих запорожців, як вони ганяються степом, здоганяють татар, що везуть ясир з України, заводять бій з татарами, бранців визволяють. А потім копають могилу товариству, що впало в бою, і сиплять високу-високу. Все так, як дідусь оповідав, а дідусь знає, бо пам’ятає і запорожців, і гайдамаків.

• Повторне читання.
• Аналіз змісту оповідання з елементами вибіркового читання.

– Коли відбулися описані події?

– Скільки тоді було років Тарасику?

– Прочитайте опис села, у якому жила сім'я Шевченків.

– Якій настрій панував у хаті Шевченків?

–Як в сім’ї сприйняли новину про чумакування Тараса? Передайте своїми словами близько до тексту.

–Куди найбільше мріяв потрапити Тарасик? Чому? Розкажіть.

– Які картини малювала уява хлопчика? Пригадайте і назвіть їх.

V. Систематизація і узагальнення знань, умінь і навичок учнів.

1. Вправи на удосконалення якостей читання.

• Читання оповідання в особах (діалог між Тарасом і татом).

Гра «Уважний читач». Діти, я буду зачитувати речення з оповідання, а вам потрібно його там знайти і зачитати правильно.

І ллється потоками на зелені садки Моринців.

Тільки в хаті Грінченків невесело.

Матвій почув таку милу новину, і мовби його на сто коней посадили.

Вишгород- відповідає батько.

Ні, Тарасе, це ще не степ, але ось як виїдемо на Волинь, то вже почнеться.

Його очі біжать дальше- за річку Стир, у степ безмежний.

Тату, то тут жили гайдамаки?

2. Робота над характеристикою героя.

–Які риси характеру притаманні малому Тарасику?

–На дошці записані слова – ознаки. Зʼєднайте риси характеру з іменем Тарасика.

3. Творча робота.

–Уявіть собі, що ви художники. Вам потрібно намалювати ілюстрації до оповідання. Які картини ви бачите у своїй уяві? Які фарби ви б використали? Який колір переважав би?

VІ. Підсумок уроку.

Підсумкова бесіда.

–Коли народився Т.Г.Шевченка? (9 березня 1814 року)

–Як називалась перша збірка Шевченка? (Кобзар)

–Які оповідання писав Антін Лотоцький? (історичні)

–З яким оповіданням ми сьогодні познайомились? («Малий Тарас чумакує»)

– Які риси характеру ви б хотіли виховати в собі?

Відео

– Діти, де б ви не були, ким би ви не стали, памʼятайте, що всі ми онуки Тараса Григоровича Шевченка, будьте достойні його імені!

Вдома намалюйте сюжетний малюнок до вірша, який вам найбільше подобається

«Малий Тарас чумакує»

Літо 1824 року було дуже гарне. Небо голубе та ясне від палкого сонячного проміння, що так і ллється потоками на зелені садки Кирилівки, на білі хатини з чорними стріхами й димарями, на пишні квітники перед хатами та на блискучі церковні бані.

Тільки в хаті Шевченків невесело. Недобра мачуха побиває дітей-пасинків і проклинає їх, а вже найбільше малого Тараса.

Бачить це батько, бачить старенький дідусь, і жаль їм хлопчини.

–Невинно терпить, – каже батько.

Задумався старий дідусь, а по хвилині каже:

–А знаєш що, Грицю! Ось ти вибираєшся чумакувати, візьми й Тараса з собою...

Тарас почув таку милу новину, і мовби його на сто коней посадили. Поїде, світа побачить, степи, козацькі могили. І пригадує собі, як то він уже «їхав з чумаками», тому чи не чотири роки вже буде, тоді, як він ішов до «залізних стовпів».

На другий день раненько батько з Тарасом поснідали, сіли на віз, перехрестилися і... воли рушили. Минають поля, гаї, села, а ось уже й місто біліє перед ними.

–Що це за місто? – питається в батька Тарас,

–Гуляйполе, – відповідає батько.

І знов села, поля, хутори. При дорозі буйна трава. Батько спиняє воли, випрягає, пускає їх на пашу.

–Обідатимемо, сину, – каже. Сідають на возі, обідають. – То вже степ, тату?

–Ні, Тарасе, це ще не степ, але ось як виїдемо в Херсонщину, то вже почнеться справжній степ, широкий, буйний. Тільки то вже не те, що було колись, тепер уже багато степу зорали, замість тирси пшениця шумить. Тарас не дивиться на міста, його очі біжать дальше – за річку Тикич, у степ безмежний.

– А це вже справжній степ? – допитується знову Тарас.

– Так, це вже степ, – відповідає батько.

Віз котиться широким шляхом, а обабіч шляху шумлять високі трави, що вже почали жовкнути від палючого сонця. Тарас бігає зором по степу якось розмріяно. А по хвилині питається:

– Тату, то тут жили запорожці?

– Так, кажуть старі люди, що тут була запорозька вольниця, – відповів батько.

А Тарас уже не допитується, задумався. Його уява малює йому буйних, чубатих запорожців, як вони ганяються степом, здоганяють татар, що везуть ясир з України, заводять бій з татарами, бранців визволяють. А потім копають могилу товариству, що впало в бою, і сиплять високу-високу. Все так, як дідусь оповідав, а дідусь знає, бо пам’ятає і запорожців, і гайдамаків.