Презентація "Українська симфонія М. Калачевського"

«Українська симфонія» Михайла Калачевського. Підготувала вчитель-методист ТЗОШ І-ІІІ ст.№ 25 Атаманчук Лілія

Михайло Миколайович Калачевський – засновник українського симфонізму ХІХ ст. Частина творчої спадщини М. Калачевського, що дійшла до нас, невелика – це струнний квартет, фортепіанне тріо та п'єси, романси на тексти російських поетів, реквієм для хору, струнного оркестру й органа, хори, "Реквієм" тощо. Збереглося також 19 романсів, 4 п'єси для фортепіано і партитура "Української симфонії". Його творчість посідає в українській культурі місце нарівні з музикою найбільших українських композиторів XIX століття Семена Гулака-Артемовського та Миколи Лисенка.

Найголовнішим твором Калачевського є його симфонія. Написана як дипломна робота композитора, вона прозвучала на випускному екзамені та в публічному концерті, програма якого складалася з творів випускників консерваторії. В основі усіх тем «Української симфонії» лежать мелодії народних пісень. Характерно, що композитор зберігає жанрові особливості пісні, прагне повніше розкрити засобами оркестру, через велику музичну форму її образний зміст.

«Українська симфонія» — це чотиричастинний цикл: Сонатне алегро, Інтермеццо-скерцандо, Романс, Фінал. Склад оркестру подвійний: флейти, гобої, кларнети, фаготи, чотири валторни, труби, литаври і струнний квінтет.

Перша частина симфонії лірична за змістом. Тут використано дві народні пісні — «Віють вітри» і «Йшли корови із діброви». У вступі мелодія народної пісні стає ще спокійнішою, оскільки композитор викладає її в розмірі 4/4 замість 3/4. В інтродукції і заключенні, що звучать у помірному темпі й будуються на мелодії першої пісні, змальовано картину лагідного літнього вечора. На цій мелодії побудовано тему головної партії сонатного алегро.

Друга народна мелодія («Йшли корови із діброви»), що лягла в основу побічної партії, також зазнала певних змін, передусім метроритмічних. У експозиції характерне тональне співвідношення ля мінор — до мажор, їх пісенно-фольклорна основа, а також широке використання альтерованих гармоній. Тема побічної партії має спокійний характер. Вона є своєрідним лірико-споглядальним центром експозиції й усієї першої частини.

Розробка має три епізоди, три «хвилі» розвитку музичного матеріалу. До репризи приводить невеликий передикт своїм активізуючим пульсом. Його можна було б вважати інтонаційною конкретизацією з метою відновлення попереднього тематизму. В репризі відбувається ще більше тональне зближення тем: ля мінор — головна, ля мажор — побічна. В цілому тут збережено характер музики експозиції.

Музика її виросла з першої фрази народної пісні «Дівка в сінях стояла». Форма інтермеццо — тричастинна репризна. Крайні частини написано у фа мажорі, середня, що будується на цьому ж матеріалі— у ре мінорі. Друга частина симфонії — Інтермеццо-скерцандо — жартівлива народна сцена

Форма Романсу — тричастинна репризна. Тема проводиться в мажорних тональностях (до мажор, фа мажор, сі-бемоль мажор та ін.). Романс виконує в симфонії функцію ліричного центру твору, традиційного для класиків і романтиків. Третя частина — Романс — в основі теми мелодія історичної пісні «Побратався сокіл з сизокрилим орлом»Сама тема звучить могутньо, велично. Тут виникає багато аналогій з історичними, героїчними народними піснями

Він побудований на зіставленні двох тем, в основі яких — народні танцювальні пісні «Ой гай, гай» і «Ой джиґуне, джиґуне». Фінал симфонії пронизаний стихією танцю. Обидві теми зберегли пісенно-жанрові риси: восьмитактову квадратну структуру, підкреслено танцювальну музичну фактуру. Головна партія відтворює масовий народний танок, побічна — жартівливий хореографічний дует

"Українська симфонія" Михайла Калачевського – яскраво національний і глибоконародний твір. Використавши народні мелодії, композитор зумів зберегти їх жанрові особливості і створити своєрідні народні образи. Оригінальний рукопис симфонії був знайдений Грінченком у 1930-х рр. З цього часу твір постійно виконується симфонічними оркестрами. Дякую за увагу!