Куліш«Лемішку і куліш глитали»Куліш - це страва, зварена з пшона. Куліш зручно готувати і вдома, і в польових умовах. Тому інша назва кулішу - «польова каша». Природно, спосіб приготування кулішу універсальний, і його можна використовувати для будь-якої іншої крупи (що й робили, коли під рукою не було пшона; використовувався навіть горох). Куліш можна варити на воді, на молоці, на сироватці, на залишках від збивання масла. Куліш готувався або просто як крупа, або з рибою (у тому числі сушеної), з м'ясом (у тому числі з солониною), з салом і з іншим.
Свиняча голова до хріну«Свинячу голову до хріну»Свиняча голова до хріну (Печеня з вепра «Дар Велесу») - це ще один варіант цієї страви, трохи більше ритуальний, ніж перший. Так, відповідно до книги Я. Боровського «Міфологічний світ давніх киян», свиняча голова до хріну - ритуальна страва. У словян-язичників дикий кабан, він же вепр, вважався священною твариною. Його приносили в жертву богам, починали з нього, як з ритуального блюда, трапезу.
Локшина«І локшину на переміну»Ло́кшина — різновид макаронних виробів, який являє собою довгі вузькі смужки тіста. Виготовляється з (пшеничного, рисового) борошна, замішаного на воді. Деякі сорти можуть вміщувати різноманітні домішки, наприклад, яйця або яєчний порошок (яєчна локшина).
Зубці«Лемішку, зубці, путрю, квашу»Зубці — традиційна українська страва, яку готували з пророщеного (окільцьованого) ячменю який висушували, підсмажували й варили, як кашу. Зубці (як і путря, кваша, тобто страви з використанням солоду) мали солодкуватий смак і вважалися ласощами. Наприкінці XIX ст. вийшли з ужитку.