Закріпити вивчене про незмінювані іменники, навчити визначати в них рід та відмінок, особливості узгодження незмінюваних іменників з іншими словами у реченні;Розвивати з’язне мовлення, мислення, формувати комунікативні та орфографічні навички та вміння;Виховувати любов до книги, прагнення пізнати нове, цікаве, стати ерудованою людиною;Прищеплювати любов до українського слова. Мета.
Аж ось у гардеробі знайдено записку…“ Якщо ви , зубрилки – відмінники, не будете підказувати на уроках бідолашним двійочникам, я поріжу всі ваші пальто,а з кашнів зв’яжу довжелезне боу. З вас усіх натовчу такого пюра, якого ще не зазначали в жодному мені. Не шукайте мене! Бігаю я швидко- не наздоженете мене ні автом, ні таксою, ні на метрі. Ховаюсь так, що не побачите мене ні в окулярах, ні в пенсні. ( Фантомас)”
Оточивши Віктора, діти почали його соромити…Той. почервонівши від сорому, розштовхав однокласників і дременув геть. Швидко біг хлопець, аж вітер свистів у вухах. Захекавшись, влетів у під’їзд, на одному подиху вибіг крутими сходами нагору. Бадьоро попрямував до кухні і… закляк на порозі. Біля стола, простягнувши довгі ноги з кутка в куток, сиділо синє страховисько. Голова лиса й кругла, як ополоник,вуха товсті й блискучі, як вареники, а очі – як фари мотоцикла…
В-в-ви хто? А т-т-тут що? – запинаючись, промовив Вітя. Я Фантомас з кіна, як ти мене обізвав. Хто ж це всидить у «кіні» , якщо його так ганьбитимуть? Ти прикриваєш своє ґудзикове розбійництво моїм ім’ям – це ще куди не йшло! Але писати від мого імені листи з граматичними помилками!Я н-не хотів, - затинався Віктор.- Я н-не знав!.. Отж-бо, що не знав! – гримнула синя потвора. – Зараз знатимеш!Ану неси підручник! Зараз усе вивчиш, я тобі не вчителька, я тобі…
Далі Вітя вже не чув, бо з жахом кинувся до портфеля, знайшов підручник. Параграф 19,- пролунав з кухні розкотистий бас. Хлопець, не тямлячись, гортав сторінки. Чоло зросив холодний піт. Ось він, нарешті, &19!Читай! – прогарчало над вухом. Коли Віктор закінчив читати, синюще ручисько сунуло хлопцеві під носа зошит. Пиши!- прогримів Фантомас.
Віктор закінчив писати. Ручка в пальцях напружено тремтіла. Піт краплинами стікав з чола. - Це вже краще!- заплямкало синіми губами страховисько, провіривши написане. - Так,- процідив крізь зуби Фантомас. - Іди до школи!Хлопець кулею вилетів в коридор. - Стій! – почулося з кухні. – Сьогодні ж запишешся до спортивної секції. Чув? Щоб без діла не тинявся! Вдома книжки читай!- Мамі допомагай! Чув?Вітя кинувся до дверей.- Де? – прогриміло з кухні.- Гудзики де?Вітя похапцем витяг з-під ванни картонну коробку.- Стій! – почулося навздогін – Виправ усі свої помилки!
Попришивавши на школярський одяг у гардеробі всі вкрадені ґудзики , Віктор записався відразу в 3 спортивні секції, та ще й до мовознавчого гуртка. Наступного дня він одержав найперші у своєму житті 12 балів, написав цікаву жартівливу розповідь « По дорозі до школи», використавши якнайбільше незмінюваних іменників.