Презентація Урок позакласного читання: "Поезія проти війни"

ПОЕЗІЯ ПРОТИ ВІЙНИПозакласне читання

Мета уроку: познайомити учнів з творчим доробком поетів різних національностей, які засуджували війну;розвивати навички аналізу художнього твору, усне мовлення і виразне читання;виховувати почуття патріотизму, сприяти формуванню в учнів власного ставлення до проблем, порушених у творах, поваги до історичного минулого, формувати активну громадянську позицію.

Розстане сніг – і зацвіте бузок,І не співати соловей не може,Хоч скрізь руїни, де не ступиш крок. Ми переможем полчища ворожі!Саломея Неріс, 1944р.

22 червня 1941 року

Костянтин Симонов28 листопада 1915 р. - 28 серпня 1979 р. Жди мене, я повернусь,Віри не втрачай. Коли осінь сіє сум,Ти мене чекай. Жди у спеку й заметіль,Що летить в вікно,Коли інших вже ніхто. Не чекав давно,І коли з далеких місць. Не ідуть листи. Жди, коли набридло всіям. Лиш чекаєш ти. Жди мене, я повернусь,Вір, хоч проти нас. Ті, хто знають наперед,Що забути час. Хай повірять мати й син,Що мене нема,Друзі будуть говорить,Що ти ждеш дарма,І зберуться пом’януть. Але ти чекай,З ними на спомин душіПить не поспішай. Жди мене, я повернусь. Всім смертям на зло. Скажуть всі, хто не чекав:— Пощастило знов.І не зможуть зрозуміть,Що в огні війни. Рятувала кожну мить. Ти життя мені. Як я вижив в світі зла,Знаєм ти і я: Мене віра вбереглаІ любов твоя. 1941 Переклад Ірини Фісак

Олесь Гончар (3 квітня 1918 р.-14 липня 1995 р.) Танкіст. Сніги! Не сніги, а ріллі,Наорані смертю за мить.І хлопець — одне вугілля —Біля танка свого лежить. Руку підняв до неба. Крик занімів на вустах. Бо жити б йому ще треба. В незайманих десь містах,Ще б чути довкола себе. Той гомін прекрасних міст. Бунтуючи, зняв до неба. Чорний кулак танкіст.І руки його обгоріліНе хочуть такого кінця!І зуби аж сяють біліНа спаленій масці лиця!Бо то ж недомріяна мрія,То ж вірність його комусь —Напис на танку біліє: “Жди — я вернусь!”.

(1906 – 1944) татарський поет. Муса. Джалиль. Не вір!Якщо про мене тобі звістку принесуть,Скажуть: «він Зрадник! Батьківщину зрадив», —Не вір, дорога! Слово таке. Не скажуть друзі, якщо люблять мене. Я взяв автомат і пішов воювати,У бій за тебе і за батьківщину — мати. Тобі змінити? І вітчизні моїй?Так що ж залишиться в моєму житті?

Максим Танк (справжнє ім'я Євген Іванович Скурко 1912 - 1995) – білоруський поет, перекладач, державний діяч. ТУТ БІЛОРУСЬ БУЛА Після безконечних Несправедливих І справедливих війн, Після пекельних Куропатів, Хатиней, Тростянців, – Часом я боюся в руки брати Географічний атлас, Щоб не побачити На зеленій поверхні Замість святих імен Рік, Нив, Лісів І сіл Моєї батьківщини, Короткий напис: «Колись Була тут Білорусь».  

Муста́й Кари́м(20 жовтня1919 — 21 вересня 2005) башкирський поет, письменник, драматург Еще не все лучи дотла. Рассвет спалил,Но ветер зеркало Днестра. Зашевелил. И тихо лодка проплыла. Среди теней. А в ней немецкие тела,Три тела в ней. Один нашел себе приют,Рукой обняв. Нос лодки. Волны тихо бьют. В его рукав. Настиг другого с высоты. Заряд свинца,И кровь размыла все черты. Его лица. А третий будто тихо спит. Без головы. Железный крест на нем блестит. Сильней волны. И так плывут, плывут они,Кружась во тьме,И слышен только плеск волны. В той тишине. 1944

Любоми́р Дмите́рко(5 березня 1911— 2 жовтня 1985) український письменник, поет, прозаїк, драматург, публіцист, сценарист. Вогонь з повітря, з берега й води-Снаряди, міни, бомби і торпеди,Усе в диму, ти небо бачиш ледве,І в небі чорних вибухів ряди. На морі є неписаний закон!Відкрито море тільки для хоробрих. Та цей закон засвоїли ми добре,Як вперше йшов в атаку батальйон. 1941

Расу́л Гамза́тов (8 вересня 1923 — 3 листопада 2003) - аварський поет, Народний поет Дагестану Журавли. Мне кажется порою, что солдаты,С кровавых не пришедшие полей,Не в землю эту полегли когда-то,А превратились в белых журавлей. Они до сей поры с времен тех дальних. Летят и подают нам голоса. Не потому ль так часто и печально. Мы замолкаем, глядя в небеса?Сегодня, предвечернею порою,Я вижу, как в тумане журавли. Летят своим определенным строем,Как по полям людьми они брели. Они летят, свершают путь свой длинный. И выкликают чьи-то имена. Не потому ли с кличем журавлиным. От века речь аварская сходна?

Місто Чирчик, Узбекистан. Пам’ятник «Журавлі» (в пам’ять про загиблих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

Песня о ДнепреЄвген Долматовський (5 травня 1915 р. - 10 вересня 1994 р.)У прибрежных лоз, у высоких круч. И любили мы и росли. Ой, Днипро, Днипро, ты широк, могуч,Над тобой летят журавли. Ты увидел бой, Днепр-отец река,Мы в атаку шли под горой. Кто погиб за Днепр, будет жить века,Коль сражался он как герой. Враг напал на нас, мы с Днепра ушли. Смертный бой гремел, как гроза. Ой, Днипро, Днипро, ты течёшь вдали,И волна твоя как слеза. Из твоих стремнин ворог воду пьёт,Захлебнётся он той водой. Славный день настал, мы идём вперёд. И увидимся вновь с тобой.(Бьёт фашистский сброд Украина-мать. Партизанкою по Днепру,Скоро выйдет вновь сыновей встречать,Слёзы высохнут на ветру!)Кровь фашистских псов пусть рекой течёт,Враг советский край не возьмёт. Как весенний Днепр, всех врагов сметёт. Наша армия, наш народ. 1941

Київ. Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років Пам’ять І живуть у пам’яті народу. Його вірні дочки і сини,Ті, що не вернулися з походів. Грізної, великої війни.Їх життя, їх помисли високі,Котрим не судилось розцвісти,Закликають мир ясний і спокій,Як зіницю ока, берегти. Василь Симоненко

Підсумок уроку. Що тобі дав цей урок?

Аудіоджерела:

Презентацію підготувала вчитель зарубіжної літератури Голопристанської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 ГАЖУР Валентина Володимирівна