Першими житловими будівлями стали куполоподібні або прямокутні хатини з очерету на дерев'яному каркасі. Інколи їх обмазували глиною або мулом. Пізніше з'являються прямокутні житла, збудовані з цегли-сирцю. Найбільш просторе приміщення дому містилося всередині й було оточене меншими покоями. Будівлі були невисокі, зазвичай одно- або двоповерхові. Пекуче сонце примушувало обмежувати кількість вікон та їх розміри.
Зазвичай храми розглядалися як домівки для богів або царів, яким вони були присвячені. В них єгиптяни проводили всілякі релігійні ритуали, здійснювали підношення богам, відтворюючи сцени з міфології через різні свята, і виконували дії, спрямовані на відведення сил хаосу. Всі ці ритуали вважалися необхідними для богів, для підтримки Маат — божественного порядку всесвіту. Забезпечення житлом і турбота про богів входили в обов'язки фараона, який збирав великі ресурси для будівництва та обслуговування храмів. У разі необхідності фараон передавав більшість своїх ритуальних обов'язків жерцям. Прості єгиптяни не могли брати участі в ритуальних церемоніях і їм було заборонено входити в священні місця храму. Тим не менш, храм був важливим релігійним місцем для всіх класів єгиптян, які приходили туди, щоб помолитися, здійснювали підношення і намагалися отримати пророчі вказівки від бога, що мешкав там. Карнакський храм, також вживається Карнацький храм— комплекс храмових споруд, розташований в Карнаці. З 1979 року цей храм, разом з Луксорським храмом та фіванськими некрополями, включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Єгиптяни були вправними рисувальниками. З надзвичайною точністю вони малювали тварин, рослини, предмети і людину. Проте єгипетський малюнок відмінний від нашого. Людину художники зображали за встановленими правилами – канонами. Найчастіше обличчя, тулуб і ноги подавали в профіль (наче ви дивитесь на нього збоку), плечі й груди розправлені (наче дивитесь спереду). Око малювали анфас (наче дивитесь людині просто в обличчя). Чоловіків зображали темнішими фарбами, а жінок – світлішими. Найвищими зображували богів, трохи нижчими фараона, ще нижчими зображували вельмож. Прості люди порівняно з фараоном були зовсім маленькі.
Єгипетська скульптура загалом служила релігійним цілям. Адже скульптурне зображення – це «двійник людини». Вважалося, що в статую за потреби вселиться душа людини після смерті. Тому її намагалися зробити максимально схожою на померлого. Іноді їх розмальовували різними фарбами. Скульптура розвивалася в тісному зв'язку з архітектурою. Основними образами були образи царюючих фараонів. Хоча потреби релігійного культу вимагали створення зображень численних богів, образ божества, часто з головами тварин і птахів, не став центральним в єгипетській скульптурі. Одним з таких богів є Анубіс.
До найчудовіших творів давньоєгипетського мистецтва відносяться два скульптурних портрета цариці Нефертіті (XIV СТ. До н. Е..). Особливо відомий бюст з розфарбованого вапняку, в натуральну величину. Досить поглянути на обличчя цариці, щоб зрозуміти - перед нами робота, безсумнівно, геніального скульптора.
Стіни храмів покривалися рельєфами і розписами. Рельєф з Мемфіса "Плакальники". Цей пам'ятник є неперевершеним по силі передачі людського почуття, де вся група плакальників об'єднана загальним настроєм, вираженим у позах, жестах і міміці. Жодна фігура не повторює іншу: в горі руки, то підняті до неба, то простягнені до землі, то заломлені над головою.
Пізніше виникло ієрогліфічне письмо. Більшість давньоєгипетських ієрогліфів є спрощеними зображеннями людини та її занять, людиноподібних божеств, частин тіла людини, тварин, птахів, рослин, неба, будівель тощо. Пізніше знаками стали позначати не тільки ціле слово, а й один або декілька приголосних звуків (голосні звуки знаками не передавалися).
Запам’ятати всі знаки було дуже важко. Тим більше, що ієрогліфи могли писатися зліва направо, або навпаки чи згори вниз. Тому письменних людей в Єгипті було мало.Єгиптяни вірили в божественне походження свого письма. Ієрогліфи прикрашали стіни храмів і гробниць, саркофаги фараонів, розповідаючи про діяння царів та богів.
Як лікували в Стародавньому Єгипті?Давні єгиптяни досягли значних успіхів в медицині – існували зубні лікарі, окулісти, хірурги та ін. За допомогою набору медичних інструментів єгипетські хірурги робили складні операції. Під час лікування ран використовували бинти, накладали шви. У випадку переломів застосовували дерев’яні лубки. Набір давньоєгипетських медичних інструментів
Єгипетські лікарі знали цілющі властивості багатьох рослин. Вони пропонували своїм пацієнтам для лікування використовувати настої та відвари трав, мазі, припарки, полоскання, мікстури. В одній із гробниць був знайдений папірус, завдовжки 20,5 м. Він містив близько 900 рецептів проти різних хвороб. Служниця ллє в долоні пані пахощі (давньоєгипетське зображення)
Чи були школи в Стародавньому Єгипті?Знання передавались від старшого покоління до молодшого в спеціальних школах, які існували здебільшого при храмах. У єгипетських школах навчалися хлопчики, а часом і дівчатка. Школярі не лише вчилися читати і писати, а й опановували наукові знання того часу. Юнаки, які готувалися стати послами або перекладачами, вивчали іноземні мови. В особливих школах поглиблено опановували астрономію і медицину.
Навчання починалося з п’ятирічного віку і тривало 12 років. Молодші школярі писали на черепках розбитого посуду. З часом їм довіряли і папірус. На ньому писали загостреними очеретяними паличками, вмочуючи їх у чорну фарбу. Єгиптяни на письмі не відокремлювали слів, тому знайти початок розділу було важко. Відтак у пеналі була і червона фарба, якою розпочинали новий абзац. Звідси походить вираз: почати з червоного рядка, тобто писати з нового рядка. Давньоєгипетське письмове приладдя
Ледачих і неслухняних учнів часом били. Людина з різкою – це помічник учителя. Недарма у повчанні школярам було сказано: «Вуха хлопчика на його спині». Ось яке повчання писаря учням дійшло до нас зі Стародавнього Єгипту. Що можна дізнатись про школу з цього документа?«Писар – мова його величності, він виконує визначене ним. Читай книгу свою щодня. Вирішуй завдання мовчки, щоб не було чутно ні звуку з уст твоїх. Не проводь жодного дня в неробстві, інакше будуть бити тебе. Вуха хлопчика на спині його, і він слухає, коли його б’ють».