У лісі знявся переляк... Першим вісником прибіг сам не свій — аж мордочка йому побіліла — бувалий в бувальцях чорновухий Заєць. Захекавшись, він перебіг цілим лісом і кого тільки спіткав по дорозі, перед кожним сідав на задні лапки, передніми витирав вуса, відкашлювався й пошепки говорив:— Біда, братця! Біда-а!.. Бачив я, своїми очима бачив на узліссі мисливців, собак, загонщиків... Мавка-Вербинка, що на день ховалася у великому дуплі старої верби над болотом, прокинулась й нашорошила вуха. Серце їй болісно стислося. Багато вже разів на своєму віку чула вона те собаче гавкання, ріжки, страшні постріли...
Самого ж лісника угледіла Вербинка попереду мисливців з рушницею напоготові та двома псами на ланцюгу. Тоді Мавка ще наказала ракшам та сойкам нікуди відсіль далеко не відлітати, аж поки не скінчаться лови. Коли б же заблудив сюди якийсь пес, загадала пташкам крутитися в нього перед носом й відманити його з того місця, де лежав немічний, поранений Зайчик— Вуханчик...
Тоді вона заспівала дзвінким, мов срібним голоском. Вона кликала Хух:— Біжіть швидше, сестрички, до сусідніх лісів. Кличте Мавок: Ясининку, Дубовинку, Вільхівку, Кленівку та Шипшиночку. Сьогодні у нас буде багато нещасних. Боюся, що сама не вправлюся...І тільки вона проказала ті слова, маленькі зелені Хухи вже покотили з лісу, мов перекотиполе, у різних напрямах.
Мавка знала, що кози й справді не можуть стрибати на трьох ногах. Вона підбігла до козеняти, швиденько перев’язала йому ніжку й, підтримуючи збоку, повела його до кущів. У той момент на поляну виткнувся лісник. Він побачив, як шкандибає Кізочка, й кинувся до неї. — Дядечку! Прошу вас, змилуйтесь над нею! Вона ж така молоденька, живе всього тільки чотири місяці, така гарна й тендітна! Вона ж нікому не робить шкоди!.. Лісник все ще стояв нерухомо.— Ти — Мавка? — спитав він, нарешті отямившись.— Так, я — Мавка з цього лісу. Зовуть мене Вербинка. Ви ж добрий, я це знаю.
Словничок до твору Мавка – істота української міфології, близька до русалки, в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям. Хухи – лісові добрі духи в слов'янській міфології. За своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих звіряток. Лісовик – персонаж слов'янської міфології, лісовий дух, володар лісу
Водяник – персонаж слов'янської міфології, дух, володар рік, озер, боліт, морів тощо. Вовча яма – глибока яма, на дно якої кладуть якусь приманку. Зверху яма маскується гіллям та листям. Звір, приваблений приманкою, провалюється у цю яму, а вискочити з неї не може. Русалки – істоти української міфології, первісно Діви-Богині природи: рік, озер, джерел, рослин, лісів, полів тощо у вигляді гарних дівчат з довгим волоссям.
«… ніколи не уражав звірів, поважав Лісовика, жалів і малих Хух, а її, Мавку, дуже любив. Навіть часом ставив для неї на пеньку у мисочці молочну кашку...»«Він був сумний, роздратований. Його світлі блакитні очі палали, як сині вогники в печі, кулаки було затято так, що аж довгі кігті впивалися в руки». ХТОЦЕ?
1. Хто був першим вісником про мисливців у лісі? 2. Кого першого зустрів цей вісник? 3. До кого з проханням кинулася Вербинка? 4. Якого кольору було волосся в Мавки вербинки? 5. У кого кулаки було затято так, що аж довгі кігті впивалися в руки?6. Кому перев’язала ніжку Мавка Вербинка? 7. Перед ким об’явилася Мавка? 8. Де було сховано кізочку? 9. Чия донька Мавка Вербинка? 10. Хто згодом у Мавчиному лісі став хазяйнувати, як вдома?11. Що роблять Мавки взимку?12. Що допомогло ліснику вибратися з ями? Дати відповіді на питання