Презентація "Василь Стефаник "Камінний хрест"

В. Стефаник. Новела «Камінний хрест» — вибір між життям і смертю як в особистому, так і в національному вимірах

“Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки”, — писав В. Стефаник. Ці слова свідчать, наскільки сильно турбувала письменника доля України й українців.

«ЧИ КОЖЕН ЗДАТЕН ВИНЕСТИ СВІЙ ХРЕСТ, ЩЕ ЗА ЖИТТЯ НЕ ЛІГШИ В ДОМОВИНУ…» (ЗА НОВЕЛОЮ В. СТЕФАНИКА «КАМІННИЙ ХРЕСТ»)Еміграція!.. Гонить їх голод з дому за світові води… Море сліз, ціле пекло муки!.. В. Стефаник

Еміграція українців за кордон наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Еміграція – (виселення, переселення) – вимушене або добровільне переселення частини населення з батьківщини до іншої країни на певний час або на постійне мешкання. Еміграція населення Галичини, Північної Буковини, Закарпатської України була зумовлена економічними причинами: аграрне перенаселення; масове зубожіння українського народу; сповільнені темпи розвитку економіки; низький життєвий рівень; висока смертність. Перші емігранти з’явилися в США у 1860рр, Канаді – 1890рр.

“Вижу їх, як дубів, тих мужиків, що їх вода підмиває, корінь підмулює, як хитаються, як падають, як їх пхають на желізниці і везуть як дерево на опал. Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між її (громади) серцем і селом, і мені рвуться, чую їх жаль і муку”. В. Стефаник

На Краківському вокзалі. Худ. В. Касіян.

За море. Худ. О. Кульчицька

Коли почуєш, як в тиші нічній. Залізним шляхом стугонять вагони,А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,Дитячий плач, жіночі скорбні стони,Важке зітхання і гіркий проклін,Тужливий спів, дівочії дисканти,То не питай: Сей поїзд – відки він?Кого везе? Куди? Кому вздогін? Се – емігранти.І. Франко

Новела «Камінний хрест» Василя Стефаника змальовує трагедію переселення галицьких селян до Канади наприкінці ХІХ-початку ХХст.

Історія написання твору В основу новели покладено реальний факт: Штефан Дідух (у творі Іван), односелець Стефаника, емігруючи до Канади, ставить на своїй нивці кам’яний хрест (який, до речі, і донині стоїть у Русові).

Камінний хрест, поставлений у Русові Стефаном Дідухом. Видніється з порогу хати Стефаників 

Про твір Події відбуваються наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Твір складається із 7 розділів. Перший розділ новели виконує функцію експозиції. Після десятирічної служби у війську Іван повертається в село і стає ґаздою на залишеному в спадщину кам’янистому горбі. Одним із найяскравіших засобів індивідуалізації головного героя є його монологи, у яких домінує образ горба, на якому Іван поставив собі й дружині хрест. Наступні шість розділів — епізоди сповіді Дідуха про своє життя перед запрошеним на прощальний обід селом.

Автор: Василь Стефаник. Рік написання: 1899 Літературний рід: епос. Напрям: модернізм. Жанр твору: психологічна новела (студія, тобто художнє дослідження ду­ші головного героя)Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. Головна думка: єдність селянина з рідною землею. Паспорт твору

Головні герої твору Іван Дідух. Катерина (дружина Івана)Діти Катерини та Івана Кум Михайло Селяни

Головні проблеми твору Життя і смерть. Економічна хвиля еміграції. Влада землі над людиною. Зв’язок з рідною землею. Соціальна проблема масового зубожіння селян, що призвело до виїзду за океан.

Сюжет

Важка людська праця, нагнутий до землі. Обрядовий сніп -символ урожаю,традиції народу,хліб,звичаї предків. Образи-символи твору. Душевна мука, прощання з рідною землею навіки. Страдницька доля селянина, частка душі Івана, пам’ять. Рідний дім, батьківська земля, пуповина родини. Важка праця,марні намагання обробляти землю, безвихідь,спадок

Це згадка про всіх галичан, що залишили рідну землю, своєрідна братська могила для тих, хто помер у дорозі та чиї тіла поглинули води океану, для тих, хто жив у тузі за рідною землею і так і не зміг змиритися з чужиною. Хрест, що поставив один неосвічений галицький селянин, став символом відчаю й безвиході всього народу. Символіка новели “Камінний хрест”Масивний кам’яний хрест

Символіка новели “Камінний хрест”Масивний кам’яний хрест. Це і своєрідний знак, що буде пов'язувати Дідуха з рідною землею, бо доки стоятиме хрест з його іменем, доти існуватиме пам'ять по ньому, не обірветься тоненька ниточка, що зв'язує його родину з Батьківщиною. Але цей хрест є й символом нелюдської праці селян.

Прізвище і прізвисько. Дідух — зі старослов'янської мови означає «дух предків». Дідух — це дідівський дух чи дух дідів, тобто всіх попередників роду. Символіка новели “Камінний хрест”… Так його колись і «підвіяв» вітер. Від того Іван зігнувся, тому й кликали його в селі Переломаним. «Але хоч той горб його переломив, то політки [врожаї] давав добрі…».

Щонайвищий і щонайгірший горб. Після десятирічного перебування у війську Іван повернувся додому. Батьків не застав. Вони залишили у спадок хатчину і горб «щонайвищий і щонайгірший над усе сільське поле». На нього витратив Дідух молодечу силу, на ньому скалічився, постарів і став господарем. Символіка новели “Камінний хрест”

Символіка новели “Камінний хрест”Господар і кінь. Відколи Івана Дідуха запам’ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну…То як тягнули снопи з поля або гній у поле, то однако і на коні, і на Івані жили виступали, однаково їм обом під гору посторонки моцувалися, як струнви, і однако з гори волочилися по землі.

“Далека могила”Символіка новели “Камінний хрест”Порівнюючи Канаду з могилою, Стефаник стверджував, що переселенці (емігранти) з одного пекла потрапляють в інше — ще страшніше, ще жорстокіше. Чужа земля — "далека могила".

Символіка новели “Камінний хрест”Будяк, забитий у порепану п’ятуІ кінь, і Іван держалися крепко, бо оба відпочили через ніч... Але часом серед найбільшого розгону на самій середині гори Іван починав налягати на ногу і спирав коня. Сідав коло дороги, брав ногу в руки і слинив, аби найти те місце, де бодяк забився.— Та цу ногу сапов шкребчи, не ти її слинов промивай, — говорив Іван іспересердя.

Символіка новели “Камінний хрест”Розвіяне листя«Підемо світами і розвіємося на старість, як лист по полю», — з болем говорить Іван про своє майбутнє, прощаючись з рідним краєм, людьми, домівкою. Автор використовує образ розвіяного листя, що уособлює долю його героїв.

Це образ цілого народу нашого, що хоче власним трудом заробити собі і своїй родині добробут, заквітчати врожаями рідну землю, щоб була вона не мачухою, а рідною матір’ю. Що символізує образ Івана Дідуха?

Образ Івана Дідуха – Івана Дідуха запам’ятали в селі газдою. – Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою. – …де мені, переломаному, до ходів? Я зробок – ціле тіло мозиль, кості дрихлаві, що заки їх рано зведеш докупи, то десіть раз йойкнеш! – Я ціле житє лиш роб, та й роб, та й роб! Не раз, як днинка кінчиласи, а я впаду на ниву та й ревно молюси до бога: господи, не покинь ні ніколи чорним кавалком хліба, а я буду все працувати, хіба бих не міг ні руков, ні ногов.

Характеристика монологу Івана. МОНОЛОГ Вираженняглибоко ліричнийсповнений драматизмупросякнутий експресією пригніченостінаповнений безмежним сумомнасичений бентежними почуттямипройнятий передчуттям приреченості зміна інтонаційміміка й жестипитальні речення

Це трагедія всього краю, що несе камінний хрест нестатків і відчаю. Чужа земля – “далека могила”, бо рветься ота невидима нитка, якою український селянин, з’єднаний зі своєю землею. Трагедія Івана Дідуха

Що символізує назва твору «Камінний хрест»?Масивний хрест, споруджений Іваном Дідухом на піщаному схилі як пам’ять про себе. Хрест — символ непосильної, нелюдської праці. Нести важкий хрест має, крім прямого значення, ще й переносне — мучитись. Селянський хрест не просто важкий — він камінний. Хрест пов’язаний  з образом «далекої могили».Іван Дідух залишив на полі, рясно политому його потом, пам’ятник по собі і своїй дружині. Йому ніби легше від того, що не зникне безслідно пам’ять про нього, що його частина залишиться на рідній землі. Камінний хрест – уособлює важку долю народу-трудівника. Він — пам’ятник тисячам українських селян, які так і не повернулися додому з чужих країв.

Наявність багатьох образів-символів. Новаторство Василя Стефаника. Не розглядає економічних відносин у селіНе розповідає про долю емігрантів. Акцентує увагу на внутрішньому світі героїв (душі героїв, почуттях, душевних муках селянина, викликаних розлукою з селом)Мова героїв уривчаста, “нервова”, фрази динамічно-експресивні

Над чим змусила задуматися новела «Камінний хрест»?Чи кожна людина здатна нести свій хрест? Фразеологізм "нести свій хрест" — означає терпіти тяжку долю, великі страждання

Кадри з фільму «Камінний хрест»

Кадри з фільму «Камінний хрест»

Кадри з фільму «Камінний хрест»

Кадри з фільму «Камінний хрест»

“Я писав те, що серце співало… Кажуть, що я песиміст. Але це неправда. Я оптиміст. Я представив ваше темне життя і представив вам темний настрій. І все те страшне, що є в ньому, а що так болить мене, писав я, горіючи, і кров зі сльозами мішалася. Але коли я найшов у ваших душах такі слова, що можуть гриміти, як грім, і світити, як зорі, - то це оптимізм” Василь Стефаник

Його новели – як найкращі народні пісні, в яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії. Іван Франко

“Страшно сильно пишете Ви. Так, якбисти витесували потужною рукою пам’ятник для свого народу… Гірка, пориваюча, закровавлена поезія Ваша… котру не можна забути. І все хочеться її пити… Що Вам більше про Ваш “Хрест” писати? Плакала-м та й вже”. Ольга Кобилянська

“Читаю оповідання Василя Стефаника “Камінний хрест”. Якби був знав, й не читав би. Бо плач по хаті, такий плач, що – як каже Стефаник – надбіг, як вітер, що з помежи острих мечів повіяв. А тяжко дивитися, як сиві голови хиляться додолу і старі очі плачуть. Чого ж вони плачуть? Я знаю. Вони згадують себе. Вертаються в ті давні літа, як вибиралися за море по щастя. Вони свідомі того, що безслідно пропали дні юності і надій. На руках мозолі, і на серці мозолі, і бідні вони. Бо для людського горя й нужди законів нема. Ні тут, ні там”. Мирослав Ірчан