Презентація Велика Британія в 20- ті рр ХХ ст.

Велика Британія в 20-ті рр. ХХ ст.

За результатами Першої війни: Велика Британія усунула свого конкурента в Європі — Німеччину; отримала 22 % німецьких репарацій; захопила значну частину колишніх колоніальних володінь Німеччини. втратила 1/3 національного багатства; втратила 40 % торгового флоту; скоротився на 20 % випуск промислової продукції; стан зовнішньої торгівлі погіршився: збільшився імпорт сировини та продовольства, зменшився експорт британських товарів; податки зросли в 6 разів; зросли державні позики (внутрішні — у 10 разів, зовнішній борг у кінці війни становив 1млрд 150 млн фунтів стерлінгів); із кредитора американських банків Велика Британія перетворилася на їхнього боржника (лише на погашення процентів Британія щорічно витрачала 40 % держбюджету); посилився національно-визвольний рух у британських колоніях.

Політичні партії Великої Британії. Вибори 1918 р.

Лейтмотивом діяльності уряду Ллойд-Джорджа було гасло: «Розбуди Велику Британію!» Прем’єр-міністр уважав, що найкращим методом виведення країни з економічної кризи буде стимулювання приватної підприємницької ініціативи, демонтаж системи державного регулювання. Ллойд-Джордж обіцяв зробити «країну гідною її героїв».

У 1918 р. — в Дубліні самопроголошений парламент проголосив Ірландію незалежною республікою.

У 1919 р. — в Ірландії розпочалася громадянська війна, в якій провідну роль відіграла Ірландська республіканська армія (ІРА). 1921 р. — між ворогуючими сторонами було укладено перемир’я й досягнуто домовленості, за якими Ірландія отримала статус домініону у складі Британської імперії.

У січні 1923 р. ситуація в країні змінилася — до влади прийшли лейбористи, і Рамсей Макдональд оголосив склад уряду. Прихід до влади лейбористів змусив тремтіти фінансовий світ, який вбачав у Макдональді та його друзях агентів більшовицької Росії.

Перший лейбористський уряд Рамсея Макдональда

У жовтні 1924 р. на виборах абсолютну більшість отримали консерватори, сформувавши однопартійний уряд на чолі зі Стенлі Болдуїном. Уряд Болдуїна намагався проводити врівноважену внутрішню та зовнішню політику, проте саме на час прем’єрства Болдуїна припав ряд соціальних конфліктів у Британії.

Наприкінці квітня 1926 р. державні субсидії припинилися і власники почали звільняти шахтарів з роботи. Реакція шахтарів була блискавичною — 3 травня вони розпочали грандіозний страйк, який переріс у загальнобританський і тривав до 12 травня. Кількість учасників загального страйку (разом із родинами) становила близько 18 млн осіб, тобто понад 40 % всього населення країни.

11 травня 1926 р. Верховний суд країни визнав страйк незаконним і вже наступного дня керівництво БКТ оголосило про його припинення. Страйк шахтарів, які не підкорилися рішенню Генеральної ради БКТ, тривав до кінця листопада. Заробітну платню гірників було зменшено, а робочий день подовжено.

Поразка шахтарів послабила позиції тред-юніонів, проте вона примусила парламент прийняти у 1927 р. важливий закон про трудові конфлікти і профспілки. Цей закон завдав тред-юніонам такого удару, від якого вони не змогли оговтатись до закінчення Другої світової війни.

Криза призвела до небаченого рівня безробіття. У 1932 р. кожний четвертий робітник (з них майже половина металургів, понад 1/3 шахтарів) залишився без роботи. Економічне життя в індустріальних центрах практично завмерло. …Виникали нові страйки, «голодні походи»… Світова економічна криза далася взнаки у Великій Британії в першому кварталі 1930 р. Найбільш критичний момент в економіці настав навесні 1932 р., коли виробництво знизилося на 23 % від рівня 1929 р.

«Національний уряд»

1. Назвіть уряди Великої Британії, що перебували при владі в 20-х роках. 2. У чому відмінність політики цих урядів? 3. Назвіть причини та наслідки страйку шахтарів. 4. Завдяки чому Велика Британія легше пережила часи кризи?

Домашнє завдання Опрацювати відповідний матеріал підручника.