Презентація "Велике серце творчої людини"

Велике серце творчої людини Присвячується вчителеві малювання Погребищенської середньої загальноосвітньої школи №1 Джурику Василю Онуфрійовичу

Джурик Василь Онуфрійович Любив людей, любив цей світ, любив життя… Яким би воно не було: часто дуже-дуже важким…

В Е С Н А Ж И Т Т Я Знову й знову приходить весна… Знову й знову будить кожну клітинку землі… Пробуджується комаха і летить на першу квітку – знову вдихнути нового життя…

Робота Джурика В. О. Весняний пейзаж

Лелека приніс у мальовничий куточок України - село Мала Мощаниця Гощанського району Рівненської області Весна його життя розпочалася 30 серпня 1922 року…

Коли Василеві було 5 років, сім’я переїхала в село Лукарівку Млинівського району …перша подорож

Діти – квіти життя Сім’я була великою - 6 дітей: Іван, Василь, Микола Євдокія, Лідія, Валентина

Після смерті старшого брата Івана став Василь доглядати молодших братів та сестер, коли батько з матір’ю були в полі. Всього життя навчило ще змалку: і їсти варити, і прати, і прибирати… А коли залишиться час - помалювати, квітів посадити… Василь залишився найстаршим

Навчався Джурик Василь у польськомовній школі. Ще з дитинства у велику щиру душу запала любов до України, до творчості Тараса Шевченка. Спробував перемалювати його “Автопортрет”… “ Як творчості Адама Міцкевича, то ти, Джурик, не знаєш, а Шевченка – то напам’ять вивчив…” – часто говорив його вчитель

і вивчити напам’ять рядки улюблених творів Перебуваючи за межами такої красивої і співучої України, завжди знаходив час намалювати її митців…

З портретної галереї вчителя Олександр Пушкін Петро І

Коли Василь подорослішав, став учитися на столяра. Пізніше – в педагогічному училищі. А душа просила квітів, фарби, пензлів, театру… Життєве літо

Земля надихала художника Через усе життя учитель проніс любов до землі, природи. Здається, знав кожну рослинку, її народну і латинську назву, знав, де вона росте, як і коли цвіте.

Біля будинку, де б не жив, завжди буяли квіти… і нікому не давав до них доторкнутись, бо милувався ними і малював, малював…

Літні настрої…

Копія Джурика В. О. Васнєцов. Аленушка

Дівчина з квітами

Любив Василь Онуфрійович театр. Змолоду грав у виставах. Тому багато знав напам’ять. Коли по радіо звучала арія з будь-якої опери, завжди питав, хто співає. Потім зауважував: «Стидно не знати, ти ж вчишся!» І називав… …навіть не здогадуючись, що його внук Дудар Юрій Леонідович стане відомим оперним співаком! Любов до театру

Лауреат Міжнародного конкурсу вокалістів ім. Дворжака в м. Карлові Вари (Чехія). Соліст Національного театру опери та балету Ненашевої (м. Одеса) Дудар Юрій Леонідович

Любив учитель співати Ніяке свято колись не обходилося без пісні. Заспівав пісню – і опинився в іншому світі…

Співав усе, що знав напам’ять І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках. Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, як в раї. Сховалося у серце лихо, Як звір у темнім гаї… В. О. Джурик. 1953. 03. 07. Сім’я. З картини Т. Г. Шевченка, 1842 (олія)

Улюблений Шевченко …Ой заграй, заграй, синє море, Та під тими байдаками, Що пливуть козаки, тілько мріють шапки, Ой боже наш, боже, Хоч і не за нами… В. О. Джурик. 1953. 03. 07 Гамалія. З картини Т. Г. Шевченка, 1842 (олія)

Романтика…

Своє гніздечко звив учитель на Півночі – туди приїхала його кохана Лідія Василівна…

Незабаром Лідія Василівна подарувала чоловікові маленьку донечку Оксанку, а згодом і сина – Володю…

Невдовзі повернувся Василь Онуфрійович з сім’єю на Україну і оселився у Погребищі

З 1963 по 1998 р. Джурик Василь Онуфрійович працював у Погребищенській середній загальноосвітній школі №1

На лоні природи Робота забирала весь вільний час. Але вчитель працював із задоволенням, бо займався улюбленою справою. Очолював гурток образотворчого мистецтва

Любов’ю до живопису Василь Онуфрійович надихав і своїх учнів Творчість передавалася від серця до серця… і продовжувалася чудовними, пейзажами , скульптурами, гравюрами, Робота Головатюка І. Будинок піонерів у Погребищі Скульптура М. П. Сьомака

Колгоспні лани біля села Павлівка Роботи Хасіневича Л. Малюнки гуртківців

Робота Кащенко Л. Робота Петросюка О. Рідні серцю пейзажі

Життя… Воно схоже на коротку п’єсу в театрі…

Не кожному щастить залишити по собі слід на землі…

Простий учитель образотворчого мистецтва допоміг пізнати таїну великого мистецтва багатьом учням, які після закінчення школи зв’язали своє життя зі світом прекрасного…

Свою щиру любов до України переливав малюнками у душі дітей – власних і чужих… Дочка – Дудар Оксана Василівна – вчитель Син - Володимир

Робота Джурика В. О. Козацькі мотиви

Пора зрілості… Його осінь…

Зимові замальовки

Заповідав Тарас …І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій Не забудьте пом’янути незлим тихим словом… Т. Г Шевченко. З барельєфа. В. О. Джурик

Страдницькі мазки Джурик В. О. До поеми Т. Г. Шевченка “Слепая” З малюнка Т. Г. Шевченка до поеми “ Слепая ”

Насті Андріанівни Присяжнюк Портрет відомої у світі фольклористки

Знову просто квіти…

Графічні моменти

Родина Василя Джурика усе розростається…

Діти і внуки зберігають малюнки батька, дідуся, вчителя, пам’ятають: краса врятує світ, і з року в рік носять його улюблені квіти на могилку…

Джурик Василь Онуфрійович Любив людей, любив цей світ, любив життя…

Любімо світ усім серцем і душею, як любив учитель! Плекаймо в ньому красу! І нам удасться пізнати радість життя!...

Дякуємо за розуміння краси