Презентація : “Види каркасів гіпсокартонних систем”

Види каркасів гіпсокартонних систем

Каркас являє собою плоску або просторову конструкцію з шарнірним або жорстким з’єднанням його складових елементів (балок, ригелів, стояків). Рис. 1.1. Загальний вигляд каркаса перегородки

За призначенням каркаси гіпсокартонних і гіпсоволокнистих систем поділяють на стельові, перегородкові та пристінні. За матеріалом конструкції — на металеві та дерев’яні. За розташуванням елементів каркаси можуть виготовлятися з їх розташуванням в одній площині (на одному рівні) або у двох площинах (на двох рівнях). У складі каркаса можуть бути відокремлені основні та тримальні елементи. Основні елементи кріплять до основи (стіна, стеля) будівлі або споруди, а тримальні елементи — до основних. До тримальних елементів кріплять елементи обшивки з ГКП або ГВЛ. Отже, дворівневі каркаси для обшивок з ГКП або ГВЛ являють собою конструкції, що складаються з двох рядів дерев’яних брусків або з двох рядів металевих елементів, розташованих перпендикулярно один до одного. Якщо елементи каркаса розташовані на одному рівні, то вони об’єднані в рамну конструкцію (рис. 1.2). Рис. 1.2. Конструкції каркасів стель для гіпсокартонних систем:а — дворівнева конструкція стелі з дерев’яних брусків; б — рамна конструкція каркаса; в — дворівнева конструкція стелі з металевих елементів

Елементи металевих каркасів (напрямні, стоякові профілі, балкові елементи) з’єднуються між собою сталевими шурупами, заклепками, виштампуванням. Елементи дерев’яних каркасів з’єднуються за допомогою шипогніздових, шпонкових, шпунтових з’єднань, а також за допомогою цвяхів, шурупів, скоб, з використанням клею. Монтаж каркасів має здійснюватися з обов’язковим виконанням таких умов:каркас має бути у міру жорстким, що визначає призначення відстані, з одного боку, між точками його кріплення до тримальних конструкцій будівлі, а з іншого — між основами та тримальними елементами;елементи каркаса мають бути недеформованими та рівними (погнуті металеві елементи непридатні для використання в каркасі), дерев’яні бруски (рейки) не можна виготовляти з косошарової деревини або застосовувати з послабленнями їх перерізів, дерев’яні елементи каркаса повинні мати достатні розміри для забезпечення мінімальної ширини спирання на них ГКЛ або ГВЛ;за потреби підвішування до каркасів обладнання, меблів, світильників вони мають бути підсилені допоміжними елементами, спареними профілями стояків з потрібною орієнтацією один відносно одного.

Основні елементи металевого каркаса. Окрім ГКП і ГВЛ, підприємства «Кнауф» випускають усі інші комплектуючі вироби для сухого будівництва, матеріали яких цілком сумісні, що є одним з найважливіших принципів комплектних систем. У зв’язку з невеликим модулем пружності ГКП і ГВЛ необхідністю підвищення жорсткості, міцності та стійкості огороджувальних конструкцій і зниження вигинів підвісних стель з урахуванням потрібних умов звукоізоляції та вогнестійкості, для встановлення обраних конструкцій необхідно застосування каркасів. Комбінація ГКП і ГВЛ, каркаса та кріпильних елементів дозволяють створювати різноманітні будівельні конструкції, що втілюють будь-які задуми архітектора під час проектування інтер’єрів приміщень житлових і цивільних будівель. При цьому можуть використовуватися як металеві, так і дерев’яні каркаси. З появою можливості кріплення гіпсокартонних виробів до металевих каркасів за допомогою самонарізних шурупів без попереднього просвердлювання отворів їм почали віддавати перевагу через їх легкість, міцність, зручність у монтажі та припасуванні, вогнестійкість і довговічність. Металеві каркаси для огороджувальних конструкцій і підвісних стель із використанням ГКП і ГВЛ виготовляють з металевих профілів і деталей, що випускаються як підприємствами «Кнауф», так і заводами, що не входять до групи підприємств «Кнауф» за єдиними стандартами.

Профілі для комплектних систем «Кнауф» виготовляють з оцинкованої гальванічним способом м’якої нелегованої сталі методом холодного прокату. Рис. 1.3. Профілі для комплектних систем «Кнауф»

Товщина профілів — 0,56—1 мм. Елементи каркаса, застосовуваного, наприклад, для обрамлення дверних прорізів, можуть виконуватися з металевих профілів, що мають товщину стінки 2—2,5 мм. Для комплектних систем міжкімнатних перегородок стінових облицювань каркаси, як правило, виконують з профілів товщиною 0,6 мм. В особливих випадках, за підвищеної висоти перегородок, товщина стояків може бути більшою за 0,7 або 1 мм (рис. 1.4). Рис. 1.4. Розміри елементів профілю для комплектних систем «Кнауф»:а — ширина стінки профілю (50,75,100 мм); б — висота полиці профілю (50 мм); в — товщина профілю (1,8 мм); г — ширина загину профілю СW (7 мм)

Профілі для гіпсокартонних і гіпсоволокнистих комплектних систем «Кнауф» випускаються з U-подібним і С-подібним поперечними перерізами (рис. 1.5, 1.6), причому в більшості випадків жорсткість стінових і стельових профілів збільшується шляхом гофрування їх полиць і стінки в поздовжньому напрямку в процесі холодної прокатки. Рис. 1.5. U-подібний профіль (UW)Рис. 1.6. С-подібний профіль(СW)

Таблиця 1.1 Форма перерізу та марки металевих профілів для гіпсокартонних і гіпсоволокнистих конструкцій. Рекомендовані до використання при влаштуванні каркасів металеві профілі залежно від призначення маркуються та мають відповідні позначення

Основні типи металевих профілів. Також у залежності від призначення профілів виділяють основні їх типи, наведені в табл. 1.2.

Основні типи металевих профілів та їх технічні характеристики. Напрямні UW-профілі (рис. 1.7) призначені для влаштування стельових (верхніх) і підлогових (нижніх) напрямних при влаштуванні перегородок і мають U-подібну форму. Вони прокочуються без улаштування загнутих кромок з тим, щоб стояковий профіль щільно без зазорів заходив у верхні та нижні напрямні. Напрямні UW-профілі також використовують для влаштування перемичок між стояковими профілями в каркасах перегородок і облицювань. Їх виробляють з готовими отворами діаметром 8 мм у стінці профілю, призначеними для установлення дюбелів, що значно полегшує процес кріплення профілю до тримальної основи. За потреби додаткові отвори для дюбелів можна просвердлити в стінці профілю за допомогою електродриля.

Стоякові CW-профілі мають загнуті всередину кромки (рис. 1.8). У їх стінках можуть бути Н-подібні просічки (рис. 1.9), що дозволяє шляхом відгинання ділянок стінки профілю в межах просічки отримати отвори для пропускання кабелів, дротів, труб. Ці просічки, однак, не повинні надмірно послаблювати переріз стояка, для чого мінімально допустимі відстані між сусідніми отворами приймаються такими, що дорівнюють 50 см. Рис. 1.8. Стояковий профіль. Рис. 1.9. CW-профілі стоякові з Н-подібними просічками в стінах

Стоякові профілі служать як вертикальні стояки каркаса перегородок і облицювань, що обшиваються ГКП і ГВЛ. Монтують стояковий профіль у парі з відповідним за розміром напрямним профілем (рис. 1.10). Розташування гофрів на полиці профілю — один у центрі та два по краях на відстані 10 мм від центрального — забезпечують зручність майстрові в установці шурупів при кріпленні ГКП або ГВЛ. Центральний гофр є орієнтиром при встановленні як каркаса, так і обшивки.

Стельовий CD-профіль має С-подібну форму і призначений для влаштування каркасів підвісних стель і облицювань стін (рис. 1.11). Полиці профілю мають по три гофри, що надають йому додаткової жорсткості. Стінка CD-профілю також має три гофри: один у центрі та два більш широких — по краях. Кріплення CD-профілю до тримальних основ здійснюється за допомогою спеціальних підвісів (прямих і з затискачем). Краї полиць профілю загнуті всередину і за рахунок цього він висить на підвісі із затискачем. Прямі підвіси кріпляться на профілі за допомогою гвинтів LN. Широка стінка (60 мм) служить зручною основою для кріплення ГКП і ГВЛ. Із застосуванням спеціальних з’єднань, що входять до комплекту підвісної стелі, та стельових CD-профілів забезпечується швидкий і нескладний монтаж каркаса потрібної конструкції з мінімальними витратами часу. Напрямний стельовий UD-профіль використовують для монтажу каркаса однорівневих підвісних стель і облицювань стін. С-подібні і U-подібні профілі вкладають один в одного й обклеюють липкою стрічкою.

Пакет сталевих профілів найчастіше складається з 10 рядів по чотири профілі в кожному. При складуванні пакети профілів можна укладати в штабелі (заввишки не більше 3 пакетів) на дерев’яних підкладках. При складуванні елементів каркаса необхідно враховувати допустиме навантаження на перекриття. Металеві профілі слід зберігати у сухому приміщенні (рис. 1.12). Рис. 1.12. Складування елементів каркаса. Під час монтажу каркасів підвісної стелі UD-профіль кріпиться по периметру приміщення. При встановленні каркаса облицювання він кріпиться до підлоги та стелі. У стінці профілю є отвори діаметром 8 мм. Вони розташовані з кроком близько 250 мм і призначені для кріплення до стін за допомогою дюбелів.

Профіль кутовий призначений для захисту зовнішніх кутів гіпсокартонних або гіпсоволокнистих обшивок від механічних пошкоджень. Рис. 1.13. Металеві профілі для опорядження кутів:а — перфорований кутик для захисту від відколів при ударних впливах; б — сітчастий кутик для опорядження кутів при штукатурних роботах; в — металевий маяк Т-подібного профілю для штукатурних робіт. Переріз LW-профілю виконано у формі гострого кута (85°), що забезпечує його щільне прилягання до поверхні кута перегородки або облицювання. Полиці профілю мають перфорацію у вигляді отворів діаметром 5 мм. При його встановленні в отвори проникає шпаклівка, попередньо нанесена на кут конструкції, що забезпечує міцне зчеплення профілю з поверхнею обшивки. Установку LW-профілю на кути гіпсокартонних або гіпсоволокнистих обшивок можна здійснити також за допомогою спеціального пристрою для кріплення кутових профілів.

Профіль гнутий застосовується в каркасах (рис. 1.14) криволінійних конструкцій (здебільшого стель) і виготовляється з CD-профілю 60×27 з різними радіусами гнуття, але не менше 500 мм. Рис. 1.14. Гнутий профіль. Згинання може бути виконано стінками як усередину, так і назовні, що визначатиме, відповідно, випуклу або ввігнуту форму. Максимальна довжина дуги аркового профілю (розгортка) складає 6000 мм, що обумовлено можливостями виробництва.

Каркаси з дерева для сухого будівництва слід передбачати в приміщеннях зі зниженою пожежною небезпекою. Елементи дерев’яних каркасів виконують з рейок, брусків, дощок. Для виготовлення дерев’яних каркасів найчастіше використовують перерізи дерев’яних брусків, позначені в табл. 1.3. Таблиця 1.7.3 Розміри перерізів дерев'яних брусків для монтажу дерев'яних каркасів з використанням ГКП і ГВ

Для виготовлення дерев’яних каркасів і заготовки їх елементів має використовуватися високоякісна деревина, без дефектів і деформацій. Дефектами деревини, що знижують її технічну цінність, є косошаруватість, тріщини, відмерлі сучки та гнилі. За необхідності допускається додаткове оброблення елементів каркасів (острожка, вибірка пазів) для закріплення опор, підвісів, фіксаторів та інших кріпильних пристроїв. При виготовленні дерев’яних каркасів гіпсокартонних систем слід звертати увагу на вологість деревини. Свіжозрубане дерево містить приблизно 60 % води (хвойні породи). При більш-менш тривалому сушінні дерева на повітрі в штабелях частина природної вологості втрачається, і до моменту його розпилювання дерево перебуває в напівсухому стані (містить від 20 до 30 % вологи). Після розпилювання дерева і зберігання пиломатеріалів у сухих і провітрюваних приміщеннях отримують повітряно-сухі пиломатеріали, що містять не більше 10—15 % вологи. Для влаштування дерев’яних каркасів мають використовуватися пиломатеріали для антисептованої деревини не нижче другого сорту. Вологість деревини при застосуванні пиломатеріалів у конструкціях має бути в межах 12 ± 3 %.

При використанні дерев’яних каркасів для гіпсокартонних і гіпсоволокнистих обшивок у вогких приміщеннях слід брати до уваги властивість розбухання деревини при зволоженні. У зв’язку з цим перед кріпленням до каркаса ГКП або ГВЛ має пройти час, необхідний для адаптації деревини до мікроклімату приміщення. При зміні вологості деревини на 1 % відбуваються зміни в поздовжніх розмірах елементів до 0,01 %, а в поперечних — до 0,24 %. Усі деталі дерев’яного каркаса мають бути захищені від пошкодження грибками та точильниками просоченням антисептиками. Вогнестійкість деревини можна підвищити шляхом її фарбування антипіренами. Якість усіх засобів, що використовуються для захисту деревини, має бути підтверджено відповідними сертифікатами. Дерев’яний будівельний матеріал, який використовують для влаштування каркасів та обрешіток гіпсокартонних і гіпсоволокнистих систем, складується в штабелі на підкладках, що забезпечують їх провітрювання, в сухих закритих приміщеннях, безпечних щодо пожежного стану.

Монтаж елементів каркаса виконують із застосуванням деталей кріплення: шурупів, дюбелів і т. ін. Каркаси до основи можуть закріплюватися шурупами (до деревини); електрозварюванням (до сталі); болтами і дюбелями (до бетону); геометричного замикання (з використанням порожнин в основі); закладними деталями або анкерами. Металеві напрямні профілі до підлоги, стелі і стінок закріплюються шурупами або дюбелями. Тип дюбелів добирається в залежності від основи та призначення:бетон, цегляна кладка з повнотілої цегли — використовують анкерні пластмасові дюбелі діаметром 6, 8 мм завдовжки 35; 40; 50; 70; 80 мм або металеві дюбелі діаметром 6 мм завдовжки 49 мм (рис. 1.15);Рис. 1.15. Пластмасова оболонка від анкерного дюбеля

Кладка з пустотідої цегли або порожнистих блоків, стінки з пустотілих конструкцій — використовують дюбелі для пустотілих конструкцій діаметром 11 мм та 13 мм і відповідно завдовжки 49—77 мм і 51—79 мм;Для кріплення напрямних профілів і підвісів до тримальних конструкцій — використовують дюбель діаметром 6; 8 мм і завдовжки 35; 40; 50; 70; 80 мм з граничною вогнестійкістю до 45 хв;Для забезпечення вогнестійкості більше 45 хв використовують дюбелі з металевою оболонкою діаметром 6; 8, завдовжки 49 мм (рис. 1.16);Рис. 1.16. Дюбелі з металевою оболонкою:а — положення металевого дюбеля в бетоні; б — металевий дюбель

Навісне обладнання на ГКП і ГВЛ закріплюють за допомогою спеціального дюбеля з шурупом (рис. 1.17);Рис. 1.17. Спеціальний дюбель з шурупом. Для з’єднання металевих елементів каркаса з різних типів профілів (напрямних, стоякових, стельових) застосовуються самонарізні (сталеві) шурупи з вістрям свердлового типу і циліндричною головкою типу LN 9,5 або LN 16 (табл. 1.4). Таблиця 1.4 Шурупи самонарізні для кріплення металевих елементів каркаса. Антикорозійний захист шурупів забезпечено нанесенням на них кадмієвого покриття або фосфатуванням. При цьому вони намагнічуються та легко центруються в головці шуруповерта під час загвинчування.

Для кріплення стельового профілю CD 60/27 і дерев’яних брусків каркаса при обличкуванні стін мансард і каркасів підвісних стель використовують прямий підвіс (рис. 1.18), виготовлений з оцинкованої сталі завтовшки 0,8 мм, габаритні розміри для кріплення стельового профілю — 60 × 30 × 125 мм; для дерев’яних брусків — 50 × 30 × 123 мм. Рис. 1.18. Прямий підвіс:а — загальний вигляд прямого підвісу; б — кріплення профілю за допомогою прямого підвісу до стіни

Дерев’яні елементи каркаса (обрешітки) тримальних гіпсокартонних перегородок кріпляться між собою цвяхами або шурупами. При цьому дерев’яні елементи з’єднуються в шпунт (рис. 1.19).