Чому епоха була названа Відродженням? Справа в тому, що вона спиралася на Античність, і Відродження на початковому етапі малося на увазі як відродження Античності. Пізніше воно мало на увазі відродження людини, гуманізму. Це неповторна та унікальна культура, яка залишила по собі безліч шедеврів.
Гуманізм — ( лат. humanitas — «людяність», humanus — «людяний», homo — «людина») це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку. Антропоцентризм — різновид телеології, філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою». Антропоцентризм — це принцип, відповідно до якого людина є завершенням еволюції світобудови
Географічні відкриття. Васко да Гама – відкрив морський шлях до Індії. Фернан Магелан – здійснив першу кругосвітню подорож, відкрив шлях у Тихий океан з Атлантичного. Хритофор Колумб – відкрив шлях до Америки. Географічні відкриття. Коперник, Джордано Бруно, Галілео Галілей – довели, що Земля – астрономічне тіло, яке рухається навколо Сонця.
В епоху Відродження дотримувалися середньовічних поглядів – ієрархічності світів, божественного походження світу, символічних аналогій божественного і земного світів. Але, все ж є і невелика відмінність в уявленнях про світоустрій: суть даної епохи в доктрині подвійної істини. Тобто в обгрунтуванні розмежування влади держави і влади церкви. Діячі епохи Відродження або Ренесансу внесли вклад в науково-раціоналістичний світогляд, завдяки відкриттям в астрономії. Їх ідеї геліоцентричної моделі і нескінченності Всесвіту, множинність світів стали основою нового світогляду.
В епоху Відродження вплив церкви на суспільство став слабшати. А розвиток книгодрукування сприяв зростанню рівня грамотності, освіченості, розвитку мистецтв, наук, художньої літератури. Представники буржуазії створили світську науку, яка ґрунтувалася на вивченні спадщини древніх письменників і природи. Крім буржуазії, проти церкви наважилися виступити художники і письменники. Вони несли в маси думку, що то не Бог є найбільшою цінністю, а людина. У своєму земному житті людина має реалізувати особисті інтереси, щоб прожити його змістовно, повно і щасливо. Таких діячів культури називали гуманістами.
Для епохи Відродження характерний цикл змін і в літературі. З’явився новий жанр ренесансного реалізму, який займався пошуками відповіді на питання про важливість і складність затвердження людини як особистості, становлення її дієвого і творчого начала. Представники епохи Відродження відкидали рабську покірність, яку проповідувала церква. У їх розумінні людина представлялася як вище творіння природи, наповнене красою фізичного вигляду, багатством розуму і душі.
Значення епохи Відродження. Культура епохи Відродження містить величезні духовні цінності. Саме в цей час були закладені глибокі підвалини духовності суспільства. Ця культура збагачує нас загальнолюдськими, гуманістичними цінностями, розумінням того, що істинно творчий початок буття — людина. Ренесанс вселяє в нас віру в безмежні можливості людини, в її вдосконалення. Як ніяка інша епоха, культура Відродження щедро породила плеяду геніальних митців, створила вищі духовні цінності — «те, що не вмирає». Тенденції культурного розвитку, започатковані епохою Ренесансу знайшли своє продовження в культурах інших епох. Відродження — це унікальний період в історії культури, котрий репрезентує одночасно і епоху, і тип культури, і культурне явище.