Актуальність теми Радикальні зміни, які відбуваються в сучасному освітньому середовищі акцентують увагу на необхідності: 1) виховання особистості мислячої, самостійної, творчої; 2) здатності працювати з інформацією впродовж життя: здобувати її, переробляти, застосовувати для свого розвитку і самовдосконалення, передавати її; 3) уміння спілкуватися повинно стати невід’ємною рисою кожної людини. Технологія розвитку критичного мислення допомагає учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей.
Креативність – прояв кмітливості – здатність досягати мети, знаходити вихід із безвихідної ситуації «Критичне мислення — це складний ментальний процес, який починається із залучення інформації і закінчується прийняттям рішення». Джінні Стіл, Курт Мередіт, Чарльз Темпл «Під критичним мисленням розуміють здатність людини (природну чи сформовану ) до самостійної оцінки: явищ навколишньої дійсності; інформації, наукових знань, думок і тверджень інших людей; уміння бачити їх позитивні й негативні сторони, а також прагнення до кращого, більш оптимального розв’язку проблем, завдань, до перегляду існуючих догм, стереотипів, традицій». Бєлкіна-КовальчукО.В.
Критичне мислення це науковий тип мислення, який використовується для розв'язання неординарних практичних задач, включає в себе загальне та предметне мислення, характеризується усвідомленістю, самостійністю, рефлексивністю, цілеспрямованістю, обґрунтованістю, контрольованістю та самоорганізованістю.
Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати лише знання. Ще важливо навчити користуватися ними. Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними орієнтирами учня, формують його життєві компетентності, потрібні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці. (Концепція нової української школи).
Вміння критично мислячої людини: оцінювати надійність джерел інформації; виділяти необхідну інформацію та її обробляти; аналізувати та оцінювати власні чи чужі висловлювання, припущення, виводи, аргументи, гіпотези, переконання; ставити запитання з метою одержання точнішої інформації або її перевірки; розглядати проблеми з різних точок зору та порівнювати різні позиції і підходи при їх вирішенні; висловлювати власну позицію, влучно обирати мовленнєві засоби для побудови висловлювань; приймати обґрунтоване рішення. Критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:
СТВОРЕННЯ СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ Для розвитку критичного мислення молодших школярів учителю необхідно: виділити час і забезпечити можливості для застосування критичного мислення; дозволити учням вільно розмірковувати; приймати різноманітні ідеї та думки; сприяти активному залученню учнів до процесу навчання; забезпечити для учнів без ризикове середовище, вільне від насмішок; висловити віру у здатність кожного учня породжувати критичні судження; цінувати критичні міркування учнів.
Методика розвитку критичного мислення - організація навчального процесу згідно з положеннями теорії розвитку критичного мислення (С. О. Терно): цілі навчання формулюються шляхом створення проблемних ситуацій; використовується засіб навчання (дидактичні матеріали), що ознайомлюють учнів з принципами, стратегіями та процедурами критичного мислення; зміст навчання подається у вигляді проблемних задач; використовуються проблемні методи навчання, що створюють ситуації вибору; проводяться інтерактивні заняття, що передбачають діалог у процесі розв’язування проблемних задач; застосовується метод контролю, який забезпечує письмове викладення розв’язків із подальшою рефлексією; викладання здійснюється у демократичному стилі, який надає учням право на помилку та моделює ситуації виправлення помилок.
Методика розвитку критичного мислення заснована на творчому співробітництві учня і вчителя, на розвитку в учнів аналітичного й творчого підходів до будь-якого матеріалу. Методика орієнтується не на запам'ятовування фактологічного матеріалу, а на постановку проблеми і пошук її розв'язку. Механізм розвитку критичного мислення: 1) евокація або виклик ; 2) осмислення (фаза 3) рефлексія (фаза актуалізації) вивчення нового матеріалу) (консолідація)
Читання з позначками (система “поміч”) Прочитавши речення, треба поряд поставити відповідну позначку: + — відома інформація; ! — нова інформація; ? — здивувала, зацікавила; — — заперечує тому, що знаю. Система позначок дає можливість учням активізувати розумові операції, співставити своє розуміння прочитаного порівняно з тим, що вже знає. Так виникає зв'язок між відомим та невідомим, створюються умови для формування інформаційних компетентностей учнів.
Павутинка дискусії Взаємодія відбувається у парах і в групах із чотирьох учнів Алгоритм дій: Учитель готує бінарне запитання (передбачає дві відповіді: “так” або “ні”) Учні продумують аргументацію та пишуть по три причини на підтримку обох сторін у дискусії Створюють таблицю “павутинка дискусії”: “так“ – аргументи; “ні” – аргументи; висновок Кожна пара об’єднується з іншою парою та розглядають відповіді, доповнюють свої таблиці Учні обговорюють отримані результати та роблять висновки, які записують у комірку “Висновок” таблиці Якщо групи зайняли різні позиції із суперечливого питання, пропонується провести дискусію
Схеми, таблиці (елементи ейдотехніки) Ейдетизм являє собою специфічний вид пам’яті, заснований на зорових та словесних образах і враженнях. Ейдетизм – феноменологічна форма пам’яті, яка дозволяє утримати, зберегти в пам’яті й відтворити яскравий наочний образ через деякий час. Людина, що володіє ейдетизмом (фотографічною пам’яттю ), здатна уявляти відсутній об’єкт, ніби бачити його із закритими очима. У психології вперше описано явище ейдетизму у 1907р. У 80-х роках ХХ століття перспективами ейдетики зацікавився російський вчений, доктор педагогічних наук Ігор Матюгін. Цим питанням в Україні займається Є.В.Антощук, який заснував Українську школу ейдетики.
В українській мові стільки частин мови, скільки пальців на руках Шість пальців - це самостійні частини мови; три пальці – службові, а вигук стоїть осібно – не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови. За фалангами великого пальця діти запам’ятовують про 2 особливі форми дієслова – дієприкметник та дієприслівник. Елементи ейдетики під час вивчення частин мови
Знаю. Хочу дізнатися. Дізнався Знаю Хочу дізнатися Дізнався Іменник відповідає на питання хто? що? Поділяються на власні та загальні назви. Власні назви пишуться з великої букви. Чому іменник належить до самостійної, а не до службової частини мови?. Як пишуться власні назви, що складаються із кількох слів.
Сенкан (п’ятирядок) Україна Прекрасна, незалежна Росте, розвивається, квітує. Україна - наш рідний край. Батьківщина (французька стратегія – вірш у п’ять рядків) 1) Перший рядок: один іменник – назва поняття. 2) Другий рядок: два прикметники – описання поняття. 3) Третій рядок: три дієслова – визначення дії. 4) Четвертий рядок: фраза з чотирьох слів – виражає відношення до теми. 5) П’ятий рядок: одне слово (синонім до теми) – відображення змісту чи формулювання висновку.