Невизначений інтеграл та його властивості. Сукупність усіх первісних функції f(х) називають невизначеним інтегралом і позначають символом ∫f(x)ⅆx . (читають: «інтеграл еф від ікс де ікс»).f(х) - підінтегральна функція х - змінна інтегрування. Таким чином:∫𝒇𝒙ⅆ𝒙=𝑭𝒙+𝑪, де, Fх− одна з первісних, C — довільна стала.
Визначений інтеграл, його фізичний та геометричний зміст Визначений інтеграл функції f на відрізку [a; b] позначають 𝒂𝒃𝒇𝒙ⅆ𝒙 (читають: «інтеграл від a до b еф від ікс де ікс»). Отже, 𝒂𝒃𝒇𝒙ⅆ𝒙=𝑭𝒃−𝑭𝒂 (1), де F — довільна первісна функції f на відрізку [a; b] Нехай F — первісна функції f на проміжку I, числа a і b, де a < b, належать проміжку I. Різницю F(b) – F(a) називають визначеним інтегралом функції f на відрізку [a; b].
Формула Ньютона-Лейбніца 𝒂𝒃𝒇𝒙ⅆ𝒙=𝑭𝒃−𝑭𝒂 Для обчислення визначеного інтеграла 𝑎𝑏𝑓𝑥ⅆ𝑥 за формулою Ньютона—Лейбніца потрібно: 1) знайти будь-яку первісну F функції f на відрізку [a; b]; 2) обчислити значення первісної F у точках x = b і x = a. 3) знайти різницю 𝐹𝑏−𝐹𝑎. Під час обчислення визначених інтегралів різницю F(b) – F(a) позначають 𝐹𝑥𝑎𝑏.
Формула Ньютона—Лейбніца дає змогу встановити зв’язок між визначеним інтегралом і площею S криволінійної трапеції, обмеженої графіком функції y = f (x) та прямими y = 0, x = a і x = b (a < b). Використовуючи теорему 1, можна записати:𝑆=𝑎𝑏𝑓𝑥ⅆ𝑥 Ця рівність виражає геометричний зміст визначеного інтеграла. Зауважимо, що в наведеній формулі розглядаються неперервні функції f, які на відрізку [a; b] набувають тільки невід’ємних значень.
Розглянемо теорему, яка дає змогу обчислювати площі криволінійних трапецій. Теорема 1. Площу S криволінійної трапеції, обмеженої графіком функції y = f(x) і прямими y = 0, x = a і x = b (a < b), можна обчислити за формулою S = F(b) – F(a), де F — будь-яка первісна функції f на відрізку [a; b]. Доведення. Розглянемо функцію y = S(x), де x ∈ [a; b], яку визначено таким правилом. Якщо x = a, то S(a) = 0; якщо x ∈ (a; b], то S(x) — це площа криволінійної трапеції, показаної штриховкою на рисунку 2. Якшо доведемо, що S’R(x) = f (x) для всіх x ∈ [a; b], то маємо: 𝜟𝑺 = S(𝒙𝑶 + 𝜟𝒙) – S(𝒙𝑶). Отримуємо, що 𝛥𝑆 — це площа криволінійної трапеції, заштрихованої на рисунку 3.
Нехай площина x = x0 перетинає тіло Ф по фігурі з площею S(x0), а проекцією тіла Ф на вісь абсцис є відрізок [a; b] (рис. 8). Якщо y = S(x) — неперервна на відрізку [a; b] функція, то об’єм тіла Ф можна обчислити за формулою𝑽=𝒂𝒃𝑺(𝒙)ⅆ𝒙 Якщо в результаті обертання навколо осі абсцис фігури, обмеженої графіком неперервної та невід’ємної на відрізку [a; b] функції f і прямими x = a, x = b, y = 0, утворюється тіло об’єму V (наприклад: рисунок 9), то𝑽=𝝅𝒂𝒃𝒇𝟐(𝒙)ⅆ𝒙 Обчислення об’ємів тіл обертання
У праці Лейбніца «Про приховану геометрію та аналіз неподільних» не тільки вперше з’явився символ інтеграла ∫, але й позначення ∫ydx усіх, причому він попереджав, що не слід забувати записувати множник сіх. Символ інтеграла - це нібито витягнута літера в, що є першою в латинському слові summa, що в перекладі означає - сума, а запис ydx нагадує доданки цієї суми.
Для Ньютона в побудові теорії інтегрального числення початковими стали поняття первісної або невизначеного інтеграла. У той же час для Лейбніца первісним поняттям для його теорії став визначений інтеграл. Обидва цих учених, незалежно один від одного, дійшли формули: 𝑎𝑏𝑓𝑥ⅆ𝑥=𝐹𝑏−𝐹𝑎, тому її і називають «формулою Ньютона. Лейбніца».