Така об’єктивація одержуваних вражень у конкретних об’єктах реального світу забезпечує орієнтувальну та регулювальну функції у практичній діяльності людини. Предметність сприймання є набутою властивістю, що формується у процесі активної взаємодії суб’єкта з об’єктивним світом і базується на певній системі дій, приводить до розуміння предметності світу.
Предмети та явища сприймаються як єдине ціле, в якому його окремі компоненти постають в єдності. Відсутність у предметі якогось одного його боку або деталі не заважає цілісному сприйманню. Предмет як ціле, ставлення до нього як цілого, що утворилося у процесі набуття досвіду, визначає його структуру. Лишеу процесі аналізу предмет розчленовується на складові, виокремлюються ті чи інші його характеристики.
Цілісно сприйняте не завжди осмислюється як предмет, що має певну структуру. Осмислення сприйнятого залежить від досвіду та знань особистості. Тому одні й ті самі предмети людьми різного рівня культурного розвитку, дітьми та дорослими сприймаються та осмислюються по різному. За мірою осмислення сприйнятого виокремлюють синкретичне сприймання, характерними ознаками якого є нерозчленованість, злитість сприйманого. Воно спос терігається у дітей, у малодосвідчених людей.
Синкретизм спричи нює неадекватність сприймання. При такому сприйманні предметусвідомості не постає у специфічних, притаманних йому особливостях і може сприйматись як інший предмет, який чимось нагадує сприймане. Деякі психологи пояснюють синкретизм сприймання дітей та малокультурних дорослих їх біологічною недорозвиненістю. Таке пояснення синкретизму безпідставне. Синкретизм зале жить переважно від досвіду, знань особистості, які набуваються в єдності з розвитком, дозріванням організму.
Константність сприймання полягає в тому, що форма, розмір, колір предметів сприймаються більш менш стереотипно неза лежно від умов, за яких предмет сприймається. Колір кам’яного вугілля сприймається як чорний, хоча на сонці він здається жов туватим; циліндр сприймаємо як круглий, хоча в деяких поло женнях його форма нагадує еліпс. Засадовими стосовно кон стантного сприймання є динамічні стереотипи, тобто утворені тимчасові нервові зв’язки під впливом багаторазового сприйман ня предмета в певній системі, послідовності, структурі.
Усприйманні предметів та явищ важливу роль відіграють по передній досвід, попередні уявлення особистості. Залежно від повноти їх змісту, спрямованості, організованості сприймане відоб ражається у свідомості більш менш адекватно. Зміст попередньо го досвіду, спорідненість його із сприйманим об’єктом, інтерес до нього є тією передумовою ефективності та адекватності сприй мання, яку називають апперцепцією. У багатьох випадках люди на у предметах бачить те, що вона хоче в них побачити залежно від особистісної установки на сприймання.
Сприймання визначається як об’єктивними, так і суб’єктив ними умовами. Серед об’єктивних умов, які забезпечують адек ватність сприймання, потрібно враховувати яскравість, звуч ність, динамічність предмета, тобто силу подразника, та фізичні умови сприймання: освітленість предмета, віддаль від особи, що сприймає, будову самого предмета — структуру, де чітко виявля ються його компоненти, контрастність тла та фігури.
Сприймання може порушуватися в результаті органічних уш коджень кори великих півкуль головного мозку. Травми голови, крововиливи викликають сенсорну або моторну афазію (не сприймання мови, порушення вимови, втрату здатності синтезу вати, узагальнювати), нездатність, наприклад, абстрагувати колір від предмета й переносити його на інший предмет. Під впливом глибоких переживань, прагнень щось побачити, почути, виника ють галюцинації, тобто відчуття предметів, звуків, запахів, яких насправді немає, які не діють на наші органи чуття.