Сьогодні ми познайомимося із творчістю видатного українського письменника, громадського діяча, талановитого худоожника, людини всебічно обдарованої – Володимира Винниченка. Серед чотирьох дітей у родині Винниченків Володимир був найменшим, тому – улюбленцем. Ось що згадувала його мама: ,,Він грався з дітьми сусідів. Однак для свого віку був дуже сильний, вольовий і впертий, тому вони його боялися. Над ворітьми подвір’я висіла дерев’яна скриня, в якій він любив сидіти та слідкувати за тим, що робилося навкруги, не помічений ніким.
Граючись у Солов’я-Розбійника, він зненацька вистрибував зі своєї схованки й вимагав данини. Володя ніколи не забирав усього а тільки невеличку частину. І це не від жадності до чогось, а для того, щоб показати свою силу, владність. Коли бідний данник починав плакати, Соловей-Розбійник повертав йому одібране, давав потиличник і відпускав. Сусіди часто жалілися на хлопця, і тому ми мусили його карати або дорікати, але робили це дуже строго. У кожному разі, хлопець робив так, як вважав за потрібне. Проте всі бачили, що дитина – незвичайна”.
Поведінка Федька{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Обставини. Поведінка. Під час гри в піску. Грається з усіма дітьми, потім повалить усе: і своє, і чуже; хто розсердиться чи заплаче, поб’є. Під час запуску змія. Федько кричить – попереджає про напад і йде віднімати іграшку; поборе всіх, хто захищається; потім може повернути змія, ще й своїх ниток віддати. Коли батьки карають його за провину. Ставиться з розумінням, терпляче зносить побиття, не плаче й не просить, товаришів не видає.
Як до Федька ставляться герої твору?{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}ТоваришіБояться його і поважають, бо ,,не любить також Федько товаришів видавати”, полюбляє пригоди, вміє їх вигадувати. Батько. Суворо карає за провину, але й дає гроші як винагороду за правду й терплячість. Мати. Незадоволена сином, батьковим покаранням; втомлюється від прикрощів, що їх завдає син; принижує хлопця.
Симпатії письменника на боці гордих, неординарних, кмітливих героїв, які вміють захистити власну честь, стати на бік правди й справедливості. Багато з того, про що писав Володимир Винниченко, вже давно відійшло в минуле, але залишилося те, що не зникає, - характери літературних героїв, їхні пригоди й відкриття світу довкола себе та в собі, оті бунти, в яких загартовується неповторне людське Я.