Номер слайду 2
Хто їде в негоду тим лісом густим?То батько, спізнившись, і хлопець із ним. Обнявши малого, в руках він держить,Його пригортає, його він пестить.— Чом личко сховав ти, мій синку малий?— Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий: У довгій киреї, в короні... дивись!— То, синку, тумани навкруг простяглись.«Мій хлопчику любий, до мене сюди. На луки зелені ти гратись іди;В моєї матусі є пишні квітки,Гаптовані злотом тобі сорочки».— Ой тату, він кличе на луки рясні,І квіти, і злото дає він мені.— Нема там нічого, мій синочку. Цить!То вітер між листям сухим шелестить.«До мене, мій хлопче, в дібровах густих. Дочок уродливих побачиш моїх,Вестимуть таночок і будуть співать,Співаючи, будуть тебе колихать».— Ой тату, мій тату, туди подивись: В танку королівни за руки взялись...— О ні, усе тихо у темряві там: То верби старії схилились гіллям.«Мене, хлопче, вабить урода твоя: Чи хочеш — не хочеш, візьму тебе я!»— Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!Він давить, він душить, він тягне мене!.. Наляканий батько не їде — летить... А хлопець нудьгує, а хлопець кричить. Добіг він додому і дивиться він: В руках уже мертвий лежить його син.