Номер слайду 2
РУКАВИЧКАЖдучи на грища й забави, В звіринці своїм величаво Король Франціск сидів; Тіснились вельможі при троні, А кругом, на високім балконі Дам барвистий вінок процвів. Король дав знак рукою — І з ґрат сторожкою стопою Виходить лев; Але не лунає рев: Пустелі друг. Зором німим обводить круг Арени —І випростав з позіхом члени, І гривою стряс густою, І ліг самотою.І знову владар маше рукою — На знак царський. Тигр жаський. З клітки рине тісноїСкоком пружним;Лева він бачить і виє,Напружує шию,Кола страшні вибиває хвостомІ лиже рот язиком;І кроком несміло-пружним. Лева обходить вінІ, волі невольний син,Повнить арену риком. Хрипким і диким. —Погас його рев луною,І осторонь хижий ліг.І знову владар маше рукою —І зіво дверей вивергає їх: Двох леопардів прудких;В буянні мужнього палу. Тигра вони напали;Той лапою б'є їх тяжкою,І вже підводиться лев;Його могутній рев. Прогримів — і став спокій;І, не давши волі злобі рвачкій,Люті лягли по короткім бою. Нової жде битви вельможне гроно.І раптом упала з балкона. Рукавичка красної дами. Між хижаками.І мовить лицарю юна Кунігунда, глузлива красуня: «Щодня, щогодини, лицарю мій, Присягаєтесь ви в любові своїй — Принести рукавичку прошу я вас!» І лицар Делорж поспішає і враз бігає вниз безстрашно, І кроком твердим Ступає між звіром тим, І бере рукавичку відважно. І, повні подиву й жаху німого, Лицарі й дами глядять на нього, А він, спокійний, назад іде — І гомін безмежний навколо росте На честь його перемоги. Кунігунда героя очима вітає — Той погляд щастя йому обіцяє, —Але, зійшовши під крики бучні, Він рукавичку в лице їй кинув: «Подяки, дамо, не треба мені!» — Сказав і її покинув. Переклад Михайла Ореста