Презентація з громадянської освіти на тему:"Права і свободи людини«Громадянська відповідальність»" для учнів 10 класу.

Права і свободи людини«Громадянська відповідальність»

Права людини, як щит — вони захищають нас, вони, як правила, — пояснюють, як поводитися, і вони, як арбітри, — ми можемо до них звертатися. Що ж розуміємо під поняттям «права людини»? Безумовно, передусім вони стосуються людських базових потреб, тобто того мінімуму, без якого людина не може існувати та розвиватися як особистість. Стосовно себе ми всі визнаємо, що в нашому житті є такі аспекти, які мають бути непорушними і в які ніхто не має права втручатися, оскільки вони життєво важливі для нашої природи і нашої людської гідності.

У 1996 року, прийнявши Конституцію, Україна як держава присягнулася у повному обсязі забезпечити кожному зі своїх громадян і кожній людині, яка перебуває на території України, весь перелік прав, які містить Конституція. А ратифікувавши у 1997 році Європейську Конвенцію з прав людини, українська влада пообіцяла світовому співтовариству забезпечити всім, хто перебуває під її юрисдикцією, реалізацію записаних у Конвенції прав та свобод. Це дає кожному громадянину підстави вимагати дотримання своїх прав, закріплених у національних та міжнародних документах.

Окуляри прав людини Права людини формують наше повсякденне життя. Буває цікаво приміряти «окуляри прав людини» й озирнутися довкола. Чи замислювалися ви над тим, що відпочинок на пляжі в чудовий літній день можна розглядати як право на відпочинок? А про те, що спілкування в мережі Інтернет є реалізацією низки прав? Одягніть «окуляри прав людини», тобто погляньте на світ через призму прав людини. Подумайте і наведіть приклади зі свого життя, ЗМІ, пов’язані з реалізацією чи порушенням прав людини. Прокоментуйте, наскільки наше повсякденне життя пов’язане з правами людини.

Історія прав людини нараховує не одне тисячоліття. Можна стверджувати, що права людини — ровесники людства, а їхня ідея зародилася вже тоді, коли стали виникати перші людські спільноти, з метою обмежити свавілля сильних, захистити слабких та створити можливості для самореалізації. Розвиток концепції прав людини — це історія перетворення норм моралі у норми права. Спочатку це були тільки моральні та філософські категорії. Минули тисячоліття перед тим, як ці цінності та гарантії їхньої реалізації та захисту стали закріплюватись як юридичні норми.

В античній Греції зародилася філософська думка про те, що права не є привілеями, наданими владою чи суспільством, а чимось природним, властивим людський істоті. Римські творці законів були послідовниками грецьких філософів і також визначали природний характер прав та свобод. Втім, ці права належали не всім. У Греції та Римі в добу античності права визначались приналежністю людини до певної соціальної групи чи класу. Якщо людина була громадянином полісу, її статус визначав права. Але якщо вона не належала до жодної соціальної групи, то взагалі не мала жодних прав.

У середньовіччі, на межі ХІІ–ХІІІ століть у деяких європейських країнах було прийнято низку важливих документів, якими закріплювалися права та свободи: спочатку — дворянства, а згодом — всіх вільних людей. Найбільш відомим з них є «Велика хартія вольностей» — Magna Charta, яку проголосив 1215 року англійський король Іоан Безземельний. Її було прийнято під тиском знаті та духовенства, які більше не хотіли миритися зі свавіллям короля і, об’єднавшись, змусили його правити відповідно до закону. Наприкінці ХVІІ та впродовж ХVІІІ століть відомі філософи-просвітники — Джон Локк, Дені Дідро, Жан-Жак Руссо, Вольтер, Шарль-Луї Монтеск’є розвинули ідею природного походження прав і свобод та стверджували, що вони належать не тільки громадянам, а кожній людині від народження.

Минуло зовсім небагато часу, й ідеї просвітників були втілені у життя. У 1689 році в Англії з’явився «Білль про права» — документ, що заклав підвалини першої конституційної монархії. Як і «Велика хартія вольностей», він містив перелік частини прав, які пізніше назвуть громадянськими (особистими) і політичними правами. А ще через століття ці досягнення примножились і закріпилися в таких документах, як Декларація незалежності Сполучених Штатів Америки (1776 р.) та Декларація прав людини і громадянина Франції (1789 р.), а згодом — і в Конституціях США та Франції. Важко переоцінити ці події — вперше в історії людства держави визнали права громадянина фундаментальною цінністю та заклали цей принцип в основу державного устрою.

До середини ХХ століття права людини фактично залишалися «правами білої людини». Існування рабства і расової сегрегації, гендерної дискримінації, переслідування за ідеологічними переконаннями були масовою практикою, нерідко закріпленою в законі. Жахливі події Другої світової війни підштовхнули людство до переоцінки цінностей — визнається універсальність прав людини. Геноцид євреїв, що отримав назву Голокост, винищення ромів, людей з психічними розладами, переслідування гомосексуалів, ув’язнення свідків Єгови, расова політика на окупованих територіях — усе це дало поштовх розвитку ідеї про те, що питання дотримання прав людини не може бути лише внутрішньою справою держави

Більшість країн погодилась обмежити свій суверенітет і дозволити світовому співтовариству контролювати стан дотримання прав людини на своїх територіях — саме так починають створюватися міжнародні механізми захисту прав людини. У 1945 році створено Організацію Об’єднаних Націй. А 10 грудня 1948 року прийнято Загальну декларацію прав людини. Цей документ складають 30 статей, що містять перелік прав, які належать без винятків кожній людині. Важливість Декларації полягає і в тому, що вона стала предметом «світового консенсусу» — переважна більшість країн світу, попри великі соціальні та культурні відмінності, визнали цінність проголошених у ній прав та свобод

Дякую за увагу. Презентацію підготувала Гірна У.Є. Список використаної літератури1)Громадянська освіта. 3 D Демократії: думаємо, дбаємо, діємо : методичний посібник до курсу громадянської освіти для 10-го класу закладів загальної середньої освіти : в 7-ми частинах / П. Вербицька, О. Волошенюк, Г. Горленко та ін. ; за ред. П. Кендзьора. — Львів : ВД «Панорама», 2018. 2)Матеріали із загальнодоступної вільної багатомовної онлайн-енциклопедії-Вікіпедії.3)Фото, плакати,карикатури з всесвітної системи сполучених комп'ютерних мереж інтернет, що заходяться у вільному доступі.