Презентація з історії хореографії на тему: "Танцювальні жанри в музиці" І частина

Про матеріал

Для учнів хореографічного відділу школи мистецтв. Урок 29. Тема: "Танцювальні жанри в музиці"

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Танцювальні жанри в музиці

Номер слайду 2

Танцювальна музика — музика, призначена для супроводу танців, а також похідні від неї музичні твори, що не призначені для танців і мають самостійну художню цінність. Для танцювальної музики характерні чіткий ритм, специфічний для кожного танцю темп. Характерні ознаки танцювальної музики зумовили її використання Й. С. Бахом, Г.-Ф. Генделем, Л. Бетховеном, Моцартом, Г. Берліозом, Е. Грігом, Ф. Шопеном, А. Дворжаком, Скрябіним, К. Дебюссі, М. Лисенком, С. Рахманіновим, Г. Малером, І. Стравінським, Д. Шостаковичем, П. Чайковським та іншими в інших музични жанрах. У XX столітті танцювальна музика (переважно електронна) набула величезної популярності, її комерційні напрямки є складником масової культури.

Номер слайду 3

1. Вальс. Вальс — бальний танець. Розмір: 3/4. Виник на основі народних танців Австрії, Чехії, Німеччини. Одним із його попередників був австрійський селянський танець — Лендлер. Як музичний жанр вальс прожив багате подіями життя. Величезний вплив на розвиток вальсу мала творчість уславленого австрійського композитора, автора 447 вальсів — Йогана Штрауса. Серед його численних вальсів традиційні: «Нічний метелик», «Радуйся життя», «Політ Фенікса», «Мрії і любов», «Олександра-вальс», «Вальс Аделі». Вальси Шуберта — це, як правило, невеликі п'єси, танцювальні мініатюри. Своїм вальсам Шуберт назви не давав. Кілька концертних симфонічних вальсів написав Ференц Ліст. До числа справжніх шедеврів угорського композитора належить знаменитий «Мефісто-вальс». Дійшовши до наших днів, вальс зберіг свої основні риси. Він поєднує широту і динаміку з надзвичайною плавністю і легкістю. Можна з упевненістю сказати: вальс безсмертний.

Номер слайду 4

2. Менует. Менует — старовинний французький танець, який виконується плавно і граціозно. Розмір: 3/4. В XVII та XVIII століттях жанр менуету був досить широко представлений у клавірній і камерній музиці (Вольфганга Амадея Моцарта, Франсуа Куперена, Жана Філіпа Рамо, Андре Кампра та інших композиторів. Як «обов'язкова» частина менует входив в інструментальну сюїту (Й. С. Бах, Г. Ф. Гендель), іноді — навіть в оперну увертюру як завершальний розділ (у Генделя). У сюїті досить часто за першим менуетом слідував другий, в тій же тональності або в тональності субдомінанти. Якщо перший менует писався в мажорі, то другий нерідко писався в однойменному мінорі. Другий менует найчастіше називався тріо. Надалі форма менуету була розвинена в операх і балетах Глюка. В класичну епоху менует почали використовувати як частину сонатно-симфонічного циклу, зазвичай поміщаючи його між повільною другою і фіналом. У ранніх симфоніях Й. Гайдна, менует набуває жвавого і бадьорого характеру, наближаючись за характером до селянського танцю. В. А. Моцарт вніс до менуету ліричні, а іноді навіть мужні інтонації. У симфоніях Л. Бетховена менует поступово витісняється скерцо. Пізніше, в XIX столітті менуети писали П. І. Чайковський, К. Дебюссі, Саті, М. Лисенко та інші композитори.

Номер слайду 5

3. Тамбурин. Тамбурин — старовинний французький танець провансальського походження. Розмір: 2/2, або 2/4. Він виконувався під супровід флейти і тамбурину (французький барабан). Прекрасну музику до танцю «Тамбурин» написав видатний французький композитор Жан-Філіпп Рамо.

Номер слайду 6

4. Гавот. Гавот — старовинний французький танець помірного темпу. Розмір 4/4 із затактом на дві або три восьмі. З XVII століття популярний на балах, у XVIII столітті — використовується в балетах і старовинних сюїтах, як частина. Гавот — народний танець, що отримав художню обробку і замінив менуети в балеті. Також відомий в інструментальній музиці — в сюїтах, сонатах, п'єсах. Характер ґавоту світлий, витончений і радісний. Виконується в помірному темпі. Розмір 2/2 або 4/4, починається з такту 2/4 або 2/8. Гавот складається з двох частин по 8 тактів. Друга частина має пасторальний характер і називається musette. Після другої частини йде повторення першої. Гавот зустрічається у Й. С. Баха, Генделя, Госсека, Рамо, Кореллі, Глюка, широко відомий ґавот з першої симфонії Прокоф'єва.

Номер слайду 7

5. Куранта. Куранта — старовинний французький танець. Розмір: 3/4. Темп швидкий. У старовинній танцювальній сюїті XVII — XVIII століття була другою частиною після Алеманди. Розрізняли просту і складну. Перша складалася із простих, глісуючих кроків, що виконувалися переважно вперед. Складна куранта носила пантомімічний характер: троє кавалерів запрошували трьох дам для участі в танці. Дам відводили в протилежний кут залу й просили танцювати. Дами відмовлялися. Кавалери, одержавши відмову, ішли, але потім поверталися знову й ставали перед дамами на коліна. Тільки після пантомімної сцени починався танець. У складній куранті рухи виконувалися вперед, назад і убік. Розрізняють також французьку куранту, написану у розмірах 3/2 або 6/4, та італійську (наприклад у партитах Й. С. Баха № 1, 3, 5, 6), написані у розмірах 3/4 або 3/8. Французькі характеризуються більшою ритмічною складністю і помірнішим темпом, тоді як італійські — швидші і мелодійніші. У бароковій музиці куранта стала невід'ємною частиною інструментальних сюїт, слідуючи, як правило, після алеманди і передуючи сарабанді.

Номер слайду 8

6. Котильон. Котильон — бальний танець французького походження, де всі пари повторюють фігури, які імпровізує перша пара. Котильон близький контрдансу. Особливе поширення отримав в середині XIX століття в країнах Європи та в Росії. Котильон об’єднав декілька самостійних танців (вальс, мазурка, полька). Виконується він усіма учасниками в кінці балу. Різноманітність котильона залежала від ведучої пари — кавалер-кондуктор давав сигнал оркестру, голосно називаючи фігури. Він же спостерігав за узгодженнісю рухів пар. У 1820-х роках в Німеччині котильоном називалась гра в фанти з танцями в кінці балу. У 1890-і роки котильон складався із кадрилі, між фігурами якої вставлялись інші танці: мазурка, вальс, полька.

Номер слайду 9

7. Ригодон. Ригодон — танець провансальського походження. Розмір: 2/4. Характер жвавий, веселий, темпераментний. До початку XIX століття ригодон як побутовий або придворний танець повністю вийшов з обіходу і сприймався як застарілий. Однак ця форма повністю не була забута в мистецтві. Відомо багато прикладів використання ригодону в музиці XIХ—XX століть. До цього жанру звертались: Ш. Алькан (ескіз ре мажор "Ригодон" із циклу "49 ескізів"), Е. Гріг  (сюїта «Із часів Гольдберга»), М. Равель («Гробниця Куперена»), С. Прокоф’єв (п’єса № 3, Ригодон, із «Десяти п’єс»; «Ригодон» для скрипки і фортепіано із опери «Війна і мир»). У часи Першої світової війни французький композитор Ерік Саті написав фортепіанну п’єсу «Котяча серенада», яка містить в собі ригодон (з присвятою відомому композитору Полю Дюку).

Номер слайду 10

8. Мазурка. Мазурка — народний польський танець з чітко визначеним ритмічним малюнком, різкими акцентами на будь-яких долях такту. Розмір: 3/4. Темп — від помірного до швидкого. В епоху романтизму мазурка стає жанром класичної музики, зокрема мазурки писали Міхал Огінський, Ф. Шопен, Кароль Шимановський, Клод Дебюссі. Трапляються мазурки і в російських операх, як правило при зверненні до польської тематики (наприклад, в опері «Іван Сусанін» Михайла Глінки). Зазвичай мазурки пишуть у двочастинній формі, особливості ритмоструктури лишаються подібними до народних мазурок. Від польської мазурки походить і гімн Польщі — «Мазурка Домбровського».

Номер слайду 11

9. Куяв’як. Куяв’як — народний польський танець, схожий на мазурку. Розмір: 3/4. Темп помірний. Музика має ліричний, спокійний характер, іноді це пов'язують з широкими куявськими краєвидами. Танцюють, рухчаючись на легко зігнутих ногах, музичні акценти припадають на кінець фраз і підкреслюються підтупуванням. Танцювальні кроки мають наступну послідовність: рівний, знизу, зверху, потрійний (в одному такті — три кроки).

Номер слайду 12

10. Оберек. Оберек — народний польський танець. Розмір: 3/4, з акцентом на третій долі другого такту. Темп швидкий. Виник в Куявії в XVII столітті як різновид мазурки з більш примзливим ритмічним малюнком і характерним акцентом на третій долі кожного другого такту. Оберек часто виконується після повільного куяв’яку. Популярний в сільській місцевості багатьох регіонів Польщі, особливо в Мазовії. На прикінці XIX століття став танцем не тільки сільського населення, а й різних прошарків суспільства. Зразки обереку подані в творах композитора Ф. Шопена (наприклад, 4-а мазурка для фортепіано).

Номер слайду 13

11. Краков’як. Краков’як — швидкий і веселий народний танець. Ритм гострий, чіткий, синкопований. Розмір: 2/4. Сам танець не тільки швидкий, а й легкий, — складається майже цілком з невеликих стрибків і підскоків, які виконується з легкістю, ледве торкаючись землі. У танці гарні пластичні рухи рук, фіксовані пози спини і постави в цілому. Танцюють краков'як парами, класична форма танцю має як чимало спільних перегрупувань по колу, діагоналі тощо, так і соло для виконання окремими парами. Постановка танцю зазвичай розрахована на 4—8 пар юнаків і дівчат. Завдяки художній обробці краков'як увійшов у професійну музичну культуру, зокрема, він застосовувався у балетній та оперній музиці — у творчості Фредеріка Шопена, Михайла Глінки, Кароля Шимановського, Іґнація Падеревського, інших польських, російських, німецьких та українських композиторів і музикантів.

Номер слайду 14

12. Полонез. Полонез — старовинний бальний танець — хід урочистого характеру. Розмір: 3/4. Старовинний польський тридольний бальний танець — хода урочистого характеру, яким відкривались урочисті танцювальні вечори та бали. Полонези написані у сонатній формі. Полонез виконувався на весіллях та святах. До кращих зразків належать полонези Карла Марія фон Вебера, Михайла Глінки, Станіслава Монюшка, Модеста Мусоргського, Миколи Римського-Корсакова, Олександра Скрябіна, Фредеріка Шопена та ін.

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Гріньова Віталіна Віталіївна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
pptx
Додано
13 квітня 2020
Переглядів
8937
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку