Презентація з літературного читання для 3 класу на тему: "Вірші краматорського поета Ю.Т.Доценка для дітей"

Урок позакласного читання ( авторський ) Вірші краматорського поета Юрія Трофимовича Доценка

Завдання цього уроку – познайомити дітей з тим чи іншим автором, з цікавими фактами із його життя, творами, які він написав для дітей; з’ясувати тематику авторських книжок, його окремі твори, уточнити відповідність тематики творів із прізвищем автора. На такому уроці доцільно використовувати різні прийоми роботи : розповідь учителя чи когось із дітей про життя письменника, бесіду за його книжками, вибіркове читання, переказування, інсценівки, літературні ігри, перегляд кінофільмів, створених за сюжетами творів цього письменника. Увага! Це урок позакласного читання. Отже, діти мають читати 25-30хвилин на уроці.

Оголошення теми ( написана на дошці), розгляд цікавих книжок – до 3 хв. Самостійно прочитати книжки лише одного автора діти приносять у класі колективно їх розглядають, з’ясовують, які в них найцікавіші для аналізу, «проводять екскурсію» за виставкою книжок, звертаючи увагу на прочитані поза списком рекомендованої літератури. 2. Знайомство дітей з автором – до 5 хв. Вчитель має познайомити дітей з автором через цікаву розповідь, але, починаючи з 3 класу, можна вибірково давати й індивідуальні завдання учням : підготувати повідомлення про автора. Варто розглянути портрет : як художник передав погляд, яке обличчя, про що це говорить, спрогнозувати характер автора… Алгоритм Структура уроку позакласного читання за автором

3. Аналіз самостійно прочитаного твору – до 15 хв. Аналіз можна провести прийомом бесіди, обговоренням героїв та цікавих подій про них, цитуванням, перечитуванням окремих місць із твору, переказування,читання напам’ять тощо. Маємо пам’ятати одне – це урок читання, а не «балачок». 4. Розповідь учителя як доповнення про те, чого діти не вичитали, не сказали. Слід звернути увагу, де про недоказане можна дізнатися, що додатково прочитати – до 4 хв. 5. Самостійне читання – до 10 хв. На цьому етапі школярам можна рекомендувати нові твори автора, щоб повністю розкрити той чи інший аспект його життя. 6. Підсумок уроку і вказівка на перспективу – до 3 хв. Заняття слід закінчити підсумком уроку, звернувши увагу не лише на знайомстві з письменником, але і на основі теми його творчості, жанрове їх розмаїття

Доценко Юрій Трофимович

Оголошення теми і мети уроку «Екскурсія виставкою», знайомство дітей з письменником Юрієм Доценком Коли вивчається творчість письменника, діти завжди жваво реагують на факти його біографії, які певним чином пов’язані з місцевістю, де власне проживають школярі. Тож до Юрія Трофимовича Доценка у дітей виникає особлива увага, оскільки він народився 19 вересня 1954 року на південній околиці Краматорська – в селищі Малотаранівка в сім’ї робітників. Закінчивши середню школу № 7, 1971 року вступив на філологічний факультет Донецького державного університету. Після завершення навчання служив в армії на Далекому сході, викладав українську мову та літературу в школах Донеччини та Запоріжжя. З 1978 року – на журналістській роботі.

Перша збірка віршів «Літо чебрецеве» побачила світ у видавництві «Донбас» 1984 року й була відзначена літературною премією імені Володимира Сосюри Донецького обласного фонду культури. Ю.Доценко член Національної Спілки письменників України ( 1991). Крім поезій, адресованих дорослому читачеві, він пише і для дітей – збірка «Цікавий сонях» (2014), деякі твори з якої і пропонуються для більш детального розгляду. 3. Вступне слово учителя Збірка «Цікавий сонях» доволі різноманітна за тематично-образними та настроєво-виражальними засобами. Тому ми свідомо оминаємо цілий ряд поезій, зосереджуючись на таких творах, як нам видаються цікавими у плані художнього вирішення обраних мотивів.

Ознайомлення з тематикою віршів. Практична робота , аналіз віршів. Перш за все виділяємо групу віршів ігрового характеру . Елемент гри спостерігаємо у творі «Малий теніс». Читачі разом із персонажами Наталкою і Петриком повинні збагнути істинну причину, чому цей вид спорту так називається. Спочатку автор нібито і натякає, що це пов'язано із віком гравців : хлопчика і дівчинку називає зменшувальним словом дітлахи, ракетки вони тримають у рученятах. Водночас зауважує, що це не дитяча забавка, а серйозне захоплення, до якого герої ставляться відповідально, докладаючи багато зусиль, щоб підвищити власну майстерність ( а це потребує не дитячих моральних і фізичних навантажень)! Тож непомітно увага переміщується з етимологічних проблем на власне людські, коли за фізичним поняттям постає моральна якість, якою вимірюється велич чи мізерність особистості, на що вже можуть претендувати діти.

Малий теніс Ракетки взявши в рученята, У теніс грають Петя й Ната. Як над столом літає швидко Біленька кулька через сітку!  Наталка з Петриком зростають, Здоровий гарт спортивний мають, І скоро на чемпіонаті Медалі будуть їм вручати, Бо всіх в змаганнях переможуть!  А поки що ніяк не можуть Збагнути дітлахи одненьке: Чому цей теніс звуть маленьким?..

Яким видом спорту займаються Петя й Ната? Які вам відомі ще ігри, де використовуються ракетки? Як діти ставляться до обраного виду спорту? Кого і що в цьому творі можна охарактеризувати поняттями великий і маленький? Доведіть свою думку посиланнями на текст. Як відповісте ви на поставлене у вірші питання ?

Дуже своєрідна гра пропонується читачам у вірші «Відгадайте швидше». На перший погляд це звичайна небилиця, бо в ньому, дійсно багато нісенітниць, адже треба підрахувати, скільки крил у поросяти, гребінців у козлятка тощо. Однак це не класична небилиця, а поєднання химерного з реальним, яке також виступає у двох вимірах, бо доволі легко підрахувати кількість ніжок у гусака чи хвостиків у кішки і практично неможливо назвати число голок у їжачка та пір’їнок у пташки. Такий авторський хід, з одного боку, вносить додатковий елемент гри, розваги в текст, а з іншого - вказує на багатоманіття та різноманіття світу, його загадковість і неповторність.

Відгадайте швидше Скільки крил у поросята? Скільки гребнів у козлятка? Скільки ніжок в гусачка? Скілько голок в їжачка? Вушенят – у слоника? Хоботків – у коника? Ніжок – у мурашки? Пір’нок – у пташки? Скільки хвостиків у кішки? Скільки плавників у мишки? Скільки зубчиків у щуки? Скільки язичків в гадюки? Ріжків – у собаки? Ротиків – у рака? Оченят – у білки? Пазурів – у бджілки?   Відгадайте швидше: Що не так у вірші?!

Як називаються народні пісні, в яких змальовується суцільна плутанина? Що переплутано в поезії Ю.Доценка? Чи на всі питання, поставлені автором, можна дати відповідь? З чим це пов’язано? Який настрій проймав вас при читанні твору? Чи захочеться вам ще раз прочитати цей вірш?

Цей твір ніби перекидає місток до наступної групи ( «Безвусий гарбуз», «Шпак-дражнилко», «Парне молочко») , яку можна назвати «Неочікуване у звичайному». Ю Доценко взагалі має прискіпливе око митця, яке дозволяє по-особливому поглянути на звичні й буденні речі, підмітити в щоденному неординарне. Несподіваними гранями починає випромінюватися й повсякденний вислів «парне молочко». Поезія «Парне молочко» перетворюється на динамічний процес пізнання довкілля, на збагачення дитячого світобачення новими відчуттями, новими позитивними емоціями. Хлопчина ще перебуває під впливом позитивних збуджень від забитого голу, а лагідна літня пора, причетність до родинних турбот обумовлюють стан гармонії, яка наповнює героя усвідомленням своєї вагомості, значимості, дотичності до світу, в якому одне пов’язане з іншим.

Парне молочко У річку сонечко сіда – Тепленькою стає вода, Неначе молочко парне! У річку з берега пірне Хлоп’я, що грало у футбол Й забило переможний гол. Водою змиє з тіла втому І хутко побіжить додому, Бо пам’ята: казали ненька, Щоб завтра прокидавсь раненько І, взявши батіжок у руки, Корову виганяв у луки – Щоб молочко увечері Дражнило паром з глечика.

Що означає вислів «парне молоко»? Яку картину змальовує автор за допомогою порівняння «неначе парне молоко»? Чим займається хлопчик у літні дні? Що він при цьому почуває ? Який настрій у вас викликає цей вірш? Чим він вам запам’ятався?

Гра «невідоме у відомому» продовжується й у віршах, де персонажами виступають рослини і тварини: «Цікавий сонях», «Сірко-хвастунець», «Зайчик-постибайчик» «Кошенятко й цуценятко». Це не твори про природу, оскільки в авторському Сприйнятті поведінка кожного з персонажів набуває олюдненого потрактування. Сонях – це допитлива дитина, якій хочеться дізнатися про все на світі, і ця риса характеру передана надзвичайно вдалим зоровим образом:

Цікавий сонях На осонні біля хати Виріс соняшник вухатий Все йому побачить треба – Як пливе хмаринка небом, Звідки срібний дощик пада, Де лягає сонце спати, Де ховають світлячки Зелененькі сірнички На світанні. Як до школи Поспіша маленька Оля. Все почути хоче сонях – Що землі шепоче сонце, Як співають треті півні До зорі ранкову пісню. І такий же він цікавий – Отой соняшник вертлявий! Бо у нього так багато Золотавих вушеняток, А чорнявих оченят Більше, аніж вушенят

А ось батько й мати зайці у вірші «Зайчик-пострибайчик» сварять свого непосидючого сина, геть забувши своє дитинство. Думається, що такий погляд на взаємини дорослого та дитини знайде відгук у серцях юного читача, оскільки поет явно намагається нагадати старшим, що їхнє опікування не завжди потрібне й виправдане. Тож добре, що й серед дорослих знаходяться мудрі не за віком, а станом душі, налаштованої на правильне сприйняття дитячого світу. Таким у творі виступає заєць-дідусь, що стає на захист свого онука : Годі вам шуміти . Він такий як і всі діти. Саме отакими й ви були малими!

Зайчик-пострибайчик Кажуть мама, Кажуть татко: - Неслухняне ти зайчатко, Пострибунчик, Непосида, Що з тобою Нам робити? А дідуся Сивочолий, Що завжди Чека зі школи, І в неділю Зранку Бере на рибалку, Каже: - Годі вам шуміти. Він такий, Як і всі діти. Саме отакими Й ви були… Малими!..

Хто є дієвими особами у творі? Кого з них можна вважати головним? Чому мама і тато не задоволені поведінкою свого сина? Хто став на захист зайченяти? Чим пояснюється така позиція? Чи можна стверджувати, що в образі зайченяти змальовано образ дитини?

Щось подібне можна спостерігати й в інших творах. Однак на цьому фоні виділяється поезія «Сестричка-лисичка», в якій маємо зворотній хід асоціацій – від тварини на людину. Знайдена для твору назва – надзвичайно вдалий виражальний прийом, оскільки починають працювати одразу два образних поля : фольклорна традиція казок про тварин, коли за даним персонажем постає образ хитрої, підступної, інколи безпринципної людини, і маленької дитини, яка, удало користуючись своїм віком, прагне одержати від дорослих бажані дивіденди. Тут важливо підкреслити, що подібна поведінка дитини обумовлюється не її слабкістю й залежністю від дорослих, а прекрасним розумінням свого «панівного» становища, яке дозволяє почуватися господарем, а не прохачем. І героїня Ю.Доценка свідома цього, тому й намагається виглядати пристойно в очах своїх близьких :

Сестричка-лисичка Коли щось прохаю ввічливо, Кажуть мені ненька: «Ой, яка ти в нас лисичка, Яка ж ти хитренька!» А я зовсім не хитренька, Хіба що прохаю Щодня в неньки солоденького, І завжди – те маю! Та ще й братика смачненьким Щедро пригощаю! Але він за звичкою Зве мене лисичкою.

Які ви знаєте народні казки, де змальовано образ Лисички? Якою вона представлена в цих творах? Чому героїню вірша названо лисичкою? Чи погоджується вона з такою характеристикою? Як ви ставитеся до поведінки дівчинки – лисички?

У збірці багато пейзажної лірики, але ми зупинимося на віршах, присвячених змальовуванню зими : «Чарівна торбинка», «На Різдво», «Срібна віхола», «Маленька сніжинка», «Біла зима», «Ледачі санчата» Вірш «На Різдво» . Сьогодні ми ще раз переконуємося, наскільки для повноцінного розвитку народу, нашої держави важливе відродження і збереження культурних традицій, їхнє глибинне проникнення в душу кожного громадянина, а особливо дитини. Практично з цього починається складний і тривалий процес виховання патріотичних переконань, на що й спрямовується ідейний потенціал твору.

Безумовно, Ю. Доценко не перший серед українських письменників, який об’єднав народно-християнське свято з патріотичними мотивами, знайшовши для цього художньо переконані образи. Так, різдвяна обрядовість асоціюється перш за все із багатопроменевою зорею, що спалахує на небі, коло-сонцем, яке повинне подолати темряву й відгонити усі злі сили. У вірші ж маємо образ місяця, доречно порівняного з козаком Мамаєм. Це порівняння надзвичайно символічне. Адже козак Мамай один із улюбленіших героїв українського фольклору , він завжди сприймається як незнищенний обері г сім’ї, родини, свободи, волі. Його присутність – це гармонія спокою й упевненості в майбутньому. Тому кінцівка твору, незважаючи на його патріотичний пафос, сприймається дуже задушевно, проникливо :

На Різдво Навкруги – така краса, Справжнісіньке дивонько! На Різдвяних небесах – Зіроньки, сніжиноньки. Місяць, як козак Мамай З оселедцем срібним, Споглядає милий край – Україну рідну. Він бажає усім нам Миру, снів крилатих – Що ще треба дітлахам У батьківській хаті!

Що вам відомо про таке свято, як Різдво? З чим пов’язане це свято? Хто такий козак Мамай? Чи бачили ви картини про козака Мамая? Яким він зображений на цих картинках? Які риси характеру козака передано на картинках? Чому Ю. Донченко порівняв місяць із козаком Мамаєм? Якими побажаннями закінчується вірш ? Чому вчить вас цей твір?

Надзвичайно цікавим у виражальному плані є вірш «Біла зима». Він побудований на анафорі білий, від чого кожен рядок набуває неочікуваної зорової виразності : дерева, хатинки, дахи, хмаринки, небо суціль білі. Від цього багаторазового повторення одного й того ж кольору народжується цілий ряд асоціативних зв’язків, творити і примножувати які запрошується сам читач. Адже уява кожного вимальовує його біле дерево, білу хатинку тощо. Тобто, запал авторської творчої енергії передається читачеві, який із пасивного реципієнта перетворюється в активного співтворця, одержуючи від цього додаткову естетичну насолоду.

Біла зима Білі дерева, Білі хатинки, Білі дахи – Ніби білі хустинки, В білому небі – Білі хмаринки, В білому полі – Білі стежинки, В білій криниці – Білі крижинки, В білому танці – Білі сніжинки, В білому віршику – Білі сторінки, Біло довкіл! І в цім дива нема -В гості до нас Завітала зима!  

Який колір найбільше сполучається з поняттям зима? Чим ви поясните повторення одного й того ж прикметника в тексті? Які характеристики предметів, явищ за допомогою прикметника білий вам найбільше запам’яталися? Опишіть, як ви їх собі уявляєте. На вашу думку, відсутність інших кольорів збідніло чи збагатило твір?

Веселим гумористичним сміхом наповнена поезія «Ледачі санчата». Її комічний ефект народжується недостатнім життєвим досвідом Богданочки, яка вже добре засвоїла першу частину народної мудрості «Любиш їздити..», але ще не збагнула значимості її продовження – «…люби й саночки возити», що й викликає розгубленість і розпач дитини : Спустилася із гірки і плаче гірко-гірко… -Чому ти плачеш, Даночко? -Не їдуть вгору саночки!... Даний діалог носить іронічний характер, чим поет виражає свою симпатію до дівчинки, бажаючи їй веселих зимових розваг.

Ледачі саночки На ковзанці Богданочка Каталася На саночках. Спустилася Із гірки І плаче Гірко-гірко… - Чому ти плачеш, Даночко? - Не їдуть вгору Саночки!..

Що відчуває Богданочка, спускаючись із гірки? Що засмутило дівчинку? Яке прислів’я ви б нагадали Даночці : «Якби знав, де впаду, то й соломку б підстелив», «Любиш їздити, люби й саночки возити», «Ласа кішка до риби, та й та в воду лізти хоче»? Автор сміється з дівчинки чи співчуває їй? Підтвердіть свою думку відповідними рядками з вірша.

Як бачимо, вірші Ю. Доценка різної читацької підготовленості, володіння певними навичками аналізу художнього тексту, прояву необхідного рівня, що дає нам підстави рекомендувати їх до ознайомлення у 2- 4 класах.

Краматорська міська рада Управління освіти Краматорська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 16 м. Краматорськ