Філософія гедонізму. Основоположником гедонізму вважається Арістіпп (435—355), сучасник Сократа. Арістіпп розрізняє два стани душі людини: задоволення як м'яке, ніжне і біль як грубий, поривчастий рух душі. При цьому не робиться відмінності між видами задоволення, кожне з яких в своїй суті якісно схоже на інше. Шлях до щастя на думку Арістіппа лежить в досягненні максимального задоволення і уникненні болю. Сенс життя за Арістіпом полягає саме у фізичному задоволенні.
Переваги аскетизму:дає незалежність – від тяги до розкоші;забезпечує готовність – пожертвувати власними інтересами заради загальної цілі;дає звільнення – від сильних емоцій та пристрастей;дає поштовх – до особистісного зростання;Основи аскетизму. Прояви аскетизму:побут – людина, що віддає перевагу хороші книги або подорожі покупці дорогого меблевого гарнітура, проявляє себе аскетом.відносини з людьми – людина, яка радіє навіть малому, набагато легше вибудовує відносини з людьми - люди «тягнуться» до оптимістів.релігія – в християнстві аскетизм відзначається, як одна з основних чеснот людини;оптимізм – аскетичний чоловік задоволений малим, задоволений життям, отже, спокійний і оптимістичний, не всякий оптиміст є аскетом, але кожен аскет - неодмінно оптиміст.
Передумовою античного евдемонізму є Сократова ідея внутрішньої свободи, що досягається завдяки самосвідомості особи та її незалежності від зовнішнього світу. Хоча евдемонізм виник одночасно і в тісному зв'язку з гедонізмом, вони у відомому сенсі протистояли один одному: щастя є не просто тривале і гармонійне задоволення (Арістотель), а результат подолання прагнення до відчуттів, насолод шляхом самообмеження, вправ, аскези, звільнення від прив'язаностей до зовнішнього світу та його благ й свобода, що досягається при цьому, від зовнішньої необхідності й мінливостей долі; це розумність, тотожна справжній чесноті. Історія евдомонізму
Філософський рух прагматизму був започаткований у США як теорія знання Чарльзом С. Пірсом (1878) і його головними представниками були Вільям Джеймс, Фердинанд Шиллер та Джон Дьюї. Прагматизм стверджує, що про істинність вчення можна судити лише через його практичні наслідки, так, постає питання: Чи це мало б якесь значення, якщо б воно було істинним? Таким чином, прагматисти твердять, що всеосяжні метафізичні системи європейських філософів не мають жодного значення, оскільки їхня істинність чи помилковість не впливали на людський досвід. У науці теорія була істинною якщо вона «діяла» — якщо наступали її очікувані наслідки. В етиці і теології, принцип або вірування було істинним, якщо воно задовольняло його власників. Так, у прагматизмі, істина не є в жодний спосіб постійною, необхідною, універсальною, об'єктивною, абсолютною, а є відносною, перехідною, відділеною, суб'єктивною, особистою. Якщо ідея, судження, припущення, аксіома, постулат, теорія чи система «працює» і задовольняє розумові, емоційні чи соціальні потреби, лише тоді і лише настільки, наскільки вона це робить, вона є цінною та істинною.Історія прагматизму
Прихильники перфекціонізму іноді вважають, що вдосконалення людини є не тільки його моральним завданням, а й сенсом всієї людської історії. Про вдосконалення людини говорять також концепції, розвиваючі ідею. До прихильників перфекціонізму можна віднести Г. В. Лейбніца, Е. Шефтсбері, М. А. Кондорсе, X. Вольфа, І. Канта, В. Паулі та інших вчених. Про вдосконалення людини говорять також концепції, розвиваючі ідею надлюдини .
Людина – богоподібна та розумна істота, тому заслуговує на повагу і любов. Людина має право насолоджуватися природою, коханням, славою. Людина має прагнути знань, оскільки лише творча праця та освіченість відрізняють людину від тварини. Надмірний потяг до багатства є шкідливим, оскільки псує людину. Людина повинна бути щедрою та великодушною. Основні ідеї гуманізму
Над питанням, який носить не тільки філософський, але й релігійний характер: «В чому полягає сенс життя людини?», задумувалось багато людей. Це питання було, є і буде актуальним на протязі багатьох років і кожна людина, яка вважає себе індивідуальною, вирішить в чому полягає сенс життя. Висновок
На мою думку сенс життя полягає у:коханні, сімейному затишку;сім’ї;любові до батьків;творчості, натхненні, праці;дружбі;творінні добра оточуючим;любові до землі, Батьківщини; Я вважаю, що кожна людина сама для себе вирішує сенс свого існування. Для когось він полягає в добробуті своєї родини, а для інших в служінні своєму народу, Богові і т.п. Одні вбачаюсь сенс буття в даруванні людям, які їх оточують радості, а інші в хорошому заробітку, який можна буде витратити на власні потреби, для відпочинку та розваг. Все ж таки на питання: “В чому полягає сенс життя?”, неможливо дати точної відповіді, оскільки кожна людина – це особистість і сенс життя у неї відрізняється від інших.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Гуманізмhttp://pidruchniki.com/1089081549008/filosofiya/pragmatizmhttp://www.grandars.ru/college/filosofiya/pragmatizm.htmlhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Перфекціонізмhttp://pidruchniki.com/1029022837616/filosofiya/sens_zhittya_lyudinihttps://uk.wikipedia.org/wiki/Евдемонізмhttp://www.xapaktep.net/virtues/roman/sternness/desc.phphttp://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/1393/ЭВДЕМОНИЗМВикористані джерела: