Презентація за творчістю Ф. Стендаля

Мари́-Анри́ Бейль

Царство жінки – це царствоніжності, тонкості і терпимості. Жан Жак Руссо

У своєму щоденникові Стендаль записав: «Для мене важливо одне — картина людського серця. Без цього я нуль».

Антитеза в романі «Червоне і чорне» є не лише ефективним художнім засобом, а й важливим композиційним прийомом. Вона проявляється на різних рівнях твору: і в системі образів (протиставлення: «плебей — аристократи»; «бідняк — багатії»), і в місці розгортання подій («провінція — столиця»), і в характері головного героя («щирі почуття — холодне лицемірство»; «обдарованість — неможливість реалізувати таланти»; «високі поривання — ница дійсність»), Однак уважний читач помітить антитезу насамперед уже в загадково-контрастному заголовку твору — «Червоне і чорне». Чому ж автор обрав саме цю назву? У чому її метафоричний сенс?Назва роману

Ромен Коломб, один із перших біографів Стендаля, пригадував саме той воістину історичний момент, коли письменник власноруч перекреслив у рукописі роману первісну назву «Жульєн», а натомість написав нову, нині загальновідому — «Червоне і чорне». На запитання Коломба про сенс такої заміни, а також про метафоричний зміст нового заголовка, Стендаль ані тоді, ані згодом чітко не відповів. Можливо, однозначної відповіді на це запитання не знав і він сам. Цілком імовірно також, що вичерпної та однозначної відповіді не існує взагалі. Адже не виключено, що письменник хотів заінтригувати читачів незрозумілою назвою, привертаючи їхню увагу до свого нового творіння ще й у такий спосіб.

Як один із можливих варіантів тлумачення назви роману можна було б запропонувати такий: червоне — це колір мундира офіцера французької армії, а чорне — колір сутани священика. Тобто це символ вибору Сорелем життєвого шляху: він вирішив стати не військовиком (який носить червоний мундир), а священнослужителем (що одягається в чорну сутану чи костюм).

Героїчна доба Наполеона, час домінування військовиків, минула, а їй на зміну прийшла обережна епоха Реставрації. Талановитим амбітним юнакам-плебеям на кшталт Жульєна Сореля дорога до швидкої успішної військової кар'єри була перекрита, тому він і обрав шлях служителя церви: «Я, бідний селянин, приречений завжди носити цей похмурий чорний костюм! А проте двадцять років тому і я носив би мундир, як вони! Годі такий, як я, або був би убитий, або став би генералом у тридцять шість років».Інакше кажучи, саме з корисливих міркувань, а не через високу духовну потребу чи чесноти Жульєн обрав чорну сутану священнослужителя й духовну семінарію, а не червоний офіцерський мундир і поле бою: «За Наполеона я був би сержантом, а серед майбутніх кюре я буду старшим вікарієм». Цю версію тлумачення сенсу назви «Червоне і чорне» підтверджують також слова Матильди: «Жульєн викликав у них страх навіть у своєму чорному костюмі. А що було б, якби він носив еполети».