Презентація "Загальнокультурне значення священних книг народів світу, найвідоміші з них. Священні книги як вихідна основа світових релігій, етичних уявлень, мистецтва"

Загальнокультурне значення священних книг народів світу, найвідоміші з них. Священні книги як вихідна основа світових релігій, етичних уявлень, мистецтва різних народів

Сьогодні ми поринемо у сиву давнину, звернемося до витоків літератури, історії, поговоримо про давні книги, які до цього часу навчають людей мудрості, духовності, любові, людяності, спонукають до діяльності й пошуку. Ці книги ми називаємо СВЯЩЕННИМИ, тому що вони - скарби мудрості для всіх людей Землі, своєрідні бібліотеки, до яких увійшли численні твори невідомих авторів, джерело ідей та образів для написання безлічі інших книжок. Це ВЕДИ, БІБЛІЯ, КОРАН

Священною книгою християнства є Біблія, ісламу - Коран, індуїзму - Веди, буддизму - Трипітака, зороастризму - Авеста, юдаїзму - Танах тощо

Для людства священні тексти цінні насамперед як літопис пращурів, а отже - потужне джерело сучасної культури. Досліджуючи давню міфотворчість, звертаємося до Вед, Біблії, Корану, створених людьми, світогляд яких гармонійно поєднував віру й знання про матеріальний світ. Кожна зі священних книг в образній, алегоричній формі оповідає про виникнення Землі, описує найдавніший період її існування

Веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень: індуїзму, буддизму, брахманізму, джайнізмуhttps://youtu.be/ld. HIZov4io. Y

Веди складалися протягом тривалого часу, приблизно 500—700 років. Перші тексти були створені ще у ІІ тисячолітті до н. е. Веди об’єднали стародавні міфи, легенди, притчі, історичні хроніки, героїчні епоси, норми права, релігійні ритуали, що були створені давнім індійським народом

У грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». Але для багатьох поколінь людей різних народів це слово стало символом віри. Віруючі сприймають Біблію як суцільний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, на різних мовах. Найдавніші твори Біблії виникли ще у ХІІ столітті до н. е. Останні за часом творення з’явилися на початку нашої ери. Християнська Біблія складається з двох частин - Старий і Новий Завіти. Перша частина Біблії, Старий Завіт, є спільною для двох релігій - іудаїзму та християнства.

Друга частина - Новий Завіт - викладає суто християнські ідеї. Книги Старого Завіту поділяються на три великі цикли. Перший цикл - це П’ятикнижжя - п’ять хронікально-епічних книг, що приписуються Мойсеєві: Книга Буття, Книга Вихід, Книга Левіт, Книга Числа, Книга Второзаконня (Повторення Закону). Другий цикл -«Пророки» - розділ, у який входять давні хроніки: «Книга Ісуса Навіна», «Книга Суддів Ізраїлевих», «Книги Царств», а також до цього циклу входять твори пророків, що їх приписують Ісаї, Єремії, Єзекиїлу та дванадцяти «малим пророкам». Третій цикл - «Писання» - збірник текстів різних жанрів: гімни, повчальні повісті, збірки афоризмів, хронікальні тексти, любовна поема «Пісня над Піснями».

Історія створення Старого Завіту охоплює період від ХІІ до ІІ століття до н. е. Мова оригіналу Старого Завіту, з якого перекладалися майже всі книжки — давньоєврейська, деякі твори, зокрема «Книга приповістей Соломонових», писалися грецькою мовою. Слово «євангеліє» означає «добра новина» або «проголошення доброї звістки», і спочатку воно застосовувалося до християнської проповіді взагалі. Учені дійшли висновку, що тексти створювалися для читання вголос, наприклад, на зборах християнської громади

Коран або Кур'ан - перша письмова пам'ятка арабською мовою, що містить релігійні погляди на світ та природу, догма­тичні положення, правові норми, обряди, ритуали. Мусульмани вважають його словом Аллаха, що зійшло з неба, тобто його текст вкладений в уста Му­хаммеда самим Богом. Текст Корану сформувався переважно після смерті Мухаммеда, в VII ст. Складається він із 114 сур (глав) — 90 "меккських" і 24 "мединських".

Мухаммед проголошував пророками багатьох персонажів і пророків Біблії та Євангелія. У Корані зустрічаються імена Адама і Ноя, Авраама і Йосипа, Мойсея та Ісуса Христа. Але сам Мухаммед ніби завершує весь цей ряд пророків, підноситься над усіма ними як останній і головний пророк. У Корані немає систематичного викладення основ мусульманської релігії, тут подаються лише найважливіші положення, які вже значно пізніше склали у певну систему мусульманські богослови. Відповідно до вчення ісламу все існуюче в світі створене Аллахом і всі явища та події, які сталися і мають статися у Всесвіті аж до кінця світу і страшного суду, визначені ним і відбуваються за його волею.

Перевірте свої знання1. Слово «Веди» означає….2. Біблія складається з….3. Біблія – основа….. релігії4. Новий Заповіт написаний …. мовою5. Слово «Євангеліє» значить….6. Значення слова «Коран»…7. У Корані…. сур8. У священних книгах людства відтворюється….9. У Корані немає систематичного викладення….10. Новий Заповіт містить….

Священні книги народів світу відігравали і відіграють важливу роль у духовному житті людства. У цих книгах відтворюється узагальнений життєвий і духовний досвід багатьох поколінь різних народів, етичні норми, що їх прагнули залишити нащадкам. Ідеї, сюжети, образи священних книг надихали і надихають митців на створення нових творів.

Домашнє завдання: Опрацюйте стор. 12-13 підручника https://pidruchnyk.com.ua/836-zarubizhna-8-klas-nikolenko-zuyenko-storoha.html, випишіть подані визначення