Презентація заняття театрального гуртка «АКТОРСЬКИЙ ТРЕНІНГ НА РОЗВИТОК ЕЛЕМЕНТІВ СЦЕНІЧНОЇ ДІЇ»

Гурток “Мельпомена”тема:” «АКТОРСЬКИЙ ТРЕНІНГНА РОЗВИТОК ЕЛЕМЕНТІВ СЦЕНІЧНОЇ ДІЇ»керівник Оксана Підглазна

СЦЕНІЧНА ДІЯ Одна з основних складових театрального мистецтва, що здійснюється актором під час вистави, концертного виступу, репетиції тощо. Існуючи в часі і просторі, підпорядкована певному риту. Сценічна дія за видами поділяється на словесно-пластичну і пантомімічну, має своїм завданням розкрити загальний зміст вистави, відтворити внутрішній зміст персонажа. В організації сценічної дії крім акторів беруть, беруть участь сценографи, композитори, хореографи та ін., а також режисер, що синтезує спільну творчість митців. Сценічна дія підкорюється законам театральності, відповідності характеру вистави, видовища тощо і тому має подвійну природу: життєподібно-ілюзорну і водночас умовну видовищно-сценічну, т. з. відчужену

СЦЕНІЧНА ДІЯ Мистецтво, як образне осмислення дійсності, існує в різних формах і видах. Відмінною рисою, що видає його специфіку, є матеріал, який використовує творець для створення художніх образів. Для музиканта це звук, для письменника – слово. Для актора таким матеріалом є дія. У масштабнішому розумінні, дія – це вольовий акт, спрямований на досягнення певної мети. Акторська або сценічна дія – один із основних виразних засобів, єдиний психофізичний процес досягнення мети в боротьбі з пропонованими обставинами малого кола, виражений у часі і просторі. Завдяки йому артист втілює свій сценічний образ, розкриває мету, внутрішній світ персонажа і ідейний задум твору. Отже, сценічна дія – це вміння бачити, чути, рухатися, думати і говорити в запропонованих обставинах для реалізації образу. Дія є синтезом сценічного руху, уваги, емоційної пам’яті, акторської мови. Дія є носієм акторської гри, адже в ній об’єднуються в одне нерозривне ціле думка, почуття, уява та фізична (тілесна і зовнішня) поведінка актора-образу.

Ознаки сценічної діїДля сценічної дії характерні дві ознаки: воля виконавця та наявність мети, що полягає у прагненні змінити предмет на який вона спрямована. Саме ці ознаки докорінно відрізняють сценічну дію від почуття. Адже і дія і почуття позначаються за допомогою слів, що мають дієслівну форму. Тому дуже важливо навчитися відрізняти дієслова, що позначають дії, від дієслів, що позначають почуття. Часто майбутній актор на запитання що він робить на сцені відповідає: шкодую, мучусь, радію, гніваюсь і т.п. Але ці дієслова означають почуття а не сценічну дію. Адже сценічна дія – це те що ви робите, а не те, що відчуваєте. Тому дуже важливо з самого початку встановити, що дієслова, які позначають акти людської поведінки, і в яких присутні, по-перше, вольовий початок і, по-друге, певна мета, є дієсловами, що позначають сценічну дію. Наприклад: просити, дорікати, втішати, проганяти, запрошувати, відмовляти, пояснювати і т.п. За допомогою цих дієслів актор не тільки має право, але й зобов'язаний виконувати завдання, які він ставить перед собою, виходячи на сцену.

Складові сценічної діїСценічна дія – це психофізичний акт. Вона має дві складові, – фізичну та психічну. Мета фізичної дії – змінити навколишнє середовище, той чи інший предмет і для її здійснення потрібна витрата переважно фізичної (мускульної) енергії. Виходячи з цього визначення, до даного виду дій слід відносити:всі різновиди фізичної роботи актора на сцені: пиляти, стругати, рубати, копати, носити і т.п.;дії актора, що носять спортивно-тренувальний характер: гребти, плавати, відбивати м'яч, робити гімнастичні вправи і т.п.;дії, вчинені актором на сцені, відносно свого партнера: відштовхувати, обіймати, залучати, саджати, вкладати, випроваджувати, пестити, наздоганяти, боротися, ховатися, вистежувати і т.п.

Психічні діїце дії які мають на меті вплив на психіку (почуття, свідомість, волю) людини. Об’єктом впливу, в цьому випадку, може бути не тільки свідомість іншої людини, але й власна свідомість діючого. Для актора – це найбільш важлива складова сценічної дії, адже через неї реалізується роль. Психічні дії різноманітні: прохання, жарт, докір, попередження, переконання, визнання, сварка – це лише короткий список прикладів. Залежно від засобів здійснення вони бувають словесними і мімічними та застосовуються в різних ситуаціях. Наприклад, партнер по сцені вас розчарував. Ви можете зробити йому догану, а можете – подивитися з докором і похитати головою, не промовляючи ні слова. Різниця в тому, що міміка більш поетична, але не завжди зрозуміла глядачеві, словесна дія – більш виразна. Психічна дія неможлива без фізичної, рівно, як і навпаки. Наприклад: для того щоб заспокоїти людину, висловити їй підтримку, потрібно спочатку підійти до неї, покласти руку на плече, обійняти. В такому випадку психічна дія цілком залежить від фізичної. Адже ніхто не стане бігти, підстрибуючи, до людини, щоб втішити її у горі.

Органічна сценічна дія. Для того щоб бути органічною і достовірною, сценічна дія артиста повинна володіти такими якостями як: індивідуальність. Особистий характер створюваного актором образу і його неповторність є однією з тих якостей, які надають сценічній дії достовірність. К. С. Станіславський писав: «Нехай актор не забуває, що на сцені потрібно завжди жити від своєї власної індивідуальності, а не від ролі, взявши у останньої лише її пропоновані обставини»; унікальність, - необхідність імпровізації, яка кожну виставу робить неповторною. Найкраще це відображає вимога К. С. Станіславського кожного разу грати «сьогодні, тут і зараз»; емоційність, дія повинна бути не тільки логічною і послідовною, що необхідно для почуття правди, але й мати емоційне забарвлення, яке передає порив і пристрасть, впливаючи на глядача; -багатомірність. Як і в житті, на сцені співіснування різних поведінкових тенденцій та їх зміна, дає відчуття достовірності.

Елемент сценічної дії – сценічна увага Сценічна увага – основна внутрішня техніка актора, перша, головна умова правильного внутрішнього сценічного самопочуття, найголовніший елемент творчого етапу виконавця. Види уваги в залежності від ставлення суб’єкта до об’єкта:  довільна, підкорена волі і з чітко визначеною метою  мимовільною – незалежно від нашої волі і без будь-якої мети. Розподіл уваги залежно від участі фантазії на формальну і творчу. Основі риси сценічної уваги: активність, стійкість, цілеспрямованість. Сприйняття об’єкту таким, яким він є в реальності, а ставлення до нього так, як задано. Увага – активна пізнавальна діяльність, що здійснюється за допомогою органів відчуття (зір, слух, нюх, смак, дотик). 

Вправи. Вправа № 1 Вправа проводиться в аудиторії, приміщені. Заплющити очі. Прислухатись до звуків які лунають. З вулиці, сусідньої кімнати, в коридорі і т.п. Через деякий час перерахувати все, що було почуто. Вправа №2 З заплющеними очима обмацати спинку стільця, визначити форму, матеріал. Визначити знак і достоїнство монети. Намацати і визначити, які предмети лежать під скатертиною. Вправа № 3 Зосередитись на будь-якій задачі, партнери (5-6 чоловік) наполегливо, та одночасно задають питання зосередженому різноманітні питання. Суть вправи у тому, щоб вирішити свою задачу та відповісти всім партнерам. Той хто тренується довільно переносить свою увагу з думок на питання оточуючих, відповідає на них, знову повертається довільно до своєї задачі, знову відповідає на питання. Вправа має сенс тільки тоді, коли сам контролюєш партнерів, а не вони тебе, коли маса питань не відволікає від тієї теми яку обрав. Все можливо при використанні повільної уваги. Кожна хвилина неуважності вказує на те, що немає навику володіння своєю увагою.