Презентація "Життєвий і творчий шлях М.В. Ломоносова"

Життєвий і творчий шлях М.В. Ломоносова

М.В. Ломоносов (1711 - 1765) Історія людства знає багато різносторонньо обдарованих людей. І серед них на одне із перших місць слід поставити великого вченого Михайла Васильовича Ломоносова. Оптика і теплота, электрика і тяжіння, метеорологія і мистецтво, географія і металургія, історія і хімія, медицина, філософія і література, геологія і астрономія — це ті області, в яких Ломоносов залишив свій слід.

Михайло Васильович Ломоносов народився 19 (8) листопада 1711 року в сім’ї рибака, поблизу Холмогор в селі Денисовка (пізніше переіменованого в Ломоносово на його честь) в Архангельській губернії.

Навчання грамоті Грамоту Ломоносов розпочав вивчати пізно, в 12 років. Навчався він спочатку у сусіднього селянина, а потім у місцевого дяка Сабельнікова.

Перші підручники Юний Михайло прочитав усе, що було під рукою. У сусіда знайшлись слов’янська «Граматика» Мелетія Смотріцького і «Арифметика» Леонтія Магніцького. Він їх читав з таким натхненням, що вивчив напам’ять.

Автографи Ломоносова Знайдені автографи вказують на те, що Михайло Ломоносов, якому не виповнилось ще і 14 років був уже настільки грамотним, що купці, чиновники таможні і посадові люди Архангельска довіряли йому підписувати важливі документи.

Узимку 1730 р. дев'ятнадцятирічний Ломоносов пішки вирушив до Москви і склав іспити до Московської слов'яно-греко-латинської академії при Заіконоспаському монастирі. В Москву

Незважаючи на вік, Ломоносова було зараховано до наймолодшого класу, оскільки зовсім не знав латини. Через рік він настільки вивчив латину, що міг складати невеликі вірші. Уже тоді він ґрунтовно вивчав поетику і риторику

З 1731 року Михайло Ломоносов навчається в «Спаських школах». За 5 років він пройшов курс школи, вивчив латинську і грецьку мови Ломоносов в школі при монастирі

НАВЧАННЯ В УКРАЇНІ 1734 р. Ломоносов вирушає до Києва, де протягом кількох місяців навчається у Києво-Могилянській академії. У житті помора Ломоносова чималу роль зіграли українці: - Феофан Прокопович (наполіг у сенаті, щоб Ломоносов був включений у число обраних для відправлення з Москви на навчання в Петербурзьку Акадамію). - Кирило Разумовський – президент Академії, завдяки якому Ломоносов одержав “місце серед професорів”, допомогу у справі з установою хімічної лабораторії, підписав указ про друкування “Древньо – Руської історії” М. Ломоносова в Академічній друкарні.

Санкт - Петербург Наступного 1735 року його разом з іншими дванадцятьма учнями було відправлено до Петербурга та зараховано до складу студентів університету Академії наук

Навчання за кордоном 17 березня 1736 року Ломоносов їде в Німеччину в м. Марбург , де разом із товаришами вивчав фізику та механіку у Вольфа, а математику та хімію – у Дуйзинга

Засвоївши теорію, 1739 р. російські студенти перебралися до Фрайберга, де під керівництвом Генкеля вивчали металургію та гірничу справу. Незабаром Ломоносов повернувся до Марбургу, де мешкала його наречена Єлизавета Цильх (таємний шлюб з нею було укладено 1740 р.), а 1741 р. за допомогою російського посла повернувся до Росії. Тут Ломоносова призначили ад'юнктом Академії з фізичного класу

В Академії наук З 1741 по 1749 рр. М.В.Ломоносов працює в Академії Наук в Санкт-Петербурзі.

1745 р., після того як було захищено дисертацію про метали, Ломоносов став професором хімії і повноправним членом Академії.

Однією з перших його ініціатив на новій посаді стала організація 1748 р. хімічної лабораторії Академії на Васильєвському острові. Ломоносов прагнув забезпечити свою лабораторію саморобними приладами для фізико-хімічних досліджень.

25 січня 1755 року Михайло Ломоносов заснував перший в Росії університет, який носить його ім’я

О. Пушкін сказав про Ломоносова : « Ломоносов був видатною людиною…. Він заснував перший в Росії університет, чи правильніше сказати, він сам був нашим першим університетом».

Ломоносов став самою освіченою людиною в Росії Знав декілька мов. Склав безліч віршів. Викладав в Академії наук російську мову, історію, фізику, хімію і інші дисципліни. Написав першу російську граматику, підручник російської історії. Першим пояснив, звідки беруться тепло і дощі, що таке планети і комети, внаслідок чого відбувається північне сяйво та ін.

Він займався дослідженнями по математиці, фізиці, астрономії, географії, геології, біології, мовознавстві, філософії, історії. Вклад в науку

Російський критик Белінський написав про Ломоносова: «Наша література починається з Ломоносова; він був її батьком і матір’ю»

Відкриття Ломоносова Організував першу в Росії хімічну лабораторію./Хімія/ Развивав атомно-молекулярне вчення /фізика/ Створив ряд оптичних приладів. Відкрив атмосферу на Венері. Описав будову Землі. Пояснив походження багатьох корисних копалин і мінералів. Видав практикум по металургії. Підкреслював важливість дослідження Північного морського шляху і освоєння Сибіру. Автор праць з російської історії.

Улюблена наука -хімія Речі із хімічної лабораторії М.В.Ломоносова Кабінет хіміка М.В.Ломоносова

Основні роботи М.В. Ломоносова з хімії 1741 р. Елементи математичної хімії. 1743 р. Про дію хімічних розчинників взагалі. 1749 р. Про народження і природу селітри. 1751 р. Про користь хімії. 1752 р. Вступ в істинну фізичну хімію.

Ломоносов першим в історії дав достатньо повне и правильне визначення хімії як науки. Він ввів поняття неподільного елемента – в сучасному розумінні «атома». Корпускули, що складаються із елементів, – це «молекули».

Глибоке матеріалістичне розуміння природи і процесів та явищ, що в ній відбуваються дозволило Ломоносову вперше в історії науки дати чітке формулювання закону збереження матерії і руху.

«Фізична хімія» М. В. Ломоносов сформулював нову теорію, якій суждено було стати фундаментом сучасної науки - Фізична хімія. М. В. Ломоносовим були закладені основи фізичної хімії, коли він зробив спробу пояснити хімічні явища на основі законів фізики. «Вступ в істинну фізичну хімію». Рукопис М. В. Ломоносова. 1752.

Наука про скло Ще в 1740-ві роки Ломоносов вивчав мозаїчні роботи, привезені з Риму графом Михайлом Воронцовим. Рецепт виготовлення скляних сплавів (смальт) зберігався італійцями у суворій таємниці. Ломоносова охопило бажання розкрити її. Протягом двох років він цілими днями перебував у своїй лабораторії і крок за кроком йшов до мети. Зрештою він відкрив спосіб отримання смальти будь-якого кольору. Йому довелося самому стати художником, тому що майстрів-мозаїчників у Росії не було.

Знамениті мозаїки М.В. Ломоносова Мозаїка Полтавска битва. Академія наук в Санкт-Петербузі. Мозаїчний портрет Петра I. Ермітаж

В гостях у Ломоносова 1753 р. Ломоносов одержав у подарунок від Єлизавети I маєток за 64 версти від Петербурга в Усть-Рудицях та 200 душ кріпаків для роботи на скляній фабриці, яку було збудовано за кошти казни. Грамота М. В. Ломоносову на володіння землями

Скляна фабрика в Усть - Рудиці Заснована Ломоносовим перша в Росії скляна фабрика виготовляла кольорове скло і бісер.

Ломоносов першим в Росії звернув увагу на історію самої Землі і на причини утворення корисних копалин. Михайло Васильович склав каталог мінералів.

РОЛ Ь М.В. ЛОМОНОСОВА В РОЗВИТКУ ОСВІТИ Прогрес людства вчений вбачав у розвитку науки і освіти. У вихованні відстоював принцип народності. До змісту освіти включав вивчення рідної мови, літератури, історії, математики, іноземних мов, природознавства, пиїтики, риторики, географії. Головне завдання школи – виховати в дітей любов до праці, навчати їх “правил і прийомів поведінки”, дати освіту. М. Ломоносов створив ряд підручників для різних типів шкіл. Доречно згадати й благодійницьку діяльність Ломоносова. У його будинку (у Петербурзі) постійно проживали найздібніші діти з малої батьківщини, котрі за кошти вченого отримували вищу освіту.

М.В. ЛОМОНОСОВ І МЕДИЦИНА Великий учений, що вражає своєю різнобічністю навіть серед учених-енциклопедистів XVIII століття, М.В.Ломоносов не був чужий і медицині. - "Велика частина фізики і корисна роду людському наука є медицина... ". -”Медик без глибоких знань хімії досконалим бути не може”. М. В. Ломоносов

Студентом в Марбурзі він, як видно з виданих йому свідоцтв, відвідував лекції на двох факультетах – філософському і медичному. На медичному факультеті його приваблювала найбільше хімія, яка в той час була нерозривно пов'язана з медициною. Але, слухаючи хімію, він разом з тим і знайомився з медициною. Після закінчення Марбурзького університету М.В. Ломоносов отримав звання кандидата медицини. В Марбурзі…

У Фрайбурзі… В Фрайбурзі, куди переїхав Ломоносов для вивчення гірничої справи, його керівником був І.Ф. Генкель, який також був лікарем. Так вперше зустрівся М.В.Ломоносов з практичною медициною. Надалі він звертався до неї неодноразово.

РОБОТИ М.В. ЛОМОНОСОВА В ГАЛУЗІ МЕДИЧНОЇ СПРАВИ Спеціально - або переважно - медицині М.В. Ломоносов присвятив лише дві роботи, написані одна на початку, інша - в кінці його наукової діяльності. Перша з них це - переклад статті "Про збереження здоров’я". Стаття цілком відповідає стану медичної науки того часу і містить ряд доцільних гігієнічних порад і прогресивних думок з багатьох питань. Друга з цих робіт, про які йде мова, - це суспільний лист І.І. Шувалову 1 листопада 1761 року, яка отримала згодом назву "Про розмноження і збереження російського народу"

РОЛ Ь М.В. ЛОМОНОСОВА В РОЗВИТКУ ПРИРОДОЗНАВСТВА ТА МЕДИЧНОЇ СПРАВИ Знання будови і властивостей тіла для лікарів, на думку М.В. Ломоносова, - головне. Без цього не може бути досягнуто основної мети медицини - зцілення хвороб. Геніальний вчений ясно бачив, що медицина - наука про хвороби та їх лікування, ґрунтується на знанні будови і життєдіяльності організму в його нормальному стані. Для лікування хвороб необхідно зрозуміти їхню безпосередню причину

Наприкірці свого життя 1764 року Ломоносов був обраний почесним членом Стокгольмської та Болонської Академій

Помер М.В. Ломоносов від застуди в квітні 1765 р . Михайло Васильович похований в Олександро – Невській лаврі.

Пам’ять народна Памятники М.В. Ломоносову

На честь видатного вченого названі університети, музеї, бібліотеки, театри, проспекти…

Бібліотека імені Ломоносова

НАГОРОДИ – Орден Ломоносова  Орденом Ломоносова нагороджуються грамадяни за високі досягнення в науково- дослідницькій, соціальній, культурній, суспільній і благодійній діяльності, в області науки, літератури і мистецтва.