Скориставшись відсутністю папа і пані, Тарас засвітивши свічку став перемальовувати портрет козака Платова, на чому був спійманий і жорстоко побитий. Проте пан захотів мати свого художника і віддав “козачка” на науку до живописця В.Ширяєва. Стверджують, що саме тоді Тарас почав складати свої перші поезії. Т.Г.Шевченко. Видубецький монастир у Києві. 1844 р.
Раз! Два! Час вставати: Будемо відпочивати. Три! Чотири! Присідаймо, Швидко втому проганяймо. П’ять! Шість! Засміялись, Кілька раз понахилялись. Зайчик сонячний до нас Завітав у вільний час. Будем бігати, стрибати, Щоб нам зайчика впіймати. Прудко зайчик утікає І промінчиками грає. Сім! Вісім! Час настав Повернутись нам до справ.
На півострові Мангишлак, у колишньому Новопетрівському укріпленні, знаходиться сад, закладений поетом. Засланий царем Миколою І до безводного казахського степу, Тарас Григорович сім років трудився над тим, щоб серед пісків виплекати оазис… Мешканці півострова дбайливо доглядають вирощений ним сад… Т.Г.Шевченко. Казахський хлопчик що грається з кішкою