Презентація "Жуль Верн - французький письменник, один з перших авторів-фантастів. Цікавився наукою, передбачив багато винаходів XX століття.

Жуль Верн - французький письменник, один з перших авторів-фантастів. Цікавився наукою, передбачив багато винаходів XX століття. Стадник Л. С.

Жуль Верн

Ж. Верн Життя і творчість. Стадник Л. СЖ. Верн . Життє

Жуль Верн — французький письменник-фантаст був і залишився вірним супутником юності. Перші ж романи принесли йому всенародне визнання. Щойно книги французького письменника виходили друком, вони негайно перекладалися багатьма мовами й поширювалися в усьому світі.

Жюль Габріель Верн народився 8 лютого 1828 в місті Нант (Франція) в сім’ї адвоката. Батько його був юристом і припускав, що син вибере цю ж дорогу. Так би воно і вийшло, напевно, коли б не ряд цікавих обставин.

Сім'я Вернов жила в ті роки в місті Нанте, який був великим портовим центром. А якщо бути точнішим, то на острові Фейдо, розташованому навпроти старовинних будов саме Нанта. Ясна річ, сусідство з кораблями різних мастей сильно хвилювало маленького Жюля, і він дуже полюбив район порту, де можна було подивитися на всілякі судна і послухати немислимі байки моряків. Хіба не це люблять усі діти?

Влітку сім'я Вернов переїжджала на дачу в Шантеней — передмістя Нанта. Поблизу від дачі текла досить велика річка Луара, а ще тут були мальовничі поля і загадкові(для дітей, зрозуміло) букові гаї. Звичайно ж, перебуваючи на дачі маленький Жюль разом з братом Полем щодня придумували собі різні пригоди у дусі модних тоді книг про піратів або індійців.

У 1838 році, тобто в десять років, Жюль(разом з братом) поступив в "Малу семінарію Сент-Донатьен". З цієї миті він починає багато читати, а в числі його улюблених предметів з'являється географія. У цьому ж році батько Жюля — Пьер Верн — вчинив ділову поїздку в містечко Эндре. Там Жюль зміг оглянути велетенські на ті часи заводи, де виготовлялися різні механізми, переважно парові. Ця поїздка так глибоко запала в пам'ять хлопчика, що і через десятиліття він згадував про неї. Відвідування заводів і майстерень пробудило інтерес у Жюля до техніки. Зрозуміло, в майбутньому це відбилося і в романах французького письменника.

Пригоди. Хто з хлопченят не мріяв про це? Біографи Жюля Верна повідомляють, що у віці 11 років той зібрав у свою сумку нехитрі припаси і рушив до харчевні, де часто обідали матроси. Там Жюль пропонував свої послуги в якості юнги. Нарешті, хазяїн шхуни "Корали" звернув на хлопчика увагу і вирішив узяти його посильним на своє судно. А наступного дня шхуна ця повинна була відправитися аж в Індію. Батько Жюля дізнався про це через декілька годин після пропажі сина. Діючи рішуче, Пьер помчав в порт і там знайшов швидкохідний паровий катер. На нім батько дістався до шхуни "Корали", з якою і зняв невдалого мандрівника. Жюль сильно переживав з приводу цієї події. Цілих два роки він і думки не допускав про повторення того, що стався.

Проте у віці 13 років, коли тобі самому здається, що ти вже досить дорослий, юний Жюль разом з братом Полем вирішив вчинити далеке плавання на саморобному човні. Спочатку Жюль відносився до цієї затії досить серйозно, але потім охолонув до неї. Замість підготовки до плавання він став більше читати, ймовірно, вже подумуючи про те, що цікаві пригоди можна здійснювати і у своїй уяві.

У 14 років, тобто в 1842 році, з'являється перший твір Жюля Верна — романс "Прощай, мій славний корабель". Пройде ще вісім років, і Жюль Верн, нарешті, побуває на театральній прем'єрі свого першого визнаного твору — комедії "Зламані соломинки"

Навчання в ПарижіП'єр Верн був успішним адвокатом. Після отримання в 1846 році диплому бакалавра, Жуль, під великим тиском батька, почав вивчати юриспруденцію в Нанті. У квітні 1847 року він переїхав до Парижа, де мав скласти іспити за перший рік навчання. Рідну оселю Верн залишав без жалю, але з розбитим серцем — його кохання не було прийняте кузиною Кароліною Тронсон. У цей час Жуль Верн починає перші літературні спроби — пише численні сонети і навіть невелику віршовану трагедію для театру маріонеток. Склавши іспит на юридичному факультеті, 1847 року Жуль Верн повернувся до Нанта. Його все більше приваблював театр, у цей час він створює дві п'єси «Олександр VI» та «Порохова змова», які читає у вузькому колі знайомих. Молодий автор ясно усвідомлював, що театр — це передусім Париж. З великими труднощами Жуль Верн переконав батька, що йому треба продовжити навчання саме в столиці, куди і відбув восени 1848 року. У Парижі Жуль оселився зі своїм нантським другом Едуардом Бонамі в маленькій квартирці на вулиці Ансьєн Комеді. Молоді люди часто навіть не обідали — економили і без того невеликі гроші. П'єр Верн вважав, що відсилати сину понад 100 франків на місяць нерозумно. По-перше, хлопець повинен знати ціну грошам, по-друге, лише такий спосіб життя мав утримати недосвідченого Жуля від численних паризьких спокус. У друзів був один фрак на двох. Оскільки Жуль захоплювався театром, то його і без того малий бюджет буквально тріщав по швах. У 1849 році Жуль Верн отримав ступінь ліцензіата права. Тепер він мав змогу розпочати адвокатську практику, але зовсім не поспішав цього робити.

Зустріч із Дюма. Ще під час навчання Жуль познайомився із найколоритнішою фігурою тогочасного Парижа — Александром Дюма. Побувавши з візитом у замку «Монте-Крісто», Жуль залишив його лише через кілька днів. Дюма одразу почав симпатизувати Вернові. Знаний майстер слова показував Жулю свою кухню — величезний зал, де письменник готував страви за власними рецептами. Кулінарними досягненнями Дюма пишався не менше, ніж «Трьома мушкетерами». Ні для кого не було таємницею, що «Александр Дюма» не більше ніж літературна корпорація і що хазяїн замку «Монте-Крісто» утримував великий штат помічників. Сам він писав лише плани романів, усе інше — справа рук «літературних рабів». Роль Жуля Верна для Дюма була майже вирішена, тим більше, що його нещодавно залишив Огюст Маке, найталановитіший помічник. Дюма запропонував Вернові випробувати себе в літературі. Пізніше Жуль Верн часто говорив, що вдячний Дюма за те, що той першим повірив у нього. Дюма ж, судячи з усього, збагнув, що волелюбний фантазер менш за все підходить на роль «літературного раба». Після зустрічі з Дюма, Верн вигукнув:«Те, що він зробив для історії, я зроблю для географії!»Дві історичні трагедії у віршах («Олександр VI» та «Порохова змова») не вразили Александра Дюма. Однак «Зламані соломинки» — водевіль у віршах йому припав до душі й він поставив його в своєму історичному театрі. «Зламані соломинки» витримали 12 вистав. Жуль Верн був у захваті. Під впливом першого літературного успіху, Верн пише в листі батькові:«Згодом я можу стати гарним літератором, але ніколи не буду нічим, окрім поганого адвоката»

П'єр-Жуль Етцель — видавець і друг. Ймовірно, першим читачем роману «П'ять тижнів на повітряній кулі» був Александр Дюма. У 1862 він познайомив Верна з відомим у ті часи письменником Брише, що, у свою чергу, представив Верна одному з найбільших паризьких видавців П'єру-Жулю Етцелю (фр. Pierre-Jules Hetzel). Етцель, який збирався заснувати журнал для підлітків (пізніше став широко відомим під назвою «Журнал виховання та розваги»), відразу зрозумів, що знання і здатності Жуля Верна багато в чому відповідають його планам. Після невеликих виправлень, Етцель прийняв роман «П'ять тижнів на повітряній кулі» та опублікувавши його у своєму журналі 17 січня 1863 р. (за деякими відомостями — 24 грудня 1862 р.). Крім того, Етцель запропонував Верну постійне співробітництво, підписавши з ним договір на 20 років, відповідно до якого письменник зобов'язувався передавати Етцелю щорічно рукописи трьох книг, одержуючи за кожний рукопис 1900 франків. Вже в 1865 році, після публікації перших п'яти романів Жуля Верна, його гонорар був збільшений до 3000 франків за книгу. Незважаючи на те, що за умовами договору видавець міг вільно розпоряджатися ілюстрованими виданнями книг Верна, Етцель виплатив письменникові за 5 випущених на той час книг компенсацію в розмірі 5500 франків. У вересні 1871 року був підписаний новий договір, за яким Верн зобов'язувався передавати видавцеві вже не три, а тільки дві книги щорічно; гонорар же письменника відтепер становив 6000 франків. Етцель і Верн невдовзі перетворились на добрих друзів і співпрацювали аж до смерті видавця. Етцель також працював з Бальзаком і Жорж Санд. Він уважно читав рукописи Верна і не соромився пропонувати виправлення. Рання праця Верна, «Париж двадцятого століття», не сподобалася видавцеві, і вона так і не з'явилася друком і була опублікована лише в 1997 році англійською мовою.

Незвичайні подорожіРомани Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Без освіти вченого, Верн провів більшу частину свого часу у дослідженнях для своїх творів та намагався бути реалістичним і дотримуватися фактів у деталях. Коли Герберт Веллс у «Першій людині на Місяці» винайшов «каворит», субстанцію, непідвладну гравітації, Верн був незадоволений:"Я відправив своїх героїв на Місяць з порохом, таке може статися насправді. А де містер Веллс знайде свій «каворит»? Нехай покаже мені його!"Один з міфів про життя письменника говорить, що він був запеклим домосідом, і дуже рідко та неохоче подорожував. Насправді ж Жуль Верн був невтомним мандрівником. Крім подорожей 1859 і 1861 років до Шотландії та Скандинавії, у 1867 році з братом Полем Жуль Верн відвідав США та побував на Ніагарському водоспаді. На власній яхті «Сен-Мішель-III» (у Верна змінилося три яхти під цією назвою — від невеликого суденця, простого рибальського баркаса, до справжньої яхти довжиною 28 метрів з потужним паровим двигуном) він двічі обійшов Середземне море, відвідав Португалію, Італію, Гібралтар, Північну Африку, а в Римі Папа Лев XIII благословив його і його книги.

Останні роки життя. У 1871 році Жуль Верн оселився в Ам'єні, а у 1888 році був обраний радником. У 1886 племінник письменника Гастон, який страждав на параною, вистрілив Жулю Верну в ногу. Поранення настільки важке, що письменник не міг рухатися до кінця свого життя. В останні роки життя у Верна виникли проблеми зі слухом, сильний діабет вплинув на зір — Жуль Верн майже нічого не бачив. Протягом більше 40 років Жуль Верн публікував як мінімум одну книгу на рік. У листі Етцелю він зізнавався:«Здається, я божеволію. Я загубився серед неймовірних пригод моїх героїв. Шкодую тільки про одне: я не можу супроводжувати їх.»Помер Жуль Верн о 8 годині ранку 24 березня 1905 р. Він був похований неподалік від свого будинку в Ам'єні. Через кілька років після смерті на його могилі було встановлено пам'ятник, який зображував письменника-фантаста, що тягнеться до зірок.

На початку ХХ століття Жуль Верн в інтерв’ю сказав, що очікує час «наукового чарівництва»: століття, у якому наука перевершить найсміливіші сподівання. Сам письменник перед тим зробив чимало прогнозів, багато з яких стали реальністю ще при його житті й продовжували втілюватися після смерті. У 190-ту річницю із дня народження згадаємо деякі з них.

Підкорення води. Мабуть, найперший винахід, який асоціюється з Верном – це підводний човен «Наутилус». Не можна сказати, що письменник винайшов власне підводні човни: на час написання роману кілька країн вже проводили випробування подібної техніки. Що вдалося письменнику передбачити – це електродвигуни, завдяки яким рухається «Наутилус», велику глибину занурення, використання човна як зброї, горизонтальну стернову систему і ще чимало конструктивних елементів. Швидкість, з якою рухається «Наутилус» під водою, поки що не підкорилася жодному човну.

У «20000 льє під водою» Жуль Верн розповідає й про скафандри, завдяки яким капітан Немо й команда проводять чимало часу на морському дні. Письменник під час візиту на Всесвітню виставку 1867 року бачив кілька моделей скафандрів, які надихнули його на створення костюму, який дозволяв вільно переміщуватися й не приєднуватися до шланга, через який подавали повітря. Згодом ідеї Верна реалізував інший видатний француз Жак-Ів Кусто.

Підкорення земліПодорожі до центру Землі присвячений однойменний роман Верна, у якому герої крізь кратер ісландського вулкана потрапляють усередину нашої планети й знаходять там, у порожнині, море та землі, населені давніми тваринами та доісторичними людьми. Гіпотеза про порожнисту Землю була доволі популярна у часи Жуля Верна, однак сам автор, хоч й віддав їй належне у романі, проте особисто сумнівався у ній.

Кілька років тому несподівано з’явилося підтвердження існування печер з величезними кристалами, які були описані у книзі. У Мексиці біля місту Найка було виявлено печеру із кристалами селеніта, розмір яких значно перевершує людський зріст.

Жуль Верн був певний, що рано чи пізно людство зможе подорожувати Землею з величезною швидкістю. У романі «Навколо світу за вісімдесят днів» він доводить, що така подорож цілком реальна, але зазначає, що будуть часи, коли таку подорож можна буде здійснити за 80 годин. Він підтримує цю думку й в подальших роздумах:

«Ще трішки часу, й наші телефони й телеграфи стануть смішними, а залізниці – надзвичайно шумними й неймовірно повільними. Звісно, автомобілю не замінити рейкових шляхів; ці сфери зовсім різні. Але рейками їздитимуть зі швидкістю 300-500 міль на годину. Залізниці слугуватимуть артеріями, автошляхи – капілярами».

Підкорення повітря й космосу. У романі «Робур-завойовник» Жуль Верн змальовує величезний повітряний транспорт «Альбатрос», принцип дії якого схожий на вертоліт. Робур, аби довести переваги свого витвору, викрадає кількох членів спілки аеронавтів, яка підтримує ідею повітроплавання на кулях, і здійснює на «Альбатросі» навколосвітню подорож. У іншому романі «Володар світу» Робур використовує вже інший універсальний транспорт – машину, яка здатна літати, плавати й занурюватися під воду. Ці книжки Верна надихнули нашого видатного земляка Ігоря Сікорського на створення літаків-амфібій та проектів вертольотів

Жуль Верн не міг оминути увагою ідею міжпланетних подорожей. Для того, аби відправити своїх героїв на Місяць, у романі «Із Землі на Місяць» він змалював величезну гармату, яка вистрілює вагон-снаряд у бік супутника. Згодом математичні розрахунки, що були наведені у книзі, спростували й довели неможливість подібного способу подорожей, проте саме книжка Верна підштовхнула уяву багатьох творців ракет, завдяки яким сьогодні політ до Місяця став справою техніки.

Антиутопічні візіїВарто згадати, що роман Жуля Верна «Париж у ХХ столітті» так і не побачив світ у столітті ХІХ, і став надбанням суспільства лише у 1994 році. У цьому романі світ постає у доволі похмурих тонах – для страти використовується електричний стілець, який з’явився за 30 років після написання роману. Проте й в цьому світі знаходиться місце технічним розробкам. Верн описує прилади, які можна ототожнити з відеозв’язком, телефонами, комп’ютерами, ксероксами. У центрі Європи збудована ажурна металева вежа, а «електричні канделябри» освітлюють величезні рекламні плакати на стінах будинків зі скла й металу.

Найбільший винахід Жуля Верна. Але найбільшим винаходом Жуля Верна став власне рецепт передбачення. Письменник протягом всього життя цікавився науковими розробками й багато подорожував. Досвід і враження дозволили йому робити припущення з великою точністю.

«Коли я говорю про який-небудь науковий феномен, то попередньо досліджую усі доступні мені джерела і роблю висновки на базі фактів. Що ж стосується точності опису, то у цьому відношенні я зобов’язаний численним випискам з книжок, газет, журналів, різноманітних рефератів й звітів, які в мене зібрані заздалегідь й раз-по-раз доповнюються».