Презентація до уроку "Даніель Дефо. "Робінзон Крузо". Урок позакласного читання"

Даніель Дефо “Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо” Життя людини в гармонії з природою. Робінзон Крузо як втілення відваги, розуму і працьовитості

Daniel Foe Daniel Defoe Даніель Дефо (1660 – 1731) Увесь світ знає цю людину як автора популярної книги про Робінзона Крузо. Зверніть увагу на його ім’я. Прізвище написано по-різному. Фо і Дефо. Даніель Фо – таке було прізвище письменника – народився він у небагатій сім’ї торговця. Бажання стати титулованим, видаватися заможним вплинуло на те, що він став називати себе «містер де Фо», а вже пізніше прізвище стало так писатися - Дефо. Ось таким фантазером він був. Дефо навіть створив власний фамільний герб: три грифони на фоні червоних і золотих лілій і поряд латинський девіз: «Похвали гідний і пишаюся сам».

Кілька слів про письменника «Мінливих доль таких ніхто, мабуть, іще не знав…» Даніель Дефо Даніель Дефо не став священиком, як хотів батько, а став комерсантом, торговцем. Об’їздив багато країн, часто ризикував, на схилі своїх літ писав, що тринадцять разів був багатим, і тринадцять разів ставав бідним. Він брав активну участь у політичній боротьбі й навіть у повстанні. За політичні памфлети його карали штрафами, тюремним ув’язненням і навіть страшним приниженням біля ганебного стовпа. “Твори потрібно спалити рукою ката, а на автора накласти грошовий штраф , посадити до в’язниці і тричі виставити до ганебного стовпа”. Вирок суду

Даніель Дефо біля ганебного стовпа

Стара могильна плита. Зверніть увагу на напис Він написав «Гімн ганебному стовпові» та поширив його серед лондонців, і коли його вивели для покарання, жителі Лондона влаштували йому пишну овацію. Витривалість, кмітливість і невгамовне прагнення життя рятували Даніеля Дефо, щоб він приніс світові надзвичайно цікаву книгу про пригоди. Після смерті письменника була встановлена біла плита, і лише через сотню років встановлено пам’ятник.

Роман “Робінзон Крузо” Уперше Даніель Дефо видав книгу 25 квітня 1719 року, не вказав автора, видаючи її за рукопис самого героя книги. І назва книги була не така, як сьогодні. Ось англомовне видання і назва: «Життя і надзвичайні пригоди Робінзона Крузо, моряка із Йорка, що проживав двадцять вісім років у повній самотності на безлюдному острові, біля берегів Америки, біля гирла великої річки Оріноко, опинившись на березі після аварії корабля, під час якої загинув весь екіпаж, крім нього, з додатком розповіді про не менш дивовижний спосіб, яким його, врешті-решт, визволили ПІРАТИ. Писано ним самим».

Пам'ятник Олександру Селькірку у шотландському місті Ларно, на батьківщині моряка Прототип Робінзона Крузо В основу книги Дефо поклав реальний факт – перебування шотландського матроса Олександра Селькірка на острові Мас-а-Тьєрра (біля узбережжя Чілі) у повній самотності 4 роки й 4 місяці. Чому він там опинився? – Він був боцманом на судні «Дьюк» і не міг знайти спільної мови з капітаном, тому добровільно висаджений на острів, бо сподівався повернутися додому на одному із суден, що заходили до островів за прісною водою. І чекав Олександр Селькірк судна 4 роки і 4 місяці. Це не літературний герой, і почуття страху, безвиходу були реальні; коли його знайшли, він не міг вимовити жодного слова... Щоправда, згадав свої навички не лише говорити, а й став капітаном вітрильника «Інкриз». Олександр Селькірк — прототип Робінзона Крузо. Прототип – це реально існуюча особа, образ якої покладено в основу створення літературного персонажа.

Робінзон Крузо жив на острові Тринідад в Атлантичному океані Олександр Селькірк жив на острові Мас-а-Тьєрра в Тихому океані Парадокс – саме острів, де жив Селькірк, названий островом Робінзона Крузо. Парадокс - це неочікувана, дивна ситуація, думка, ствердження або висновок, які не мають логічного пояснення. Острови Селькірка і Робінзона

Зміст роману Хто розповідає про події у творі? Коли відбуваються події? Що понад усе любив герой? Як виражалася любов до моря? Про що мріяв батько героя? Про які вчинки шкодував герой? Коли втік із дому? «І, не спитавшись ні в батька, ні в матері, не повідомивши їх жодним словом і полишивши на них самих довідуватись про це як-небудь, не попросивши ні батькового, ні божого благословення, не зваживши ні обставин, ні наслідків, я лихої — бог свідок — години, 1 вересня 1651 року, сів на корабель мого приятеля, що прямував до Лондона. Ніколи, мабуть, напасті молодих шукачів пригод не починались так рано й не тривали так довго, як мої». Пригоди героя почалися з того часу, як він вперше відчув, що таке морський шторм, корабельна аварія, навіть коли це трапляється поблизу берегу та є ти, хто нададуть допомогу. Як віруюча людина Дефо устами героя пояснює незгоди відсутністю батьківського та Божого благословення.

Герой «…став купцем і торгував з Гвінеєю». Торгівля з Гвінеєю – це обмін брязкалець на рабів чи золото, слонову кістку. Чи шляхетною справою є така «торгівля»? Купець сам став рабом: ( «…ми змушені були здатись, нас узяли в полон і відвезли до Сале, мавританського морського порту. Повелися зі мною не так жахливо, як я сподівався спершу. Мене не відвезли, як решту, у глиб країни до султанового двору, бо капітан розбійницького корабля залишив мене в себе, — адже я був молодий, спритний і міг добре працювати. Ця разюча зміна долі, що обернула мене з купця на злиденного раба, була просто приголомшливою, і я згадав батьківські пророчі слова про те, що настане час, коли нікому буде виручити мене з біди; от ці слова й справдилися, думав я, господня десниця покарала мене, і я безповоротно загинув. Та ба! Мої нещастя тоді тільки починались…») Герой зміг звільнитися. Допоміг хлопчик-мавр, на португальському кораблі - великодушний капітан. Герой став власником цукрової плантації у Бразилії. Для такої роботи потрібні раби-негри, й герой знов виходить у море: “…корабель було споряджено, навантажено відповідними товарами, і все влаштовано за взаємною угодою учасників експедиції. Лихої години, 1 вересня 1659 року, я ступив на корабель. Саме того дня, як і вісім років тому, коли я втік від батька та матері в Гулль, — того дня, коли я повстав проти батьківської волі і так безглуздо розпорядився своєю долею»

Плавання почалося щасливо, але почався ураган, який тривав 12 днів. Довелося змінити курс, але новий ураган посадив судно на мілину неподалік від якийсь землі. Вирішене було дістатися берега на шлюпці, але величезна хвиля потопила шлюпку, врятувався лише наш герой. І. Айвазовський. Тонучий корабель

Порятунок "Боже! Яким дивом я вибрався на берег?" Так думав герой, коли опинився на суходолі і побачив дуже далеко корабель, який 11 людей покинули на шлюпці, а врятуватися вдалося лише одному. Але попереду була ніч, і Робінзон Крузо провів її на дереві, бо невідомо було, які хижаки водяться на цій землі, що це – материк, острів, півострів, населена місцевість чи ні, а якщо населена, то ким?

Наполеглива праця + знання = успіх Герой залишився на самоті. «Однак даремно було сидіти склавши руки і мріяти про те, чого я не міг дістати. При потребі ми стаємо винахідниками, і я відразу взявся до праці». - До якої праці став герой? Як перевозив речі? «На кораблі були запасні щогли, стеньги та реї; з них я вирішив збудувати пліт.»  - Скільки разів їздив на корабель? 11 разів - Що дістав із корабля? Матроські скриньки - Про що подбав у першу чергу? Про те, щоб “вберегти мою поклажу від морського прибою» - Що взяв з корабля, вважаючи вкрай потрібним? Харчові припаси, одяг, робочий інструмент: “Після довгих розшуків я знайшов скриньку нашого теслі, і це була справді дорогоцінна знахідка, якої я не віддав би в той час за цілий корабель золота». А ще зброя, порох, набої у досить великій кількості – для полювання й самозахисту в разі необхідності. - Що назвав герой «непотрібним мотлохом»? Знайдені на кораблі гроші.

Що потрібно людині, щоб вижити? Здається, запитання просте – їжа, притулок, захист. Але людина повинна ще й залишитися людиною: не здичавіти, не забути людську мову. Олександр Селькірк не одразу почав розмовляти: за 4 роки й 4 місяці він забув, як це – спілкуватися з людьми. Робінзон Крузо провів на острові 28 років. Щоправда, у нього було те, чого не отримав Селькірк. «… я взяв з корабля пера, чорнило та папір. Я заощаджував їх як тільки міг і, поки в мене було чорнило, дбайливо записував усе, що траплялось; коли ж його не стало, довелося кинути записи, бо я не вмів зробити собі чорнила й не міг вигадали, чим його замінити.» Знайшлося й товариство: «… у нас на кораблі були дві кішки й собака — я розповім свого часу цікаву історію життя цих тварин на острові. Обох кішок я перевіз на берег з собою; що ж до собаки, то він сплигнув з корабля сам і приплив до мене на другий день після того, як я перевіз мій перший вантаж. Він був мені відданим слугою багато років. Він робив для мене все, що міг, і майже заміняв мені людське товариство. Мені хотілося б тільки, щоб він міг говорити, але це йому не було дано.» Кілька книжок, зокрема й Біблія, теж спияли тому, що Робінзон залишився цивілізованою людиною.

Щоденна наполеглива праця - головне «Тепер мене найбільше непокоїло, як захистити себе від дикунів, якщо такі з’являться, та від хижаків, якщо вони водяться на острові. Я дуже довго думав, як це зробити і як найкраще влаштувати своє житло: чи викопати печеру, а чи нап’ясти на землі великий намет. Кінець кінцем вирішив зробити …й те, і друге.» Зробити самостійно, без підказки чи посібника. А ви змогли б? Робінзон умів лише плавати, стріляти, робити пліт. Навчився методом спроб і помилок полювати, робити житло, пекти хліб, займатися фермерством, вирощувати ячмінь, рис, плести лозяні кошики, робити глиняний посуд. Пройшов шлях від скотарства до землеробства. Його уміння поступово удосконалювалися. “Я стаю майстром на всі руки”, - каже про себе герой твору.

Викликає повагу - праця протягом кожного дня (лопата, ночви із залізного дерева, третій рік перебування – посуд, четвертий рік – хліб, 6-7 рік – друг П’ятниця; - календар; - щоденник; - розпорядок дня; - читання Біблії; - спілкування (кішки, собака, папуги, П’ятниця); - врятував П’ятницю, моряків-англійців, відчував себе людиною розумною, навіть учителем; - полонені розбійники називають його губернатором; - П’ятниця хоче поїхати з Робінзоном куди завгодно. Висновок: Праця звеличує людину. Життя на безлюдному острові сприяло не тільки розвиткові багатьох практичних умінь героя, але й його моральному вдосконаленню. («Біда навчить»)

Робінзон старанний людяний сильний терплячий кмітливий працелюбний наполегливий Робінзон — пересічна людина, яка не має виняткових здібностей, тікає з дому, боїться смерті й хоче житии, кається, обіцяє і не виконує. Проте його поведінка в екстремальній ситуації викликає повагу, а самому героєві дає можливість не тільки вижити, але й залишитися при цьому людиною. Характеристика героя

Значення роману Велика  заслуга  й  новаторство  Д. Дефо полягає  у  тому, що він оспівує важк буденну  працю людини, її розум, силу духу, здатність  виживати  в  будь-яких, навіть  найтяжчих  умовах. Недарма  Тарас  Шевченко  у  повісті  «Художник» назвав  роман  «Робінзон  Крузо» ”безсмертним творінням”. Поет  радив  усім -  і  дітям, і  дорослим читати  цю  книжку,  створив  навіть  малюнок «Робінзон  Крузо». «Ця  книга, - писав  Ж. –Ж. Руссо, - буде  першою, яку  прочитає  мій  Еміль;  вона  довгий  час буде становити всю його бібліотеку  і  назавжди  займе  в  ній  почесне  місце».

Домашнє завдання Скласти пам'ятку для людей, які опинилися в екстремальній ситуації. Прочитати повість Ч. Діккенса “Різдвяна пісня в прозі”.