Презентація "Знавці грецької міфології"

Олімп

Про кого мова?Син Кроноса й Реї, верховний бог греків, цар і батько богів та людей. Його постійне місцеперебування — гірське пасмо Олімп. Символи:блискавка орел

Володар світових вод, Океану. Жив у палаці у морських глибинах Рибальською острогою підіймав кораблі, що осіли на мілині або між скелями, а тим, хто зазнав корабельної аварії, посилав швидкі течії, які несли їх до безпечних берегів. Символи6 тризубець,дельфін,морські коники. Посейдон

Він ревно охороняв мертвих, володів всіма коштовними каменями і металами землі,вкрав племінницю Зевса Персефону і оодружився на ній. Символи:золота колісниця, запряжена чорними кіньми. Аїд. Викрадення Персефони

Красива і горда, вона, за самоським переказом, 300 років перебувала в таємному шлюбі, аж поки її відкрито не оголосили дружиною й царицею богів. Символи: павич і гранат. Гера

В дитинстві був розумною і неслухняною дитиною. Став швидким вісником богів,а також покровителем купців,мандрівників і злодіїв. Винайшов азбуку,математику,астрономію і бокс. Був покровителем красномовства. Символи:крилатий шолом і крилаті сандалі, в руках-жезл. Гермес

Кузня його знаходилася під горою Етна в Сицилії. Він зробив золотий трон для Зевса, а також викував йому щит, за допомогою якого можна було викликати бурі і блискавки. Був покровителем ремісників. Символи:кувалда,щит.шолом. Гефест

Зевс проковтнув її матір, а вона народилася з його голови у повному бойовому озброєнні. Була дуже мудрою та войовничою. Символи:сова та оливкове дерево. Зевс проковтнув її матір, а вона народилася з його голови у повному бойовому озброєнні. Була дуже мудрою та войовничою. Афіна Паллада

Сестра Аполлона, первісно шанована як богиня тваринного й рослинного світу. За пізнішими віруваннями, богиня мисливства, лісів і гір Сестра Аполлона, первісно шанована як богиня тваринного й рослинного світу. За пізнішими віруваннями, богиня мисливства, лісів і гір. Символи:кипарисове дерево,лань і собака. Артеміда

Богиня вроди й кохання Народилася з морської піни, коли в море впали краплі крові оскопленого Кроносом Урана. Афродіта

Богиня родючості, хліборобства та шлюбу. Символи: ячмінний або пшеничний колос. Деметра

Слов’янська міфологія. Слов’янська міфологія - це міфологічні уявлення про світ давніх слов’ян, часу їхньої єдності, тобто до кінця І тисячоліття н.е. До нашого часу дійшла в основному в повір’ях, землеробському календарі  та в обрядових, ігрових ритуалах, які проводяться під час свят. Також деякі відомості про міфологію слов’ян отримано з літописів, створених слов’янськими авторами (служителями церкви, ченцями), і середньовічних хронік мандрівників, написаних латинською або німецькою мовою. Окремі фрагменти слов ’янської міфології подано у творах візантійських та арабських середньовічних письменників. У ІX столітті Русь прийняла християнство. Язичницькі вірування було заборонено, тому записи слов’янських міфів на Русі нещадно знищували. Православна церква, пристосовуючись до місцевого середовища, поєднала свята поклоніння поганським богам з культами християнських святих. Свято Купала, персонажа літнього свята сонцестояння було замінено на день Іоанна Хрестителя, бога грози Перуна - на день Іллі Пророка. Так ішов поступовий процес заміни язичництва православ’ям. Деякі люди і зараз вірять у домовиків і лісовиків - богів нижчого рівня слов’янського пантеону. Пам’ять про цих божеств збереглася в народних обрядах і казках.

ПОХОДЖЕННЯ БОГІВДавні слов'яни вірили, що існував перший бог, який започаткував усе. Вони називали його Всевишнім. Він створив своєю думкою яйце, з якого з'явився Рід. Рід почав творити світ. Багато слів походять від імені цього бога: "рідний", "родити", "природа".

Род або Рід — бог за часів язичництва у слов'ян вважався пов'язаним з творінням і народженням дітей. Вважався Творцем Всесвіту, Богом над Богами.

Стрибог, Стрибо, Стриба (Стривер) — бог вітру (вихору, бурі), точніше, дід і володар вітрів. Символи: лук і стріли. Не виключено, що Стрибог був також богомвійни, руйнівником, що нищив дари Дажбога. Корінь стр- мають слова, які позначають швидкість: стріла, струмінь, стріляти, стрімкий, стрімголов, стрічати. Головні храми Стрибогу були на морських островах, поблизу витоків рік, де часто зупинялись торгові кораблі (наприклад, на острові Березань поблизу витоку Дніпра). До нього перед виходом у відкрите море підходили кораблі русів та купці приносили Стрибогу багаті дари. За переказами, Стрибог народився на початку часів з подиху бога. Рода. Разом зі Сварогом та Сварожичами переміг Чорного Змія. Він допомагав Перуну в його боротьбі зі Скіпером-звірем, а Хорсу — в боротьбі з Місяцем..

За слов'янською міфологією Сварог є небесним ковалем, що викував Світ, покровителем ковальства та ковалів, а також опікуном ремесла, який населив Землю різними істотами, створив перших людей, став покровителем шлюбу та родини. Є винахідником плугу та жорен, навчив людей молоти зерно та пекти хліб. Символи:топірць у золотих руках або у молотом у Небесній кузні. Він володіє епітетом прекраснорукий, тобто Бог-митець. Саме від цього образу походить український вислів «золоті руки», При перекладі з грецької на старослов'янську мову, ім'ям Сварог було перекладено ім'я Гефест . Спираючись на ці відповідники, дослідники міркують щодо функцій цих божеств. Сварога називають богом-ковалем, богом вогню.

Велес, Волос — в словянській міфології —бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії, та підземного світу. Можливо був опікуном худоби та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів. Велес зображався зі сопілкою у руках, яку називають сопілкою миру. За легендою, коли міжполянами і древлянами зчинилася така кривава січа «за межу», що побоїще не міг зупинити навіть Перун зі своїми блискавками. Тоді з'явився Велес і заграв на сопілці таку чарівну мелодію, що воїни обох сторін опустили мечі й побраталися.

Перун — бог наймогутніших божественних сил неба і землі, блискавки і грому. Першим своїм весняним громом воскрешає землю, повертає їй життя проганяючи Мару і холод. Захисник воїв на полі ратної борні. Давні українці вважали деревами й рослинами Перуна дуб, калину, лютик, борець, вовкобій, чортополох, а також папороть. За легендами, в ніч на Івана Купайла на кущ папороті міг упасти вогонь Перуна й спалахнути яскравим сяйвом. По всіх землях українських були Перунові дуби, гаї, пущі. Одна з них урочище Перуна під Каневом збереглася й донині. Перун поставав у народній уяві також як змієборець. Згідно з повір ям, родину, що мала дев ятеро дітей (9 число Перуна ), опікував сам Громовержець, приносячи в дім статки й добро. Українець, який вирушав у дорогу, мав уголос сказати: Йду на 9 днів (тижнів, місяців, років) . Укладаючи з візантійцями та іншими сусідами різні торговельні та політичні угоди, українські князі, воєводи клялися іменем Перуна.

СЛОВ'ЯНСЬКІ ВИЩІ БОГИ У слов'янській міфології існують вищі та нижчі боги. Вищі управляли природними явищами та стихіями. Їх шанували та боялися, намагалися вмилостивити  жертвоприношеннями та молитвами. На Русі було три схожих бога Сонця - Дажьбог, Хорс та Ярило. Яким чином вони розрізнялися? 

Дажбог вважався подателем благ, насамперед достатку та врожаю.  Функції Дажбога, після хрещення Русі, перейшли до Св. Миколи. Появу різних комах та плазунів навесні наші предки пояснювали тим, що Дажбог — верховний бог прадавніх українців — «відімкнув» землю. Для цього він посилав на землю пташок із ключами. Дажбога зображували із людським мужнім, широким, схожим на сонячне колесо обличчям і русявою бородою, У правій руці він тримав величезний ту­рячий ріг із вином, а ліва торкалася руків’я довгого меча, що висів на поясі. Ці символи вказують на те, що Дажбог був богом, який і дає, і карає. Дажбог подарував нашим пращурам сонячний календар і навчив за ним правильно лічити літа й розрізняти пори року. Він заступався за свій народ у час воєн  і лихоліть, дарував силу, вміння і Наші пращури вірили, що Дажбог їздить по небу в колісниці, котра запряжена білими кіньми з вогняною гривою. Символ Дажбога — осяйний вогняний щит.

Хорс - бог сонячного диска. Від його імені походять слова "хороший" та "хоровод". Йому поклонялися хлібороби.  Він власне і втілював собою сонце, яке рухалось по небу. З культом цього бога пов’язаний ритуальний весінній хоровод та традиція пекти млинці під час святкування масляниці.

Ярило— бог родючості і плідності. Зображувався молодим, у білій полотняній одежі, на білому коні, босим. На голові — вінок квітів як символ вічності й неба. У лівій руці — пучечок житніх колосочків — знак життя і щастя, доброго врожаю і благополучності, у правиці — мертва чоловіча голова — нагадування про те, що кожного чекає смерть, а тому треба жити яро.

Давні слов'яни вважали землю живою і називали її матінкою сирою землею. Її уявляли у вигляді людини з волоссям (трава, дерева, квіти), кістками (скелі, каміння), кров'ю (ріки) та жилами (коріння дерев). Буревій означав, що вона гнівається, сонячний та погожий день - радіє. Люди припадали до землі, щоб набратися сил. Богиня Жива уособлювала весну, красу та юність. Люди вважали зозулю втіленням Живи. Вона може сказати, скільки залишилося людині жити на землі, дівчата дізнавалися, чи вдале буде в них заміжжя. Цей ритуал зберігся й донині. Люди, приходячи в ліс, обов'язково запитують у зозулі: "Зозуля, зозуля, скільки мені залишилося жити?" - і рахують, скільки разів вона прокує. 

Берегиня (Оберега) — найстаровинніша богиня добра і захисту людини від усілякого зла. З часом, згідно з еволюцією релігійних уявлень, Берегиня стала «хатньою» богинею, яка захищала оселю, всю родину, особливо малих дітей, від хвороб, лютого звіра, смерті тощо. Схематичний образ Берегині вишивався на білих рушниках, що вивішувалися над вікнами й дверима і, за уявленнями, мали захищати домівку від чорних сил. Його вирізьблювали на дереві (на віконницях, дверях, ґанках і т. п.). Невеликі зображення Берегині (глиняні чи мідні обереги) українці носили на грудях. Традиційне зображення Берегині — постать жінки з застережливо піднятими руками.

Богинею долі у слов'ян була Макоша. Вона пряла долю. Допомогали їй з цією нелегкою роботою богиня щастя Доля та богиня лиха Недоля. Свято на честь богині Макоші проводили 12 разів на рік.

Ла́да — богиня кохання й шлюбу, богиня світової гармонії, покровителька пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих справ, врожаю, родючості. Лада — богиня життя, весни, родючості, народження, жита-зерна, яка витворює і воскрешає відмерлу на зиму природу, робить землю плодючою. Лада символізує світову любов, що є основою життя на землі. Мати Лада після смерті збирає душі праведників, які стали іскрами, і йде у людський світ, вкладаючи їх у лоно жінкам, які прагнуть дитини. Супутницями богині є почуття Чарівності і Любові. Прилітаючи у цей світ на чарівній колісниці, запряженій парою голубів і парою лебедів, вона розпалює вогонь небесних гроз, проганяє злі сили, виводить з-за холодних хмар світлосяйне сонце. У руці вона тримає червоне яблуко з виноградною лозою. Немовля при цьому символізує Явлений (втілений) світ, а яблуко (або яйце) — початок усього сущого.  пожертву Ладі приносили: млинці, кашу, хліб, мед, сир, молоко, олію, крупи, пироги, нитки, візерунчате печиво, шкурки куниць, ласок і соболів, зерно, яйця, пиво, хустки, полотно, вовну, посуд. Повніше осмислити функцію Лади дозволяє порівняння із міфами, які збереглись в Елладі (характерно що сама назва країни також нагадує імя богині), про Леду і Зевса, та їх дітей Єлену і Полідевка.