Презентаційна робота на тему " Туберкульоз"

Презентація на тему “Туберкульоз у тварин”

Туберкульоз тварин(Tuberculosis) Збуджувач: Mycobacterium tuberculosis був відкритий Робертом Кохом в 1882 р . Збуджувач туберкульозу людини — М. Tuberculosis ; Великої рогатої худоьи — М. Bovis ; птиці — М. Avium

Туберкульоз (Tuberculosis) — зооантропонозна, переважно з хронічним перебігом, інфекція сільськогосподарських, дрібних свійських і диких тварин та людини, що характеризується утворенням у різних органах дрібних специфічних безсудинних вузликів (туберкул), схильних до сирнистого розпаду і звапнення.

Це тонкі прямі, частіше злегка вигнуті Гр+ палички, які розташовуються одиночно або групами, аероб, нерухомий, спор і капсул не утворює. В клеточной стенке липиды, воска. Кислостійкі В кольорі видна зернистість («зерна Муха») Під мікроскопом патогенні мікробактерії розташовані у вигляді кісок, хорд(«хорд-фактор»).

Туберкульоз відомий людству з давніх-давен і був описаний ще Гіппократом, однак збудник хвороби був відкритий Р. Кохом лише у 1882 р. Це одне з найпоширеніших захворювань у всьому світі, яке завдає значних економічних збитків тваринництву і становить загрозу для людини. В Україні боротьбі з туберкульозом тварин приділяють винятково велику увагу, завдяки чому за останні роки епізоотична ситуація з туберкульозу є контрольованою.

Стійкість Мікобактерії зберігають життєздатність в гної 7 міс, у фекаліях - 1 рік, в воді - 2 міс, в маслі - 45 днів, в сирі - 45-100, у молоці - до 10 днів. Нагрівання до 70 ° С вбиває за 10 хвилин, а кип'ятіння інактивує через 3-5 хвилин.

Збудник туберкульозу належить до роду Mycobacterium, в якому розрізняють 5 видів патогенних мікобактерій: Мус. tuberculosis — збудник туберкульозу людини; Мус. bovis — збудник туберкульозу великої рогатої худоби; Мус. avium — збудник туберкульозу птахів; Мус. murium — збудник туберкульозу мишей; Мус. poiki-lotermum — збудник туберкульозу холоднокровних. Видову належність збудника туберкульозу визначають на основі культурально-морфологічних властивостей та вірулентності для різних тварин і людини. Поряд з яскраво вираженою видовою патогенністю різні види мікобактерій можуть спричинювати захворювання і в інших видів тварин, а також у людини. Крім того, є думка, що існує лише один патогенний вид мікобактерій, який залежно від виду тварини, в організмі якого він паразитує, набуває відповідних характерних для цього виду тварин властивостей і в подальшому вже сприймається як самостійний вид патогенних мікобактерій.

До туберкульозу сприйнятливі близько 60 видів ссавців і близько 25 видів птахів. Із свійських тварин найчутливішою є велика рогата худоба, потім свині, коні; з птахів частіше хворіють кури й фазани. Основним джерелом збудника інфекції є хворі на туберкульоз тварини, рідше — хворі люди. З організму тварини збудник виділяється з носовим секретом, фекаліями, молоком, рідко — із сечею та спермою. Факторами передавання збудника є повітря, корми, вода, підстилка та інші предмети, забруднені виділеннями хворих тварин. Зараження на туберкульоз сприйнятливих тварин відбувається через дихальні шляхи і травний канал. Зрідка можливе внутрішньоутробне зараження. Телята заражаються при згодовуванні їм незнешкодженого молока від хворих корів.

Туберкульоз великої рогатої худоби є типовою стійловою інфекцією. Свині заражаються при користуванні спільним з туберкульозною худобою й птицею вигулом або при згодовуванні незнешкодженого збираного молока та відходів їдалень. Туберкульоз у коней трапляється рідко. Коні заражаються в разі прямого контакту з хворими на туберкульоз тваринами, а також при користуванні спільними пасовищами, конюшнями, водопоями. Факторами передавання збудника туберкульозу в ягнят може бути молоко хворих корів, а в дорослих овець — спільні з інфікованою великою рогатою худобою пасовища й водопої. Туберкульоз птиці найчастіше трапляється серед курячих, водоплавна птиця уражується рідко. Туберкульоз собак спостерігається рідко. Джерелом збудника інфекції для кімнатних собак часто стають хворі на туберкульоз люди, а сторожові собаки заражаються в разі поїдання незнешкодженого молока або органів туберкульозних тварин.

Патогенез Вважають, що в місці проникнення мікобактерій туберкульозу формується первинний осередок. Водночас відбувається ураження регіонарних лімфовузлів і таким чином завершується формування повного первинного комплексу. В тому разі, якщо туберкульозні мікобактерії не затримуються в місці проникнення в організм, а відразу потрапляють у лімфатичні вузли, формується неповний первинний комплекс. У первинному комплексі відбувається локалізація збудника за допомогою специфічних запальних осередків — туберкульозних вузликів (туберкулів). Запальна реакція при утворенні туберкульозних вузликів може мати ексудативний або продуктивний характер.

При ексудативному запаленні, яке спостерігається при туберкульозі великої рогатої худоби, навколо мікобактерій групуються епі-теліоїдні та гігантські клітини, які оточуються щільним кільцем лімфоцитів, у результаті чого формуються специфічні вузлики (туберкули). Між клітинами утвореного вузлика випотіває фібринозний ексудат. Внаслідок відмирання клітин, що не отримують живлення в безсудинних вузликах, а також під дією токсинів збудника в центрі туберкулів утворюється некротична сирниста маса, яка згодом звапнюється.

При продуктивній формі запалення, яке спостерігається у коней і свиней при інфікуванні збудником туберкульозу пташиного виду, відбувається розростання епітеліоїдних, гігантських та лімфоїдних клітин без сирнистого переродження та казеозного некрозу

Клінічні симптоми  Інкубаційний період триває від 2 до 6 тижнів. Початок захворювання у заражених тварин виявляється появою алергічних реакцій на туберкулін. Клінічні ознаки хвороби з’являються значно пізніше. Розрізняють активний (відкритий) туберкульоз, коли збудник хвороби виділяється з організму в зовнішнє середовище з бронхіальним слизом, молоком та фекаліями, і латентний туберкульоз, коли мікобактерії з організму хворої тварини назовні не виділяються.

У великої рогатої худоби перебіг хвороби хронічний (латентний), рідше — підгострий. Гострий перебіг можливий лише у молодих тварин. Залежно від місця локалізації патологічного процесу розрізняють легеневу, кишкову та генералізовану форми хвороби, а також ураження вимені, матки, серозних покривів. У великої рогатої худоби найчастіше трапляється легенева форма туберкульозу. При ураженні легенів спостерігаються ремітивна гарячка, кашель. Кишкова форма туберкульозу супроводжується хронічним проносом, іноді в фекаліях знаходять кров’янисті гнійні виділення. Тварина швидко худне і настає її загибель. Туберкульозні ураження матки та яєчників трапляються дуже рідко, супроводжуються викиднями та яловістю. При туберкульозі молочної залози характерним є значне збільшення надвим’яних лімфовузлів, затвердіння спочатку однієї з двох чвертей вимені, а згодом усієї залози, множинні дрібні вузлики, що виявляються під час пальпації. При всіх формах туберкульозу збудник хвороби завжди виділяється з молоком.

У свиней перебіг туберкульозу переважно безсимптомний, виявляється лише збільшення приглоткових та шийних лімфовузлів. У коней спостерігається поступове схуднення, швидке стомлення під час роботи, інколи кашель, утруднене дихання, збільшення підщелепових, приглоткових та шийних лімфовузлів. У овець та кіз туберкульозний процес локалізується в місцях проникнення збудника і супроводжується ураженням регіонарних лімфовузлів. У кіз інколи виявляють значне ураження вимені, утворення в ньому великих, щільних горбистих пухлин. У птиці характерних клінічних ознак майже не буває. Спостерігається схуднення при збереженні апетиту, млявість, малорухливість, зниження несучості, атрофія грудних м’язів, блідість гребеня й сережок. У разі генералізації процесу виявляють ураження кишок, атрофію грудних м’язів, стійкий, виснажливий пронос, що зумовлює загибель птиці.

Патолоанатомічні зміни Уражені ділянки легень тверді, мають червоно-сірий колір, пронизані дрібними сірувато-жовтими вузликами різної форми та розмірів. При розрізуванні легень знаходять сирнисто-перероджені й кальцифіковані осередки, а також гнійні фокуси (каверни), оточені щільною сполучнотканинною капсулою. Вузлики виявляються і в інших паренхіматозних органах, кістках і кістковому мозку. Бронхіальні й медіастинальні лімфовузли горбисті, різко збільшені в розмірі, тверді, містять сирнисті або гнійні фокуси, які при розрізуванні хрустять унаслідок їх переродження й кальцифікації. При «перлинниці» на серозних покривах черевної та грудної порожнин спостерігають дрібні, круглі, щільні, сірувато-червоні розрощення, які з часом звапнюються і гронами висять на сполучній тканині, нагадуючи цвітну капусту. При туберкульозі вимені спостерігається значне розростання сполучної тканини, уражені частки вимені збільшені в об’ємі, тверді, містять багато вузликів, які при розрізуванні сильно хрустять.

У свиней туберкульозні ураження виявляються в підщелепових та брижових лімфовузлах, іноді в легенях і печінці, в дуже рідкісних випадках відбувається генералізація процесу. У коней частіше спостерігається міліарний туберкульоз. Туберкульозні ураження локалізуються в легенях, бронхіальних та середостінних лімфовузлах, селезінці, печінці, значно рідше — в інших органах. У овець спостерігаються обмежені вузлики в місцях проникнення збудника, дуже рідко буває генералізація процесу. У кіз виявляють горбистий або казеозний мастит. У курей туберкульозні ураження частіше знаходяться в печінці, селезінці й кістковому мозку, рідше — в кишках і яєчниках, у гусей і качок — у легенях.

Діагноз  На туберкульоз установлюють комплексно, використовуючи основні та допоміжні методи діагностики. Основні методи діагностики включають: зажиттєвий метод — клінічний огляд тварин, одноразову внутрішньошкірну туберкулінову пробу або оф-тальмопробу для коней та посмертний (післязабійний) метод — патологоанатомічне і бактеріологічне дослідження. Допоміжні методи діагностики охоплюють: симультанну алергічну пробу, внутрішньовенну туберкулінову пробу, серологічні дослідження (РЗК), а також дворазову внутрішньошкірну і очну туберкулінові проби та гістологічний метод. Найбільш уживаним методом діагностики є алергічний. 

Диференціальна діагностика  У плані диференціальної діагностики необхідно виключити паратуберкульоз і лейкоз у великої рогатої худоби та сап у коней. Діагноз на туберкульоз вважають установленим, якщо під час забою хоча б в однієї тварини були виявлені патологоанатомічні зміни, властиві туберкульозу, або якщо при бактеріологічному дослідженні матеріалу, взятого після забою реагуючих на туберкулін тварин, виділено збудник туберкульозу.

Лікування Хворих на туберкульоз тварин не лікують, а забивають на м’ясопереробних підприємствах.

Імунітет При туберкульозі нестерильний. Звільнення організму від збудника призводить до втрати імунітету і можливості повторного інфікування. Для специфічної профілактики туберкульозу сільськогосподарських тварин вакцини не запропоновано.

Профілактика і лікування туберкульозу Лікування не проводиться, хворих і позитивно реагують тварин-знищують. Профілактика та заходи боротьби засновані на охороні благополучних господарств від занесення інфекції, систематичного дослідження тварин для виявлення хворих, оздоровленні неблагополучних щодо туберкульозу господарств, охорони людей від зараження туберкульозом. У благополучних господарствах основний метод дослідження тварин - планова поголовна внутрішньошкірна вакцинація.