Презентаційний матеріал " Септицемія бджіл"

Про матеріал
Септицемія бджіл (Septicemia apis) - гостра інфекційна хвороба дорослих бджіл, що характеризується ураженням гемолімфи, грудних м'язів, специфічним розпадом трупиків на окремі сегменти. Септицемія уражає робочих бджіл будь-якого віку, а також маток і трутнів. Джерелом збудника інфекції є хворі бджоли. Факторами передавання палички псевдомонас можуть бути різні контаміновані нею предмети (стільники, рамки, вулики, різне знаряддя). До організму бджоли збудник потрапляє через органи дихання й травлення, а також через зовнішні покриви в разі порушення їх цілісності різними паразитами бджіл (трахейни- ми й зовнішніми кліщами, самками кліща вароа, личинками мух і жуків).
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Септицемія бджіл (Septicemia apis)Пташник Г. О.

Номер слайду 2

Що таке септицемія бджіл?Септицемія бджіл (Septicemia apis) - гостра інфекційна хвороба дорослих бджіл, що характеризується ураженням гемолімфи, грудних м'язів, специфічним розпадом трупиків на окремі сегменти.

Номер слайду 3

Збудник хвороби. Збудник хвороби - Bacterium (Pseudomonas) aрisepticus - невеличка, (0,8...2,0) ? (0,7...0,8) мкм поліморфна рухлива грамнегативна паличка. Спор і капсул не утворює. Належить до умовно-патогенних мікроорганізмів. Дуже поширений у природі, зустрічається в землі на території пасіки, у водоймах, виявляється в здорових сім'ях бджіл. Мікроб добре культивується на звичайних живильних середовищах при 20 - 37 °С, р. Н=7,2 - 7,4. На агарі виростають великі з рівними краями каламутно-опалові в центрі і світлі на периферії маслянисті колонії. У бульйоні ріст бактерій супроводжується легким помутнінням і утворенням незначного осаду. На пластинчастій желатині утворюються колонії з глибоким центром розрідження, а в разі посіву уколом спостерігається лійкоподібне розрідження желатину з утворенням нагорі пухирців газу. На агарі Ендо формуються червоні колонії без зміни кольору середовища. На картоплі виростають опуклі маслянисті колонії, які поступово змінюють свій колір від бурого до чорного.

Номер слайду 4

Збудник хвороби. Збудник хвороби відзначається високою стійкістю в зовнішньому середовищі. На вуликах у літній період за температури повітря 16 - 28 °С зберігає свою життєздатність до 35 діб, в осінньо-зимовий період за температури повітря від плюс 2 до мінус 25 °С і відносної вологості 60 - 98 % - до 150 діб. За цих самих умов у комірках стільників бактерія виживає влітку до 40 діб, взимку - до 180 діб. В організмі кліщів вароа зберігається впродовж 12 - 14 год, в їхніх трупах - 25 - 30 діб, в екскрементах - до 25 діб. На дерев'яній поверхні вуликів, рамок, стельових дощок від інфікованих бджолиних сімей збудник хвороби гине під дією 3 %-го розчину пероксиду водню або розчину, до складу якого входить 1 % пероксиду водню, 0,5 % мурашиної кислоти та 2 % розчину глутарового альдегіду, - через 2 год. Упродовж цього ж часу збудник хвороби інактивується на стільниках під дією 3 %-го розчину пероксиду водню й 1 %-го розчину глутарового альдегіду.

Номер слайду 5

Епізоотологія хвороби. Септицемія уражає робочих бджіл будь-якого віку, а також маток і трутнів. Джерелом збудника інфекції є хворі бджоли. Факторами передавання палички псевдомонас можуть бути різні контаміновані нею предмети (стільники, рамки, ву- лики, різне знаряддя). До організму бджоли збудник потрапляє через органи дихання й травлення, а також через зовнішні покриви в разі порушення їх цілісності різними паразитами бджіл (трахейни- ми й зовнішніми кліщами, самками кліща вароа, личинками мух і жуків). Поширенню хвороби сприяє дощове літо, розташування пасік у низинних, затінених, заболочених місцевостях, вологі зимівники для бджіл, діряві дахи вуликів.

Номер слайду 6

Епізоотологія хвороби. Септицемія частіше спостерігається навесні або в осінньо-зимовий період. Уражаються окремі сім'ї, рідко відмічаються ензоотії. У разі гострого перебігу впродовж 3 - 4 діб може загинути до 20 % льотних бджіл. Особливо тяжкий перебіг септицемії спостерігається при змішаній інфекції з вароозом і акарапідозом, які не лише значно підвищують летальність у період спалаху хвороби, а й негативно впливають на зимівлю бджолиних сімей. Установлено,що кліщі вароа якобсоні можуть бути резервуаром збудника септицемії в природі та джерелом інфекції для здорових бджолиних сімей.

Номер слайду 7

Патогенез. Патогенез майже не вивчено. В організм бджоли збудник хвороби проникає через органи дихання, розмножується в травному каналі й гемолімфі, спричинює сепсис

Номер слайду 8

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Перебіг хвороби дуже швидкий, смерть настає через кілька годин після появи перших клінічних ознак. Спочатку захворілі бджоли поводяться дуже неспокійно,потім настає різке пригнічення, малорухливість. Внаслідок ураження грудних м'язів бджоли втрачають здатність літати, вилазять з вуликів, безпорадно махають крильцями, розповзаються і впродовж кількох годин від початку хвороби гинуть у легких конвульсіях (судомне скорочення черевця, тремтіння ніжок, хоботка). Розмноження псевдомонозної бактерії в гемолімфі й травному каналі призводить до розладу травлення, спричинює пронос. Фекалії забруднюють рамки, стінки вуликів, передльоткові дошки, що сприяє подальшому поширенню збудника хвороби. Гемолімфа втрачає світло-коричневий колір, стає білуватою, розрідженою. Грудні м'язи також різко змінюють звичайний колір на коричневий, потім на чорний, розкладаються, перетворюються на мазку мастильну масу.

Номер слайду 9

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Трупики загиблих бджіл внаслідок руйнування м'язів, що сполучають хітинові сегменти тіла бджоли, розпадаються на окремі дрібні сегменти (голівка, вусики, черевце, крила, ніжки й волосинки від хітину), що є патогномонічною ознакою для септицемії бджіл

Номер слайду 10

Лабораторна діагностика. Включає мікроскопічні й бактеріологічні дослідження патологічного матеріалу (гемолімфи) для виявлення та ідентифікації збудника хвороби. У сумнівних випадках проводять біопробу на здорових бджолах. У лабораторію для дослідження направляють у скляних банках, закритих 2 - 3 шарами марлі, не менш як 50 живих бджіл з ознаками захворювання.

Номер слайду 11

Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти появі септицемії на пасіках, треба створювати сильні сім'ї, забезпечувати їх необхідною кількістю доброякісного меду та перги, утримувати в сухих вуликах і зимівниках. Улітку пасіки розміщують на сухих підвищених місцевостях, вулики розставляють льотками на південь. Для бджіл улаштовують напувалки з чистою водою. У разі виявлення захворювання бджіл на септицемію на пасіці запроваджують карантинні обмеження, проводять комплекс оздоровчих заходів. Захворілі бджолині сім'ї переганяють у сухі продезінфіковані вулики, гнізда скорочують і утеплюють. Проводять заміну матки, організовують лікування захворілих бджіл. Для виготовлення лікувального корму до 1 л цукрового сиропу в концентрації 1 : 1 добавляють тетрациклін або біоміцин по 300 тис. ОД. Зазначені препарати спочатку розчиняють у 30 - 50 мл теплої (38 - 40 °С) води, потім добавляють у сироп і ретельно розмішують.

Номер слайду 12

Профілактика та заходи боротьби. Особливу увагу слід приділяти очищенню та дезінфекції вуликів, обладнання й пасічницького інвентарю. Вулики після механічного очищення дезінфікують 3 %-м розчином пероксиду водню чи 2 %-м розчином глутарового альдегіду або розчином, що містить 1 % пероксиду водню і 0,5 % мурашиної кислоти, з розрахунку 0,5 л/м2, впродовж 2 год. Можлива й аерозольна обробка дезінфекантом (в аерозольному балоні), який розпилюють упродовж 1 хв з розрахунку 60 - 65 г аерозолю на один рамковий вулик. Потім усередині обробленого вулика розміщують дрібний пасічницький інвентар, роївні, годівниці, димарі, маточні кліточки, які швидко (1,5 - 2 хв) зрошують до рівномірного зволоження, після чого вулик на 2 год щільно закривають. Вулик та продезінфікований інвентар провітрюють (2 - 3 год), промивають водою й висушують.

Номер слайду 13

Профілактика та заходи боротьби. Дерев'яні частини порожніх стільників очищають від фекалій і зрошують з обох боків з гідропульта чи дезустановки до повного заповнення комірок 3 %-м розчином пероксиду водню або розчином, до складу якого входить 1 % пероксиду водню і 0,5 % мурашиної кислоти, або 1 %-м розчином глутарового альдегіду. Після 2 год експозиції дезінфекційні розчини з комірок видаляють, стільники промивають водою і висушують (О. Ф. Гробов, А. М. Смирнов, Є. Г. Попов, 1987). Карантинні обмеження з пасіки знімають через один рік після повної ліквідації захворювання, проведення остаточної дезінфекції та виконання всіх передбачених санітарних заходів.

Номер слайду 14

Використані джерелаhttp://medbib.in.ua/septitsemiya-40981.htmlhttps://ips.ligazakon.net/document/TM011686https://www.wiki-data.uk-ua.nina.az/%D0%A1%D0%B5%D0%BF%D1%82%D0%B8%D1%86%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8 F_%D0%B1%D0%B4%D0%B6%D1%96%D0%BB.html

pptx
Додано
28 квітня 2023
Переглядів
437
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку