Які ж грунти в м. Вільногірську. В якому стані вони пербувають ?Наше місто розташоване у зоні степу, підзоні північного степу. Відповідно до зонального розміщення - чорноземи звичайні середньосуглинкові. Та реального маємо в місті і навколо нього: рекультивовані грунти, міські грунти.
Надра України казково багаті: країна, яка займає лише 0,4% земної суші і де проживає близько 0,8% населення планети, володіє 5% мінерально- сировин- ного потенціалу земної кулі! Серед таких значимих багатств – ільменіт, з якого отримують титан. Метал має справді «титанічні» властивості: він витримує нагрівання до 800° С і охолодження майже до мінус 200° С. За стійкістю в азотній кислоті титан перевершує всі метали. При звичайній температурі на нього не діє навіть «царська горілка». За 1000 років корозія проникає вглиб титану лише на 0,02 міліметра, через що його називають вічним металом, який не закипає і не випаровується у вакуумі. Місто Вільногірськ виникло завдяки саме родовищу ільменіту - Самотканському. Саме тому навколо міста дуже багато порушених земель, що потребують рекультивації.
Значні площі зеель навколо міста рекультивовані. У відповідності зі статтею 15 Закону України «Об охороні земель», рекультивації підлягають землі, які піддалися змінам рельєфу, екологічного стану грунту, гідрологічного режиму і т.д. унаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних і інших робіт. Виробнича діяльність Вільногірського гірничого комбінату супроводжується створенням численних зовнішніх та внутрішніх відвалів кар’єрів складених з пухких, розсипчастих гірських порід, малопридатних для впровадження сільськогосподарського виробництва.
В залежності від технології рекультивації в цілому по комбінату вартість 1 гектару відновлених земель коливається від 20600 грн. при використанні роторного комплексу до 41900 грн. при виконанні робіт автоскреперами. Науковцями Дніпропетровщини доведено, що залежно від рівня складності, колишні кар'єрні території можуть використовуватись під сільськогосподарські угіддя, лісонасадження різного призначення, водойми багатоцільового використання, зони відпочинку і спорту, ділянки природоохоронного призначення, майданчики для промислового і цивільного будівництва та інші цілі. Доведено, що із загальної кількості порушених земель степового Придніпров’я близько 30 % повинно використовуватися під косовиці, 24 – під лісонасадження, 20 – під посіви сільськогосподарських культур, 17 – під ставки і водосховища та 9 % – під рекреаційні зони, дачні, мисливські та інші угіддя.
Висновок Повернення родючості вже пошкодженим ґрунтам складна справа. Однак цілком можлива, якщо виявити терпіння, діяти обачливо і повільно, не воювати з природою, а залучати її сили на допомогу ґрунту. Якщо наш досвід у цьому невеликий (це переважно кілька вдалих випадків повернення життя неродючим відвалам кар’єрів, зменшення кислотності ґрунтів внесенням сполук кальцію.тощо), то в Європі є країна, населення якої методично і цілком успішно нарощує свій резерв ґрунтів, освоюючи дно моря . Як відомо, це Нідерланди, де вже не сотні гектарів, а тисячі квадратних кілометрів лук і полів зеленіють там, де діди сучасних фермерів з траулерів ловили морську рибу.
ВИСНОВКИ 1. На території міста переважають у природних комплексах чорноземи звичайні, та лучно-чорноземні ґрунти (зона міського парку). Регуляторна функція лісопаркової рослинності в першу чергу проявляється через стабілізацію водно-повітряного режиму урбоґрунтів в напрямку до типового для зони. 2. Відмічено позитивний вплив лісопаркової рослинності на відновлення нативної морфології ґрунтів, які попередньо підлягали процесам урбопедогенезу(стара частина міста).3. В антропогенно порушених комплексах зустрічаються урбаноземи, урбоаналоги природних ґрунтів, екраноземи з насипними, перемішаними та агрогенними типами профілів. Значний урбопедогенез веде до погіршення фізичних, водно-фізичних властивостей ґрунтів у бік ущільнення та зменшення водопоглинальної здатності, схилення до анаеробіозису, підлуговування реакції середовища.
Прогнозування деградаціїІ століття до н. є. — Цицерон. X ст. — Ібн Сіна (Авіценна) 1972 р., Римський клуб опублікував тривожний прогноз розвитку людської цивілізації «Межі зростання» У другій половині XX століття багато відомих учених висловлювали стурбованість із приводу зростаючої загрози людству з боку наслідків стихійного науково-технічного прогресу