Презинтація Кримінально - правові проблеми трансплантації органів та тканин людини

«Кримінально – правові проблеми трансплантації органів і тканин людини»

Метою наукового дослідження є здійснення комплексної розробки правових проблем трансплантації органів, тканин людини та донорства крові, та розробка пропозицій щодо подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства України в означеній сфері.

Трансплантологія — розділ медицини, вивчающий проблеми трансплантації органів (зокрема, нирок, печінки, серця), а також перспективи створення штучних органів.

Історія трансплантології Основоположником експериментальної трансплантації життєво важливих органів, зокрема серця, є Алексіс Каррель, удостоєний за це в 1912 році Нобелівської премії. Першу трансплантацію органу від людини до людини в 1933 році в Херсоні виконав Ю. Ю. Вороний. Одним з основоположників російської трансплантології є російський вчений В. П. Деміхов, який у 1951 році детально розробив пересадку донорського серця собаці.

Першу трансплантацію печінки виконав у 1956 році Томас Старзл. Пересадка легені вперше була проведена в 1963 році доктором Джеймсом Харді в клініці Університету Міссісіпі, проте пацієнт помер через кілька днів після операції. Успішна трансплантація однієї легені вдалася Джоелу Куперу в 1983 році, він же у 1986 році провів вдалу пересадку двох легенів.

Трансплантологія має декілька напрямків: ксенотрансплантація - трансплантація органів і тканин від тварини іншого біологічного виду; алотрансплантація - трансплантація, при якій донором трансплантата є генетично і імунологічно інший людський організм штучні органи; Клонування органів з стовбурових клітин; аутотрансплантация - реципієнт трансплантата є його донором для самого себе.

Сьогодні розвиток трансплантології в Україні гальмується через: - Відсутність єдиного державного механізму координації роботи закладів охорони здоров’я , які мають право проводити пересадку донорських органів - Відсутність стандартів, згідно з якими дозволяється лікування хворих шляхом пересадки органів. - Відсутність контролю за якістю трансплантантів.

З цією метою слід розробити стандарти та критерії якості, згідно з якими здійснюється лікування хворих методом пересадки анатомічних матеріалів людині, а також провести сертифікацію витратних матеріалів для тканинного типування і консервації органів. - Недостатнє фінансування. Зараз в Україні рівень фінансування закладів охорони здоров’я і державних наукових установ, які мають право проводити діяльність, пов’язану з трансплантацією донорських органів, становить 5-10% від реальних потреб.

Проблеми трансплантації До розряду медичних проблем, що виникають при трансплантації, відносяться проблеми імунологічного підбору донора, підготовки пацієнта до операції (насамперед, очищення крові) і проведення після операційної терапії, що знімає наслідки пересадки органу.

Групи ризику при трансплантації Головним протипоказанням при підготовці до трансплантації є наявність серйозних генетичних відмінностей донора і реципієнта. До груп ризику відносять онкологічних хворих, що мають злоякісні новоутворення з невеликим терміном після радикального лікування. Від пацієнтів, що перенесли трансплантацію, також вимагається неухильне дотримання постопераційному режиму і медичних рекомендацій щодо беззастережного прийняття іммунопригнічиючих препаратів

Вимоги до донорів при трансплантації Трансплантат може бути отриманий у живих родинних донорів або донорів- трупів. В даний час при пересадці нирок частіше стали розглядатися в якості донорів гинучі пацієнти літнього віку, що страждали на цукровий діабет і деякими іншими видами захворювань. Таких донорів називають маргінальними або донорами розширених критеріїв.

За даними Управління ООН з наркотиків і злочинності, щорічно в світі здійснюються тисячі незаконних операцій з пересадки органів. Найвищий попит існує на нирки та печінку. В області пересадки тканин найбільшим є кількість операцій з пересадки рогівки. Нелегальна торгівля органами. «Чорний ринок»

Дуже вагомим питанням є складання бюджету та пошук коштів на операцію по трансплантації органів. Як правило, кожен конкретний трансплантаційний центр має свою цінову політику і можливі пільги для тих чи інших категорій пацієнтів. Однак, як і раніше операції з пересадки органів залишаються одним із самих дорогих видів хірургічних послуг, який також у багатьох випадках вимагає довгострокового періоду реабілітаційного лікування та післяопераційного спостереження, пов'язаного з чималими додатковими витратами.

Дякую усім за увагу!