Прислів’я та приказки - узагальнена пам’ять народу

Мова - це душа, найвище багатство, скарб кожного народу. Наші предки звертали увагу на чистоту, щирість, вагу слів. 

Солов'їна, барвінкова, калинова — якими ще епітетами можна «прикрасити» українську мову ?

Кожен народ цінує і дбає про материнську мову — ось чому в нашій рідній мові складено так багато прислів'їв і приказок. Прислів'я та приказки збагачують мову, роблять її образнішою, яскравішою. Їх називають ще приповідками, пословицями; найдавніша їх назва — притчі. До неоціненних коштовностей українського фольклору належать прислів’я та приказки, вони є висновками з життєвого досвіду.

В дитинстві приємно нам було, коли батьки хвалили нас за хорошу оцінку в щоденнику, і як засмучувалися ми, коли вони сварилася за зроблену шкоду. А все тому, що слово має велику силу: ним можна заспокоїти чи порадувати, а можна й образити чи засмутити. Словом потрібно дорожити, оберігати його й не кидати на вітер. 

Прислів'я навчають - перед тим, як щось сказати, добре подумай, а якщо вже сказав - відповідай за свої слова. Адже слово може і лікувати, і ранити, часом допоможе, а іноді, сказане недоречно, і нашкодить. Про силу слова — наступна підбірка прислів'їв і приказок.

• Для кожного його мова — найкраща й найсолодша.
• Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
• Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
• Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
• Слово до слова — зложиться мова.
• Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
• Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
• Дурний язик попереду розуму біжить.
• Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
• Язиком вихати — не ціпом махати.
• Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
• Перше погадай, потім повідай.
• Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
• Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
• Де багато слів, там мало діла.
• Говори лише про те, що знаєш.
• Говори менше — думай більше.
• Говорити легко, робити важко.
• Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
• Зайве говорити — тільки собі шкодити.
• Як сорока хвостом, так і базіка мовою.
• Меле день до вечора, а послухати нічого.
• На словах густо, а в голові пусто.
• Не спіши язиком, квапся ділом.
• Гострий язик — дарування, довгий язик — покарання.
• З базіками тримай язик за зубами.
• Говорити не думаючи — це стріляти не цілячись.
• Хто багато говорить, той мало творить.
• Язик без кісток, що хоче, те й меле.
• Бесіди багато, а розуму мало.
• Добра голова не каже пусті слова.
• Менше говори – більше вчуєш.
• Найменше діло – балакать.
• Розбалакались, як свиня з гускою!
• Треба знати, де що сказати.
• Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
• Не знаєш, то мовчи, а знаєш – не кричи.
• Як овечка: не мовить ні словечка.
• Слово до ради, а руки — до звади.
• Не кидай слова на вітер.
• Слово старше, ніж гроші.
• Від красних слів язик не відсохне.
• Будь господарем своєму слову.
• Красне слово — золотий ключ.
• Слово — не полова, язик — не помело.
• Мовивши слово, треба бути йому паном.
• Слово — вітер, письмо — грунт.
• Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
• Від теплого слова і лід розмерзається.
• Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
• Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
• Впік мене тим словом, не треба й вогню.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Добре слово краще, ніж готові гроші.
• Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
• За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
• Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
• Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
• Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
• Краще переконувати словами, як кулаками.
• М'які слова і камінь крушать.
• На його слові можна мур мурувати.
• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
• Не так то він діє, як тим словом сіє.
• Слова пристають, як горох до стінки.
• Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
• Словом можна й місто збудувати.
• Удар забувається, а слово пам'ятається.
• Чиєсь одне слово губить діло.
• Шабля ранить тіло, а слово — душу.
• Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
• І від солодких слів буває гірко.
• Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
• Язиком без ножа ріже.
• Аз — били мене раз, буки — набили руки.
• Байка байкою, а борщ стигне.
• Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
• Без буков та граматики не вчать і математики.
• Більше діла — менше слів.
• Будь господарем своєму слову.
• Великої треба хусти, щоб зав’язати людям усти.
• Від красних слів язик не відсохне.
• Від ласкавих слів утихає гнів.
• Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
• Від солодких слів кислиці не посолодшають.
• Від теплого слова і лід розмерзається.
• Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
• Впік мене тим словом, не треба й вогню.
• Всяку їжу можна їсти, а не всяке слово можна сказати.
• Гарне слово язикові не вадить.
• Гірше болить від язика, як від ножа.
• Гляди, щоб своїм язиком сам себе не зарізав.
• Говори мало, слухай багато, а думай іще більше.
• Говорити не думаючи — все одно, що стріляти не цілячись.
• Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Грамоті вчиться — завжди пригодиться.
• Добра слава варта спадщини.
• Де багато слів, там мало мудрості.
• Де мало слів, там більше правди.
• Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
• Діла говорять голосніше, як слова.
• Для правди багато слів не треба.
• Добре говорить, та зле робить.
• Добре слово краще, ніж готові гроші.
• Добре, що зуби стережуть язика.
• Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
• Довгий язик у того, у кого короткі руки.
• Дурний язик — голові не приятель.
• Дурний язик попереду розуму біжить.
• Душа мудреця в його мові.
• З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
• За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
• За слова більше людей кається, ніж за мовчанку.
• І від солодких слів буває гірко.
• Кинув слово — як на вітер.
• Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
• Коли голова думає, язик відпочиває.
• Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
• Красная мова находить добрії слова.
• Красне слово — золотий ключ.
• Краще не обіцяти, як слова не здержати.
• Краще переконувати словами, як кулаками.
• Краще послизнутись ногою, ніж язиком.
• Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
• Ласкаве слово лучче карбованця.
• Менше говори, більше почуєш.
• Мова — не полова.
• Мова, як мед, точиться.
• Мовивши слово, треба бути йому паном.
• Мовлене полетить, писане зостанеться.
• М’які слова і камінь крушать.
• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
• Наймогутніша зброя — слово.
• Народ скаже — як зав’яже.
• Не бий дубцем, а карай слівцем.
• Не вислухана мова не варта нічого.
• Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
• Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
• Не давши слова — кріпись, а давши — держись.
• Не кидай слова на вітер.
• Не кидай словами, як пес хвостом.
• Не стидно мовчать, коли нема чого сказать.
• Не так то він діє, як тим словом сіє.
• Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
• Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам.
• Охочому сперечатись слів не бракує.
• Перше погадай, потім повідай.
• Пташку пізнають по пір’ю і пісні, а людину — по мові й мислі.
• Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
• Пуста мова не варта доброго слова.
• Рана загоїться, лихе слово назавжди залишиться.
• Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
• Розумну річ приємно й слухать.
• Сім раз поверни язиком, перш ніж сказати.
• Сказане слово  — було і нема, а написане живе вічно.
• Сказане слово  — срібне, не сказане  — золоте.
• Слова ласкаві, а думки лукаві.
• Слова пристають, як горох до стінки.
• Слова щирого вітання дорожчі від частування.
• Слово — вітер, письмо — грунт.
• Слово — до ради, а руки — до звади.
• Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
• Слово — не полова, язик — не помело.
• Слово — не стріла, а глибше ранить.
• Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
• Слово вилетить горобцем, а вернеться яструбом.
• Слово вчинкові — як брат.
• Слово до ради, а руки — до звади.
• Слово до слова — зложиться мова.
• Слово людину підіймає.
• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
• Слово на гору може підняти, а може у болото кинути.
• Слово скаже, як снопа зав’яже.
• Слово старше, ніж гроші.
• Словом, як шовком вишиває, а ділом — як шилом шпигає.
• Словом і місто можна здобути.
• Спочатку аз та буки, а тоді вже й до науки.
• Стережися людини, що не говорить, і собаки, що не гавкає.
• Сьогодні подумай, а завтра скажи.
• Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
• Так зав’яже вузла язиком, що не розв’яже й зубами.
• Тисячу раз пожалієш, що сказав, а раз, що змовчав.
• У дурня язик попереду ніг біжить.
• Удар забувається, а слово пам’ятається.
• Уста промовляють, та серця не торкають.
• Холодним словом серця не зігрієш.
• Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
• Хто говорить — сіє, хто слухає — жне.
• Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
• Хто мовчить, той двох навчить.
• Чиєсь одне слово губить діло.
• Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
• Шабля ранить тіло, а слово — душу.
• Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
• Що кому треба, той про те й теребить.
• Що на думці, те й на язиці.
• Язик говорить — голова розплачується.
• Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
• Язик мій — ворог мій.
• Язик перед розумом біжить.
• Язик — мій найтяжчий ворог.
• Язиком без ножа ріже.
• Язиком вихати — не ціпом махати.
• Як овечка: не мовить ні словечка.
• Як питали, так і відповідали.
• Як привітаєшся, так і відкажуть.
• Який “Добрий день”, такий і “Доброго здоров’я”.