Прийди до серця, Україно, благослови добро

Виховний захiд

 

«Прийди до серця, Україно,

благослови добро»

 

Мета: Виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбувались в Україні; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до батьків, до природи, до рідної землі.

 

Обладнання: виставка книг із теми, стіл з вишитою скатертиною, хліб – сіль, калина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід заходу

(На екрані демонструється відео “Вони воювали за Вітчизну”

діти одягнені в українські костюми)

 

І дитина:  Україно моя! Рідна мати моя!

 Хто ти є? Хто ти є?

 Я питаю про те навесні солов’я

 Я запитую серце своє:

 

ІІ дитина:  Мені каже Дніпро:“Україно, то я!”

 І Карпати високі здаля

 Все шепочуть: “У горах матуся твоя –

 Невмируща Вкраїнська земля!”

 

ІІІ дитина:  І зірки в далині - то Вкраїни вогні –

  То все ти, то все ти!

 Струни кобзи бринять, Україно, в мені,

 Ніби райдужні в небі мости –

 

Ведучий:  Україна – це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна, земля де ми народились, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку – це наша найдорожча у світі Батьківщина.

 

(звучить пісня “Україна” слова і музика Зої Красуляк) 

 

Учень:   Є щось святе в словах: мій рідний край.

 Для мене це матусі пісня ніжна

 І рідний сад від цвіту білосніжний,

 І той калиновий у тихім лузі гай.

 

Учениця:   Для мене – це твої стежки й мої

 В містах і селах стоптані любов’ю,

 Й пісень людських прозорі ручаї

 Усе, що серцю рідне, невимовне.

 

Ведучий:   Рідний край… Він починається від батьківського порога, стежини, стрункої тополі, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку.

 

Ведуча:   Найсвятішими для кожного з нас є слова: Україна, Батьківщина. Батьківщина – це і рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя.

(На екрані демонструються слайди “Моя Україна – моя Батьківщина”)

 

Учень:   У всіх людей одна святиня,

 Куди не глянь, де не спитай,

 Рідніша їм своя пустиня,

 Аніж земний в пустині рай.

 Їм красить все їх рідний край.

 Нема без коріння рослини,

 А нас, людей, - без Батьківщини!

(звучить пісня “Батьківський поріг” слова і музика Н.Май)

 

Учень:   (образ старшого брата)

 Біла хата, обсаджена вишнями,

 Що так гарно цвітуть навесні –

 З того квіту, сестрице, і вийшли ми,

 Звідти – наші слова і пісні.

 

Учениця:   (образ сестри) Там, за руки узявшись весело,

 Співаночки співали у дворі.

 На ріці правували ми веслами,

 Наші зорі шукали вгорі.

 Тут колиска кленова гойдалася,

 Тут крильцята міцніли в пташат

 З ластівками нам легко літалося

 Від задуманих батьківських хат.

 

Учень:   Біла хата моя від народження

 Біло – біло і в хаті було,

 Отаке наше, сестро, походження –

 Тут вставали і ми на крило.

      

Ведучий:   Потрібно за життя подумати про своє місце на землі рідної України, подумати про те, чи скажуть про тебе люди добре слово, яку пам’ять залишиш по собі, яким ти був сином чи донькою для своєї матері – України, для своїх батьків.

 

Ведуча:   Батьки нас зростили, виховали, навчили добра. І як же не відплатити їм пошаною, любов’ю,ласкою.                                                                                                  Скупимося ми на ласкаві слова для своїх рідних і тільки тоді, як їх втрачаємо, відчуваємо свою провину. Тож, дорожіть кожним днем, прожитим разом із батьками, допомагайте всьому.

(звучить пісня “Батько і мати” слова В.Крищенко музика О.Злотник

Заходять батьки, юнак, дідусь та бабуся)

 

Ведучий:   У які світи тебе, внучку, не поведе життя, пам’ятай: найдорожче у ньому – твоя Батьківщина земля, на якій ти народився.

 

Мати:   Можна все на світі вибирати, сину,

 Вибирати не можна тільки Батьківщину.

 Можна вибрать друга і по духу брата

 Та не можна рідну матір вибирати.

 Пам’ятай, це сину завжди. Як рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї всім серцем, як і до рідної неньки, проймається великою і світлою любов’ю на все життя.

 

Юнак:   Я буду пам’ятати, мамо,

 Бо Україна і Світ наді мною стоять.

 Україна і Світ – два крила мого лету

 Вони в серці моєму безмежно дзвенять,

 Вони з духом моїм поєднали планету

 Без Вкраїни мені не являється Світ,

 А без Світу для мене немає Вкраїни.

 

(На екрані демонструється відео “З Україною у серці”)

 

Мати:   Велика, синку, земля Україна. Безмежні степи, вилизані сонцем поля в соняшниковому цвіті, чарівні джерела, глибокі ріки, гори високі – це наша Україна. Бути, синку, світлим променем для інших, самому випромінювати світло – ось найвище щастя для людини. Тож гідно неси високе звання громадянина незалежної України. Де б ти не був синку, завжди пам’ятай, звідки ти родом, де твоє коріння, глибоко знай історію свого народу, його мову, культуру.

Учень:   На Україні міст і сіл багато,

 Поглянуть хочеш? Тільки забажай!

Та найгарніше, що тут ще й казати

 

Тульчинщина – це наш маленький край.

 

Ведучий:   Сивочоле і завжди моложаве, затишне, мальовниче наше місто Тульчин. З шаною і вдячністю ми згадуємо людей, що прославляли його віками. Гостями міста в різні роки були Олександр І та Микола І, Котляревський, Суворов, Пестель, Леонтович.

 

Батько:   Швидко летять роки. Колись і захочеш їх зібрати на шляхах широких, але не збереш, бо немає вороття у минуле. Кожний прожитий день рахуй добрими справами, бо без добра немає людини.

 

Дідусь:   Ти добре, сину, проживеш,

 Як знатимеш, куди ідеш.

 І як зумієш там, де став,

 Стояти так, щоб не упав.

 

Бабуся:   Ти добре, синку, проживеш,

 Коли нікого не пригнеш.

 І пройдеш так житейський путь,

 Щоб ані бить, ні битим буть

 

Батько:   Ти добре, синку, проживеш,

  Як сироті сльозу утреш,

 Слабих від сильних захистиш,

 Живих із духом підкріпиш.

 

Мати:   Ти чесно, синку, проживеш,

 Коли з неправдою порвеш.

 Бо правдою ти пройдеш світ –

 Це мій святий тобі завіт

 

Дідусь:   Хай оживає істина стара:

 Людина починається з добра!

 

Бабуся:    Примножуй трудові здобутки дідів і батьків, з честю виконуй їхні заповіти, що несуть у собі Вічне Слово Добра і Правди! Хай твої справи освятяться великою материнською любов’ю і батьківською мудрістю!

 

 

Мати:   (простягає сину вишитий рушник) Візьми на щастя він тебе оберігати буде та поверне до отчого дому.

 

(звучить пісня “Пісня про рушник” слова А.Малишка музика П.Майбороди)

 

Мати:   Бережи, шануй, синку, рідну мову, криницю невичерпної краси, що не дала обірвати в серцях дітей наших струни національної гордості. Це мова мого дитинства, це мова землі, вітру, сонця, росинки і травинки. А бере вона силу з людського духу, з любові до землі, до нашої пам’яті.

 

Учень:   У кожної квіточки інша краса.

 Свій голос в малої пташки.

 У кожної мови – Вселенська душа,

 Бо слово від Бога в людини

 У кожної пісні є гарні слова,

 У кожної мови – перлини

 І кажуть, що хліб – усьому голова,

 Що мова – то розум людини.

 А рідна живою рікою струмить,

 Зеленим барвіночком в’ється.

 Від рідної мови і серце, щемить,

 Коли вона пташкою б’ється.

 Я нею радію, журюсь і мовчу,

 Викреслюю, іскру думками

 Запалюю нею у церкві свічу

 Молитву шепочу за маму, 

 За те, що ненависті в серці нема,

 Що день починається знову,

 За те, що лишилась собою сама,

 За рідну, незраджену мову.

 

Ведучий:   Мова… Співуча та натхненна, гнана та переслідувана, вона була, є і буде корінням народу. Витерпівши страшне лихоліття, тортури, перегорівши, як криця, дійшла до нас загартованою та мужньою.

 

Ведуча:   Поки живе мова – житиме й народ, як національність. От чому мова завжди має таку

 

 

 

значну вагу, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.

 

Учень:   Мово рідна Колискова

 Материнська рідна мово!

 Мово сили й простоти

 Гей, яка прекрасна ти!

 

Учениця:   Ти велична і проста,

 Ти стара і вічно нова,

 Мова – пісня колискова.

 Мова – матері уста!

 

(На екрані демонструються слайди “Світлиця слова у безмежжі часу”)

 

Ведучий:   Героїчна і славна історія нашої України. Адже з історії Європейської цивілізації нікому і ніколи не викреслити таку авторитетну країну, як Київська Русь, що впродовж віків живить нашу самобутність.

 

Ведуча:   Історичні події ХІХ ст.. були несприятливі. Майже 80 років на наших землях панували монголо-татари, а після смерті Юрія ІІ Болеслава 1340р., розпочинається довготривала війна Польщі, Угорщини і Литви за українські землі.

 

Ведучий:   Однією із самих яскравих сторінок історії нашої Батьківщини був козацько-гетьманський період. Саме тоді в XVII ст.., хоч і ненадовго, з’являється суверенна Україна, цей період боротьби українського народу названий “Хмельниччиною”.

Ведуча:   У новітню добу своєї історії український народ увійшов без власної держави. Україну було поділено між двома сусідніми імперіями – Російською та Австро-Угорською, потім Україна увійшла до складу СРСР і тільки 24 серпня 1991 року було проголошено Акт про незалежність України, незалежність нашої Батьківщини.

 

 

Ведучий:   Впродовж багатьох століть наш народ не тільки мріяв, а й активно боровся за свою волю й

незалежність. Минуло небагато часу, як у вічність пішли люди, які віддали своє життя за свободу сьогоднішньої України. Вони залишилися у пам’яті всіх як “Небесна сотня”.

 

Учень:   Всім серцем вірили вони у кращу долю.

 За неї ж на Майдані полягли.

 За українців і за їхню волю,

 Своє життя, не завагавшись віддали!

 

Ведуча:   В Україні відбулася Революція гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні, подвигу українських військових та добровольців у боротьбі із російськими бойовиками, які тероризують східні регіони України. Настав час невідворотних позитивних змін. Щоб запровадити їх, нам необхідні в першу чергу мир, безпека та єдність. Мир ще не настав, але вже сьогодні ми твердо можемо сказати, що важчі випробування об’єднали українську родину. Наш народ ніколи не був таким сильним, як тепер.

 

Ведучий:   Сьогодні десятки тисяч патріотів нашої держави знаходяться на передовій, захищаючи від терористів свободу, незалежність та територіальну цілісність України. На жаль, сотні з них отримали поранення і знаходяться на лікуванні у шпиталях та лікарнях. Всім їм, як ніколи потрібна увага добре слово, повага та любов небайдужих людей.

 

(На екрані демонструється відео “Солдат України”)

 

Ведучий:   На вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні, воїнів та інших загиблих у боротьбі за свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Оголошується хвилина мовчання ( звучить метроном).

 

Учень:   Я-українець! Тут моє коріння

 У цім краю мені судилось жить

 До всіх звертаюсь: “Слава Україні!”

 “Героям Слава!” – відповідь звучить.

 

Учениця:   Героям слава! Хто в борні за волю

 Для щастя людства голову поклав

Він міг би мати зовсім іншу долю,

  Та за свободу він життя віддав.

 

Учень:   Він патріот, герой і та людина,

 В чиєму серці не згасла любов

 Понад усе – народ і Україна,

 І це основа з-поміж всіх основ.

 

Учениця:   А ми нащадки, ми достойні діти!

 Героїв – пращурів у наших жилах кров

 Ми Україну вміємо любити

 До всього рідного у нас палка любов!

 

Учень:   Живімо дружно у своїй родині.

 Народ ми український тут, таки

 Тож будьмо мудрі. Слава Україні!

 Героям слава! Слава навіки!

 

(звучить пісня “Молитва за Україну” слова і музика Н. Багмут)

Ведуча:   Ми віримо в сили свого народу.

 

Ведучий:   Доля України в наших руках.

 

Учень:   Ні, не згине Україна.

 В печальній неволі

 Ми відродили землю предків

 Для кращої долі

 Розбудуєм, уквітчаєм

 Україну гідно

 Чим пишається кохана,

 Примножимо плідно

 Чорне море біло пінне,

 Єднай люд, як ріки.

 Матір Божа, Україну

 Бережи навіки!

 

Учень:   Ми – єдина країна, єдина держава!

 Ми не можем  ділитись на Захід і Схід

 В цім краю віковічна дідів наших слава,

 І прадавній великий козацький наш рід.

 

Учениця:   Україно моя! Пресвята й неподільна,

 Якби ворог не мріяв тебе розділить!

  Ти земля дана Богом нам, рідна і вільна!

І тобі, Україно, єдиною жить!

 

(На екрані демонструється відео “Діти за єдину Україну.”)