Звук «Щ»
Нижня артикуляція Верхня артикуляція
Постановка звука «щ»
За наявності хорошого ч постановка щ не викликає особливих затруднень. При нижньому ч ставиться і нижнє щ, при верхньому -верхнє. Вчитель пропонує дитині напіввідкрити рот, зблизити, але не стискати зуби. Підняти широкий кінчик язика за верхиі зуби і трохи загнути його догори у формі ложечки. Подовжено вимовляти звук ш, потім притиснути язик до піднебіння і вимовити звук [ч] — має вийти звукосполучення «щ».
Вкажемо лише, що при промовлянні щ глуха дитина бачить висунуті губи, голі зціплені або зуби, що зближуються. Він відчуває теплий струм повітря, потім поштовх (вибух), а за ним знову теплий видих.
Інший спосіб постановки носить механічний характер. Звук щ
ставиться від с, за допомогою шпателя чи зонда, яким в момент вимови звука с (са) притискають чи відсовують глибше кінчик язика. В результаті отримується звук щ, ща.
Недоліки вимови звука «щ»
Як учень вимовляє ч, така буде вимова і щ, отже, при всіх дефектах щ треба шукати причину в ч і застосовувати способи виправлення, вказані в розділі, присвяченому звуку ч.
Буває, що замість звуку щ вимовляється звук ч. Щоб одержати аффрикативне щ, слід показати учню на
тильный поверхні кисті, що змичці передує щілинний звук
(ш`-------ч). Можна написати букви шч.
Щоб одержати інший варіант звуку щ, треба зіставити ч і щ (щ_____) і дати учню можливість відчути тильною поверхнею кисті руки різницю між плавним струменем при щ і поштовху повітря при ч. Буває, що звук щ вимовляється твердо, тобто як ш. Цей недолік звичайно виникає при верхньому щ і виявляється
зв'язаним з аналогічним недоліком ч. На розбірливість мови він впливає мало.
Після того, як отриманий необхідний результат, його необхідно закріпити в процесі вправ, звернувши при цьому особливу увагу на зіставлення звуків щ і ш в складах і словах.
Гра на постановку звука «щ»
Після того як у дитини вийде звукосполучення «Щ», пограйте в гру.
Щіткою чистять пальто.
шч…шч…шч…шч…щ…щ…