«Проблема вибору вокального репертуару в сучасній Україні»

КПСМНЗ ДМШ №14

«Проблема вибору вокального репертуару в сучасній Україні»

Викладач

Перцева Г.Ф.

Харків, 2021

План роботи

Вступна частина

1. Репертуар, його значення та необхідність.
2. Особливості вибору вокального репертуару.
3. Творчість у виборі вокального репертуару.

Висновок.

Список літератури.

Вступна частина

«Щаслива пора дитинства повинна дати людині надійні крила: освічений розум і виховане почуття. Звідси вдвічі підвищені вимоги до творів мистецтва, які стануть друзями дитинства. Сонячність, простота і благородство».

Отже - репертуар. Навіщо він потрібен будь-якому колективу та яким повинен бути?

І тут велике значення має склад вашого колективу, його задачи, потреби, направленість, доцільність існування.

Питання про те, що включати в репертуар, є головним і визначальним. Від умілого добору творів залежить зростання майстерності колективу, перспективи його розвитку, все, що пов'язано з виконавськими завданнями.

Народна пісня, що є джерелом класичної музичної культури - незамінний засіб розвитку основних музичних здібностей учнів. Без неї неможливо спрямоване музичне виховання будь якого колективу. Тож якими колективи бувають за типом, складом,  залежить і вибір репертуару.

Проблема репертуару – найважливіша естетична проблема виконавського мистецтва – завжди була основою у художній творчості. З репертуаром пов’язана не лише ідейно-художня направленість мистецтва, але й сам стиль виконавства. Репертуар як сукупність творів складає основу діяльності колективу, сприяє розвитку творчьої активності виконавців, знаходиться в безпосередньому зв’язку з різними формами й етапами роботи колективу, чи то репетиція або концерт, початок чи вершина його творчого шляху. Репертуар впливає на весь учбово-виховний процес, на його основі накопичуються музично-теоретичні знання, виробляються вокально-хорові навички, складається художньо-виконавська діяльність. Від вмілого підбору творів залежить зріст майстерності вокального ансамблю, перспективи його розвитку, все, що пов’язано з виконавськими задачами.

Формування світогляду виконавців, розширення їх життєвого досвіду проходять через осмислення репертуару.

1. Репертуар, його значення та необхідність.

РЕПЕРТУАР, (фр. repertoire - перелік, список) - 1. Сукупність творів, які виконують окремі виконавці або колективи, а також призначених для виконаннями солістами чи певними складами виконавців. 2. Перелік музичних творів, які знає і може виконувати певний виконавець, ансамбль чи колектив.

Існують безліч визначень репертуару. Наведемо лише деякі з них:

1. «Репертуар -- насущний хліб колектива, без якого йому не вижити».

2. Репертуар -- дзеркало, в якому ми бачимо обличчя колективу - в профіль і анфас.

3. Репертуар -- звукова карта, на якій видно творчі маршрути колективу.

4. Репертуар -- манометр, що показує потужність і можливості колективу.

Виходячи з перерахованого вище, ми бачимо, що репертуар передбачає майбутнє колектива. Репертуар ансамблю показує зв'язок з народом, її силу і глибину. Репертуар показує, займають чи цінності, створені в минулому, почесне місце і чи думають в колективі про майбутнє.

Репертуар колективу повинен бути різноманітними за джерелами його формування, за жанром, стилем, тематикою, художнім рівнем.

Гарна лірична пісня, побудована на народних інтонаціях, сюжетне полотно, розкриваючи історичне минуле народу, жартівлива пісня, наповнена здоровим народним гумором, - все це може бути цікавим матеріалом для виховної роботи в колективі. Навіть твори пейзажної лірики здатні пробудити такі почуття, як доброта, чуйність, що безумовно допомагає формуванню людини гуманної, здатної зрозуміти й оцінити душевну красу інших людей.

2. Особливості вибору вокального репертуару

Репертуар впливає на весь навчально-виховний процес, на його базі накопичуються музично-теоретичні знання, напрацьовуються навички колективної творчості, складається художньо-виконавський напрямок ансамблю.

Репертуар неухильно розвиває і удосконалює музично-образне мислення учасників колективу, їх творчу активність, а також збагачувати інтонаційний слухацький досвід, суспільну «музичну пам'ять». Необхідність ретельного відбору інструментовок викликана тим, що ці твори можуть бути добре відомі широкої слухацької аудиторії. І природно, що кожне нове їх виконання викликає не тільки підвищений інтерес у слухачів, але і сувору вимогливість, «причепливість». Виносити такі твори на суд слухачів можна лише тоді, коли вони не тільки технічно добре відпрацьовані, але і свідчать про оригінальної творчого трактування.

Саме в формуванні репертуару виявляється тонкий смак і самобутність мислення керівника колективу. Варто співати те, що ніхто ще не співав так, як ще ніхто не співав. Цей принцип допоможе керівнику викорінити з концертних програм стандарт, який так часто на фестивалях і концертах тисне важким пресом на мистецтво. Такий стандарт необхідний в індустріальному будівництві, в техніці, але не в мистецтві. Практика підказує, що оптимальне правило в доборі репертуару можливе за принципом: сьогодення пов’язувати із вчорашнім і завтрашнім днем. У цій формулі – програма дій на довгий час. З багаторічного творчого портрету маємо бачити сьогоднішнє життя країни, її устремління в майбутнє, а також пройдений шлях в минулому. Між композиторською творчістю і виконавством нової музики, на превеликий жаль, уже намітився розрив у 1,5-2 десятиріччя.

Невмілий, безсистемний підбір музичних творів негативно позначається на музичному розвитку дітей, розхолоджує їх, притупляє інтерес до занять.

 Викладачеві необхідно враховувати  і вікові явища, що відбуваються в цьому віці і враховувати їх у своїй роботі.

Підлітковий вік часто називають перехідним, у зв'язку з переходом від дитинства до юності. В цей період відбуваються значні зміни в раніше сформованих психічних структурах, йде активне нарощування знань, умінь, зростає моральна самосвідомість особистості, формується нова соціальна позиція. Світовідчуття підлітка проходить складний шлях з розставання з дитячою безпосередністю і безтурботністю через болісні сумніви в собі, у своїх можливостях до нового відкриття свого «Я». Розвиток в цей період носить бурхливий, стрімкий характер.

Бо значних змін зазнає і емоційна сфера: переживання стають глибшими, з'являються більш стійкі почуття, емоційне відношення до деяких явищ життя робиться тривалішими і стійкішими, значно більш широке коло явищ соціальної дійсності стає небайдужим підлітку і породжує у нього різноманітні емоції і більш глибокі оцінки. Область почуттів стає, таким чином, більш різноманітною і диференційованою.

Завдяки експериментальним роботам вчених було встановлено, що потреба усвідомлення себе як особистості активізує підлітка, розширює коло його спілкування та діяльності.

Крім психологічних змін, підліток відчуває зміни і в фізіології. В даному випадку мова йде про еволюцію (мутації) голоси, процесі переходу дитячого голосу в дорослий.

Мутація протікає дуже по-різному. Вона залежить від розвитку психіки, а також від загального стану здоров'я підлітка.

Зміна голосу у хлопчиків і у дівчаток відбувається по-різному. Цей процес у дівчаток протікає менш помітна і менш болісно, ніж у хлопчиків. У дівчаток він зазвичай розвивається поступово, спокійно, в той час як у хлопчиків спостерігаються різкі, стрибкоподібні зміни в голосі. Голоси хлопчиків під час мутації знижуються на октаву, чого не відбувається з голосами дівчаток. Формування жіночого голосу відбувається на базі міцніючого середнього регістру.

При початковій стадії мутації підвищується голосова стомлюваність. При лікарському огляді відзначається легке запалення у вигляді почервоніння слизової оболонки гортані. В середній, власне мутаційної стадії всі явища прогресують. Захриплість посилюється і сипота, іноді з'являються хворобливі відчуття при співі. У третій, завершальній стадії, характерно збільшення співочого діапазону і сили голосу, його тембровое збагачення. Як показує педагогічна практика, дітям у період мутації співати можна і навіть корисно, так як спів у цей період сприяє розвитку голосового апарату і більш швидкому формуванню дорослої голосу.

Вибираючи музично-педагогічний матеріал для роботи колективу з художніми творами, педагог не тільки збагачує вокальний досвід і внутрішній світ співаків, але й розширює музичний кругозір. Хотілося б детальніше зупинитися на цьому понятті.

В мутаційний (перехідний) віковий період педагог повинен бути гранично обережним і уважним. Форми мутації протікають по-різному: в одних м'яко та поступово, у інших більш відчутно (голос зривається), але, роботу над технікою не потрібно зупиняти, а ось репертуар слід підбирати більш уважно, враховуючи індивідуальні голосові особливості і працюючи в обмеженому діапазоні.

Необхідно знати закономірності музично-співочого розвитку дітей і вміти передбачити динаміку розвитку учнів під впливом відібраного репертуару, вміти гнучко і повноцінно реагувати в навчально-виховному плані на нові віяння в сучасному музичному житті.

Розумний відбір матеріалу забезпечує можливість для всебічного музичного розвитку учасників ансамблю, дозволяє дотримуватися гармонійність у навчанні і слідувати принципу художньої та технічної єдності.

Музичний світогляд можна визначити як індивідуально-особистісне утворення, що формується на широкій базі системи знань і пізнавальних інтересів, що проявляється в постійній внутрішньої потреби в самоосвіті та самовдосконаленні.

Світогляд має величезне функціональне значення в житті людини, будучи показником інтелектуального потенціалу особистості, освіченості, культури, мірою різнобічної творчої активності.

На процес формування світогляду впливають ряд чинників: соціальний (середа людей, в якій спілкується школяр, регіональні умови), інформаційний потік, інтелектуальний фактор, що включає пам'ять, увагу, уяву, відтворення, мислення.

Музичний кругозір являє собою складне духовне утворення, що виражається в синтезі музичного знання, інтересів і потреб у самоосвіті. В результаті зміни провідного типу діяльності з навчальною на суспільно-значиму, музичний кругозір підлітка протікає як цілеспрямованою, так і в стихійній сфері життєдіяльності.

Підсумувавши все вищесказане, можна сказати, що перед сучасним педагогом-вокалістом стоїть нелегке завдання у вихованні. Викладач повинен бути озброєний знаннями в галузі вокальної методики, педагогіки, психології та інших науках, і застосовувати їх у роботі з учнями.

Завдання педагога - грамотно використовувати вищезгадані види репертуару. При доборі матеріалу повинна бути визначена мета. Педагог повинен ясно уявляти собі якісь вокально-технічні навички, вміння він намагається розвинути або зміцнити в учнів, використовуючи дану вправу або вокаліз

3. Принципи вибору вокального репертуару

Репертуар – найважливіший засіб творчого життя колективу, це його обличчя, його візитка. Не чувши звучання ансамблю, але знаючи його репертуар, можна в певній мірі судити про творче обличчя колективу, його виконавські можливості. Крім того, репертуар повинен стати основою музично-естетичного виховання учнів, формувати їх естетичні та моральні якості. Мета ця буде досягнута, якщо діти з самого початку роботи матимуть справу з високохудожніми творами. В дитинстві все почуте, побачене сприймається так безпосередньо, емоційно, тому важливо не упустити цей момент і дати можливість дитині більше слухати і самій виконувати музичні твори.

Для того, щоб репертуар колективу мав виховний вплив, він завжди повинен бути доступним, відповідати вимогам часу, а головне, відповідати віковим особливостям дітей як за змістом, так і за можливостями подолання вокально-хорових труднощів з урахуванням голосового навантаження та загального діапазону.

Серйозний і глибокий вплив репертуару на виховання і навчання дітей можливий тільки в тому випадку, коли він буде вивчатися активно і свідомо.

Кожне заняття повинно проходити емоційно, тільки «емоційне пробудження розуму», як висловлювався В. О. Сухомлинський, дає позитивні результати в роботі з дітьми. А це означає, що обов’язкова умова успішних занять – жива, активно-творча атмосфера колективної репетиції.

У репертуарі повинні бути твори трьох груп. Одна група повинна повністю відповідати виконавським можливостям колективу, інша – дещо випереджати ці можливості, а третя група має бути більш простішою досягнутого рівня. Дотримання такого принципу активізує репетиції і допомагає свідомо засвоювати матеріал.

Відомо, що на початку заняття діти працюють з більшою увагою і самовіддачею, тому й варто вивчати складніші твори, де є проблеми строю, інтонації, чи мало зрозумілі ладогармонічні фрагменти і т. ін. В кінці репетиції можна вивчати найлегші твори, або виконувати вже добре засвоєні. Але бувають і такі випадки, що на початку репетиції діти проявляють незібраність, неуважність. У такому випадку, заняття потрібно розпочинати з добре відомого або улюбленого твору.

Наявність трьох груп складності дає можливість педагогу своєчасно переключати увагу дітей із складного на просте, змінювати ритм у роботі і вчасно знімати напругу. Коли діти працюють із захопленням, тоді керівнику значно легше впливати на їх свідомість. Цей принцип допомагає плідно засвоювати репертуар і накопичувати необхідні навички і вміння.

До репертуару слід включати твори різні за характером та жанрами, які вимагають від дітей-виконавців умілого використання різних засобів виразності, що впливає на загальну культуру виконання і розвиває їх у художньому відношенні, сприяє набуттю необхідних вокально-хорових навичок.

У репертуар необхідно включати твори на духовну тематику. Саме ці твори допомагають дітям глибше вникати у світ музики, відчувати довершеність музичного мистецтва, відрізняти фальшиву музику від досконалої.

Виховання у дітей почуття любові до рідного краю, до своєї Батьківщини, до свого народу червоною ниткою проходить через усі роки навчання. Прикладом можуть бути пісні Б. Фільц, Н.Май, О.Злотника, Л.Горової.

Ці пісні, завдяки емоційній, яскравій виразності мелодії, урочистому тонусу, закладеному в інтонаційній та гармонічній сферах, образному глибокому змісту не можуть не викликати почуття гордості за Батьківщину.

Пісенність, широта фрази, яскрава виразність народних пісень, тісний зв'язок мелодії з текстом – неоціненний матеріал для виховання та формування навичок багатоголосого співу.

При ознайомленні учнів з народними піснями, необхідно брати до уваги жанрове розмаїття, доступність змісту для дітей певного віку. Наприклад, для учнів молодших класів найкраще брати веселі, обрядові, ігрові, жартівливі пісні. До репертуару можна взяти українську народну пісню  «Журавель», обр. Л. Ревуцького «Подоляночка», «Щедрик», а також інші пісні народів світу.

У старших класах, поряд з танцювальними, ігровими гармонійно поєднуються трудові, обрядові, побутові пісні, зміст яких старшокласникам зрозумілий. Краса інтонацій, ритму, використання різних ладів, розуміння дітьми значення підголоску як одного із засобів художньої виразності – все це слугуватиме основою для музичного розвитку учнів, сприятиме виявленню інтересу до народної творчості.

Виховуючи дітей, розвиваючи їх слухові й голосові здібності, керівник повинен привчати дітей вслухатися у звучання, розрізняти якісне виконання, вміти знаходити помилки, пов’язані з неправильним звукоутворенням, пам'ятаючи про те, що крикливий, невиразний спів справляє завжди неприємне враження, негативно впливає на незміцнілий, повністю не сформований, дитячий голос.

Пісенно-ансамблевий репертуар для дітей та юнацтва весь час поповнюється. Перед керівником стоїть досить складне і відповідальне завдання – вибирати найцінніші, найяскравіші образно-емоційні твори, систематизувати їх у певній ієрархічній послідовності, яка відповідатиме системі музичного виховання.

Репертуар для дітей молодшого шкільного віку має бути в першу чергу цікавим і доступним для розуміння, тобто відповідати їхньому життєвому досвіду. Для дітей даного віку характерне переважання емоцій у сприйнятті навколишнього світу. Те ж відноситься і до навчання. Тому музичний матеріал для занять складають пісні з яскравим, образним змістом, тематика яких зрозуміла дітям, адекватна їх віком. Підбираючи пісенний репертуар, необхідно враховувати фізіологічні особливості голосового апарату (діапозон, регістр, ступінь володіння дихальним апаратом та ін. фізичні властивості). Різні нескладні розспівування, поспівки дуже підходять для навчання азам хорового співу. Крім цього з дітьми використовується музичний матеріал з елементами ритміки. Рухові вправи під музику спрямовані на вдосконалення слухо-моторної координації дитини і сприяють його емоційного розкриття через організований рух.

Далі репертуар ускладнюється, розширюється діапазон, з'являються елементи багатоголосся. Основні завдання цього етапу:

-виховання слухацької та виконавської культури учнів;

-виявлення та обґрунтування художньої ідеї виконуваних творів, пошук виразних засобів її реалізації;

- мотивація учнів до концертної діяльності;

- підготовка до переходу в старшу ланку.

З самих перших кроків знайомства з музикою пісенний репертуар служить путівником для дитини в світі музичного мистецтва. Репертуар колективу формує і виховує музично-естетичний смак маленьких співаків та їх розуміння музичної культури в цілому. Протягом усього циклу навчання діти знайомляться з великим різноманіттям музики. Особисто беручи участь у відтворенні вокальної музики, вони вчаться сприймати, відчувати і виконувати музичні твори, орієнтуватися в різних напрямках, жанрах і стилях. Естетична спрямованість репертуару сприяє підвищенню рівня музичної освіти учнів, виховання музичного смаку.

Творчість у виборі вокального репертуару

Підбір пісенного репертуару для дитячого вокального колективу повинен мати вплив на творчий саморозвиток особистості дитини.

Що ж таке творчість?

«Філософська енциклопедія» визначає творчість як діяльність, що породжує щось нове».

На мій погляд, це той момент, коли учням дається право вибору, свобода дій реалізувати себе в тому напрямі, в якому вони відчувають себе вільно і впевнено. Роль керівника вокального ансамблю створити умови для творчої діяльності учнів. Керівник повинен вміло спровокувати ситуацію, спонукаючи до творчості.

Так як творчий процес дуже багатогранний, цікавий, він не може бути одностороннім, він в рівній мірі залежить від керівника і учнів. Творчий процес вибудовується ланцюжком, в якому взаємопов'язана, нерозривна між собою: діяльність керівника - діяльність учнів - спільна діяльність керівника і учнів - створення умов для творчого саморозвитку - спільна творча діяльність - концертна діяльність.

Творчість - це творчий процес і його результатом може стати щось гарне, досконале, цікаве.

А що може бути красивіше і цікавіше пісні? На мій погляд, правильно підібраний пісенний репертуар сам за себе спонукає до творчості.

Щоб правильно підібрати репертуар керівник повинен пам'ятати про завдання, поставлені перед ансамблем, і обраний твір має бути спрямований на відпрацювання певних навичок.

Перед собою ставлю наступне завдання - через вокальний репертуар сприяти розвитку особистості дитини, здатної до самостійної, творчої діяльності.

Вокальний репертуар повинен відповідати наступним вимогам:

1) носити виховний характер;

2) бути високохудожнім;

3) відповідати віковим особливостям;

4) відповідати виконавським можливостям вокального колективу;

5) бути різноманітним за характером, змістом;

6) кожна пісня повинна рухати ансамбль вперед у придбанні тих чи інших навичок, або закріплювати їх;

7) повинен пробуджувати інтерес до вокальному мистецтву;

Репертуар повинен бути не тільки таким, на якому можна повчитися чистоті інтонування, багатоголосому співу, вокально-співочим навичкам, в першу чергу, на мій погляд, він повинен бути цікавим, яскравим, сучасним у гармонічному складі, мати гарний, змістовний текст, гнучку динаміку, контрастність за характером.
У доборі пісенного репертуару для себе  виділяю кілька етапів:

 ознайомчий (учні знайомляться із запропонованими варіантами пісень);

 тематичний підбір пісенного репертуару (підбір пісень для традиційних шкільних свят);

 вибір репертуару для концертної діяльності.

Одним з критеріїв при підборі репертуару є його реальність, відповідність репертуару технічним і художнім можливостям колективу.

Проблему навчального репертуару доводиться вирішувати в основному в перший період роботи колективу, коли учасники опановують виконавськими навичками, виробляють вихідні естетичні позиції, встановлюють тісне взаєморозуміння між собою.

П'єси для навчання повинні бути цікаві учасникам і не представляти особливо на першому етапі великих технічних і естетичних труднощів.

Такий репертуар сприяє швидкому вдосконаленню майстерності учасників, розвиткові та закріпленню навичок; розвиває у виконавців інтерес до народної творчості, до занять в колективі, збагачує духовний світ, внутрішню культуру, естетичні смаки.

У свою чергу концертний репертуар поряд з вимогами, яким він повинен відповідати і як навчальний, має ще й цілим рядом якостей. З його допомогою вирішуються широкі художньо-виконавські та соціально-педагогічні завдання.

За останні роки значно скоротилося видання музичної, у тому числі й вокальної літератури. На жаль, бракує нотних збірок для викладання   вокального ансамблю. Викладачі стикаються з проблемою відсутності якісних перекладень для виконання вокальних творів ансамблями різних складів, а тому змушені користуватися переважно музичною літературою попередніх років, які значною мірою втратили свою актуальність.

Висновок

Як ми бачимо, репертуар дає багато для становлення творчого колективу, як єдиного цілого. Він не може бути чужим, він повинен стати невід'ємною частиною колективу.

Саме формування репертуару не може бути спонтанним. Все повинно бути розраховано заздалегідь.

Поряд з практичним навчанням виконавців у завдання репертуару входять виховання творчої волі, прагнення до самовдосконалення, формування художнього смаку, почуття стилю, широкого кругозору та підкреслювати оригінальність творчого колективу.

Створювати свій репертуар досить складно, але це єдиний шлях до досягнення потрібного результату. Репертуар - це візитна картка колективу. Він створюється всім колективом, де кожен виконавець доповнюють один одного, забезпечуючи тим самим виконання єдиних творчих завдань.

Цей вирішальний чинник стимулює художнє та технічне зростання співаків-ансамблістів, а тому має дуже велике значення. Репертуарна політика залежить цілковито від його керівника, поставлених педагогічних завдань і будується в межах вокальних можливостей учгів та програмних вимог.

Добираючи репертуар, викладач повинен керуватися принципом поступовості та послідовності в оволодінні художньою й технічною майстерністю ансамблевого виконання. Залежно від рівня підготовки кожного окремого складу ансамблю, можуть бути обрані твори для виконання різного рівня складності.

Література

1. Хрестоматия курса вокального ансамбля / сост. А. М. Скульский. - М.: Музыка, 1989. - 128 с.

2. Ляшенко Ю. В. Вокальний ансамбль у системі професійного навчання (завдання та проблеми викладання)