"Проблемне навчання - розвивальне навчання"

Проблемне навчання – розвивальне навчання

 Якісний стрибок у розвитку нових технологій у всіх сферах людської діяльності призвів до різкого зростання потреб суспільства у творчих людях, здатних створювати нове у виробничому та соціальному житті, які вміють ставити й вирішувати нові проблеми, актуальні як для сучасного суспільства, так і в майбутньому.

 На думку вчених (психологів, педагогів), проблемному навчанню належить провідна роль у розвитку творчого потенціалу особистості учнів (С. Л. Рубінштейн, А. М. Матюшкін, А. В. Брушлинський, В. Оконь, Т. В. Кудрявцев, М. М. Скаткін, І. Я. Лернер, М. І. Махмутов, В. Т. Кудрявцев, Е. Л. Яковлева, Н. Б. Шумакова та ін.).

 «… виникнення концепції проблемного навчання знаменує собою новий етап у розвитку дидактики і психології навчання … Ця концепція привнесла в теорію і практику освіти систему формування творчих здібностей учнів, а не просто окремі прийоми активізації пізнавальних інтересів, мислення й т.д.» (В. Т. Кудрявцев).

 Технологія проблемного навчання широко розповсюдилася у 20-30-ті рр. ХХ ст. у радянській та зарубіжній школі. Проблемне навчання ґрунтується на теоретичних положеннях американського філософа, психолога і педагога Джона Дьюї (1859-1952), який у 1894 р. заснував експериментальну школу, в якій навчальний план було замінено на ігрову та трудову діяльність.

 Глибокі дослідження в області проблемного навчання почалися у 60-ті рр. Ідея й принципи проблемного навчання у руслі дослідження психології мислення розроблялися радянськими психологами С. Л. Рубінштейном, Д. М. Богоявленським, Н. О. Менчинською, А. М. Матюшкіним, а з позиції застосування у шкільному навчанні такими дидактами, як М. О. Данилов, М. М. Скаткін. Багато уваги приділили цим питанням також Т. В. Кудрявцев, Д. В. Вількеєв, Ю. К. Бабанський, М. І. Махмутов та І. Я. Лернер. Дослідження у цій області ведуться і зараз іншими представниками педагогічної науки. Зокрема, особливе місце у технології проблемних ситуацій Ш. О. Амонашвілі посідають методи й прийоми створення педагогічного комфорту та емоційного благополуччя дітей. Він стимулював самостійні, колективні пізнавальні ініціативи вихованців. Проблемними ситуаціями займався й В. Ф. Шаталов, який широко застосовував самостійні роботи з елементами проблемності.

 Завданням школи є формування гармонійно розвинутої особистості. У сучасній педагогіці досліджуються питання загального розвитку дітей у процесі навчання. Найважливіший показник всебічно й гармонійно розвиненої особистості – наявність високого рівня розумових здібностей.

 Що таке «Проблемне навчання»?

 Проблемне навчання виникло як результат досягнень передової практики та теорії навчання і виховання у поєднанні з традиційним типом навчання і є ефективним засобом загального та інтелектуального розвитку учнів. У педагогічній літературі є низка спроб дати визначення цьому явищу.

 Під проблемним навчанням В. Оконь розуміє «сукупність таких дій, як організація проблемних ситуацій, формулювання проблем, надання учням необхідної допомоги у вирішенні проблем, перевірка цих рішень і, нарешті, керівництво процесом систематизації й закріплення набутих знань».

 Д. В. Вількеєв під проблемним навчанням має на увазі такий характер навчання, коли йому надають деякі риси наукового пізнання.

 Сутність проблемного навчання І. Я. Лернер бачить у тому, що «учень під керівництвом учителя бере участь у вирішенні нових для нього пізнавальних і практичних проблем у певній системі, яка відповідає навчально-виховній меті школи».

 Т. В. Кудрявцев сутність процесу проблемного навчання вбачає у постанові перед учнями дидактичних проблем, у їх вирішенні й оволодінні учнями узагальненими знаннями й принципами проблемних задач. Таке розуміння присутнє і в роботах Ю. К. Бабанського.

 На основі узагальнення практики й аналізу результатів теоретичних досліджень М. І. Махмутов дає наступне визначення поняття «проблемне навчання»: «Проблемне навчання – це тип розвивального навчання, в якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність учнів із засвоєнням ними готових висновків науки, а система методів побудована з урахуванням принципу проблемності; процес взаємодії викладання і навчання орієнтований на формування пізнавальної самостійності учнів, стійкості мотивів вчення й розумових (включаючи і творчі) здібностей у ході засвоєння ними наукових понять і способів діяльності, детермінованого системою проблемних ситуацій».

 Сьогодні під проблемним навчанням мається на увазі така організація навчальних занять, яка передбачає створення під керівництвом учителя проблемних ситуацій та активну самостійну діяльність учнів з їх вирішення, у результаті чого й відбувається творче оволодіння професійними знаннями, навичками, вміннями та розвиток розумових здібностей.

 Сутність проблемного навчання:

• Навчання веде за собою розвиток дитини, воно зорієнтоване на зону найближчого розвитку.
• Розвивальне навчання забезпечує розвиток пізнавальних здібностей та інтелекту, спрямоване на формування нових якостей особистості.
• Дидактичними принципами розвивального навчання є:
  • системність й цілісність змісту;
  • провідна роль теоретичних знань;
  • навчання на високому рівні складності;
  • вивчення швидким темпом;
  • усвідомлення процесу навчання (рефлексія);
  • включення у процес навчання не лише раціональної, але й емоційної сфери;
  • диференціація процесу навчання, його індивідуалізація.

Найбільш повно принципи розвивального навчання реалізуються у технології проблемного навчання, яка обов’язково включає систему проблемних завдань різного рівня складності.

Характерною рисою проблемного навчання є функція розвитку творчих здібностей.

У процесі вирішення ланцюга проблемних ситуацій під час проблемно-дослідницької діяльності учні оволодівають новими знаннями й способами дії, а в результаті цього формуються творчі здібності, продуктивне мислення, уява, інтерес до пізнання.

Проблемне навчання є одним з найбільш ефективних засобів активізації мислення учня. Сутність активності, що досягається при проблемному навчанні, полягає в тому, що учень повинен аналізувати фактичний матеріал та оперувати ним так, щоб самому отримати з нього нову інформацію.

Іншими словами, це розширення, поглиблення знань за допомогою раніше засвоєних або нове застосування попередніх знань. Нового застосування попередніх знань не може дати ані вчитель, ані книга, його шукає і знаходить учень, поставлений у відповідну ситуацію. Це і є пошуковий метод навчання.

Математика – складний предмет, який потребує плодотворної праці. Її неможливо вивчити («зазубрити»), математику необхідно зрозуміти!

Навчальна праця цікава тоді, коли вона зрозуміла і різноманітна.

Інтересу до предмета можна досягти шляхом застосування нових сучасних інноваційних технологій у навчанні.