Проблемність на уроках української мови та літератури

Проблемність на уроках української літератури

Сучасний учитель повинен застосовувати на свої уроках такі завдання, які сприяли б не тільки розвитку нової особистості, здатної повноцінно само реалізуватися в сучасному житті, а й завдання, які би були спрямовані на розвиток творчих здібностей школярів, бо сам е творчість стимулює розвиток інтересів, мислення, дослідницької активності.

У чому полягають переваги проблемного навчання?

• Вчить мислити логічно, науково, творчо.

• Робить навчальний матеріал більш доказовим та переконливим для учнів, формує не тільки знання, а знання-переконання, що слугує основою для формування наукового світогляду.

• Сприяє формуванню стійких знань, так як матеріал, самостійно здобутий учнем, міцно зберігається в пам'яті.

• Впливає на емоційну сферу учнів, формує такі цінні почуття. Як почуття впевненості у своїх силах, радість та задоволення від напруження розумової діяльності.

• Формує в учнів елементарні навички пошукової, дослідницької діяльності.

• Активно сприяє розвитку позитивного ставлення та інтересу як до даного навчального предмету, так і до навчання взагалі.

Які ж шляхи і правила створення проблемних ситуацій? Їх існує багато, проте найбільш поширеними є:

• спонукання учнів до пояснення явищ, фактів, їх зовнішньої невідповідності, протиріччя;

• спонукання до вибору правильного варіанту відповіді та її обґрунтування;

• перехід від одиноких фактів до узагальнень;

• зіставлення суперечливих фактів, явищ.

„Вхідною” в технології проблемного навчання вважаю ситуацію, що виникає або створюється учителем для більш якісного засвоєння навчального матеріалу, способів діяльності для здобуття знань, активного пізнавального процесу, розвитку особистих здібностей та компетентностей учнів.

На етапі підготовки до сприйняття теми уроку (етап актуалізації) ставлю низку послідовних проблемних питань, які спрямовують мислення учнів на пошук відповіді. Виникає проблемна ситуація, яка може ґрунтуватися на інтелектуальному утрудненні, здивуванні або протиріччі, що підвищує мотивацію до вивчення теми уроку, викликає інтерес до сприйняття навчального матеріалу.

Після формулювання проблеми, усвідомлення її сутності оголошую тему, разом з учнями проектуємо мету уроку, мотивуємо навчальну діяльність.

Наприклад, створюю проблемну ситуацію „із здивуванням” при вивченні легендарної пам’ятки „Слово про похід Ігорів”. Постать талановитого митця, що створив дивовижний твір, досі оповита легендами та припущеннями. Пропоную учням суперечливі факти про те, що існують версії науковців, літературознавців щодо авторства „Слова..”, але постать автора до цього часу залишається таємницею. Постає проблемне питання:  „Хто ж він, автор? Чому невідомий? Чи можливе відкриття таємниці на уроці сьогодні?”

Проблемна ситуація „із протиріччям” може виникати без постановки питань проблемного характеру на основі суперечливої оцінки твору. Наприклад, зіставляючи та аналізуючи протилежні думки літературних критиків про роман О. Гончара „Собор”: в оцінці М. Шамоти – це „ідейно шкідливий твір”, в оцінці Г. Тютюнника – це „орлиний, соколиний роман – набат!”, учні висловлюють  свої міркування, обирають певну позицію, обґрунтовують її.

Проблемну ситуацію „із утрудненням” обираю при вивченні життєвої позиції героїв твору Бориса Харчука „Планетник”. Визначаю проблемне питання: „Навіщо людині пізнавати світ?” Для стимулювання учнів до розуміння проблеми пропоную схему:

Людина → „Скарб”  → „Цвіт щастя” → „Крила” → Смисл  життя

                         ↓                         ↓                        ↓

                       щастя            боротьба              правда,

                                                     за щастя    чесність,

                                                                           вірність...

Аналізуючи твір, характери героїв, учні досліджують цю проблему протягом уроку, висувають гіпотези, аргументують їх, роблять висновки.

Під час проблемного навчання не даю знання в готовому вигляді, а ставлю перед учнями завдання (проблему), зацікавлюю їх,  викликаю бажання знайти спосіб розв’язання.

 Як правило, проблемні ситуації „з утрудненням” та „протиріччям” потребують пошукової діяльності: зіставлення епізодів твору, „відомого” з „невідомим”, підтвердження фактами із художнього твору, врахування авторської думки, позиції літературних героїв твору та його екранізації, наукових обґрунтувань літературознавців тощо.

Таку роботу організовую на етапі актуалізації опорних знань, етапі сприйняття та засвоєння нового матеріалу, етапі практичного застосування набутих знань.

За ступенем пізнавальної самостійності учнів технологія проблемного навчання реалізується через використання проблемно-пошукових методів: метод проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький методи. Вибір методу, як переконує практика, залежить від проблемної ситуації та рівня підготовленості учнів. У виробленій мною схемі – етап пошуку „істини”. Метод проблемного викладу матеріалу використовую в класах, що менш підготовлені за рівнем інтелектуальних здібностей, не мають навиків пошукової діяльності. Найчастіше це має таку схему: постановка проблеми→ формулювання гіпотези (вчителем, припущення учнів) → перевірка гіпотези за текстом або навколотекстовими матеріалами під керівництвом учителя → висновок.

До висновку вже залучаю учнів, всіляко допомагаючи їм у цьому.

Перевагу надаю частково – пошуковому методу. В цих умовах керую діяльністю учнів за допомогою спеціальних запитань, завдань, що спонукають до самостійного пошуку відповіді, допомагають сформулювати гіпотезу, зробити висновок. Найчастіше пропоную такі види діяльності: підбір аргументів на основі тексту, аналіз епізоду, стильових особливостей твору, зіставлення епізодів, подій, фактів, порівняльна характеристика, виступ на диспуті, участь в дискусії тощо.

Дослідницький метод застосовую на уроках, коли розв’язання проблемної ситуації вимагає дослідження завдань з недостатніми або суперечливими даними, свідомим допущенням помилок, а також під час уроків – конференцій, уроків – семінарів, уроків-проектів.

Як різновид дослідницького методу, використовую в 10 – 11 класах метод позиційної дискусії, метод проблемного полілогу, метод „аукціон проектів”. У процесі самостійної пізнавальної діяльності учні досліджують тематику, проблематику твору (творів двох авторів), стильові, жанрові ознаки кількох творів, точки зору на твір, зіставляють твір з його екранізацією тощо.  В процесі такої роботи учні набувають навиків активної самостійної діяльності.

Щодо організаційних форм на етапі „пошуку істини” найбільш продуктивними є парна робота, робота в малих групах, прийом „два – чотири – всі разом”, „Case – метод”. Як правило, самостійна пошукова діяльність завершується народженням нових думок, ідей, гіпотез.

На етапі висунення гіпотез спонукаю учнів до активної дії, застосовую метод „мозкового штурму” або метод „коло ідей”. Учні пропонують найрізноманітніші ідеї, учитель, учень – асистент або учень – секретар групи записують всі ідеї на дошці. Потім учні обирають найправильніші гіпотези, які обґрунтовуються і перевіряються найчастіше текстовою або навколотекстовою інформацією.

На підсумковому етапі технології спонукаю до висновків, формулювання розв’язку проблемної ситуації, прийняття рішення, визначення власної позиції. Проводжу обговорення. Використовую інтерактивні прийоми „дерево рішень”, „обери позицію”, „так чи ні”.

Навчальний процес набуває розвивального, творчого характеру, створюються умови для того, щоб учні відчули, що вони вчаться, а не лише їх навчають.

Використання технології проблемного навчання на уроках літератури дає можливість забезпечити позитивні результати навчання, оскільки здійснюється через розумове утруднення. Вирішуючи проблему, учень „включає” активні мисленнєві процеси, в результаті чого здобуті знання стають частиною власного досвіду. Проблемне навчання пробуджує в учнів бажання пізнавати, сприяє виникненню інтересу до того, що вивчається, формує в учнів уміння вирішувати життєві проблеми, знаходити вихід із нестандартних ситуацій, оскільки, розглядаючи художній твір, учні долучаються до вирішення змодельованих у них життєвих проблем.

Результатом системної роботи з даної проблеми стало зростання якісного показника моніторингу навчальних досягнень до 85 – 90 % відсотків; учні беруть активну участь у творчих мистецьких конкурсах, відкритих літературних читаннях, семінарах, позакласній діяльності, стають призерами міських олімпіад.

Основні труднощі при плануванні та використанні технології проблемного навчання полягають у розробці дидактичних матеріалів (проблемних завдань), доборі наочності, що вимагає великих затрат часу.

Працюючи над вивченням роману І.Багряного «Тигролови», формулюю запитання: чи справді «у сміливих завжди щастя є». Опираючись на зміст тексту, доведіть або спростуйте істину цього твердження.

Учні формулюють своє розуміння: Наталка і Григорій у пошуках свого щастя на далекій, омріяній Україні здатні подолати все: перейти укриті снігами простори тайги, подолати прикордонні перепони і вийти на свій шлях у житті. З іншого боку, автор нам стверджує, що в такому трагічно-героїчному й трагічно-оптимістичному показі української людини, родини, нації не лише як жертви тоталітарної системи, а й як морально тріумфуючої сили боротьби нескореного народу за своє визволення.

На уроках літератури 5-7 класах теж вдаюсь до використання технології проблемного навчання. Так, вивчаючи твір О. Стороженка «Скарб», формулюю учням запитання: чи справді ледар Павлусь є щасливим? Ви хотіли б мати таке щастя? Шукаючи відповідь на поставлене запитання, школярі усвідомлюють, що насправді герой не є щасливим, бо він нічого не зробив для цього, він не відчув радості від свого успіху, від праці, від допомоги іншому, адже за нього все робили мати, а згодом наймити. Для того, щоб людина була щасливою, вона повинна творити своє щастя сама.

Розглядаючи твір О. Довженка « ,Україна в огні» розв'язую на уроці такі проблемні завдання:

- У чому суть загальнолюдських цінностей?

- Бути людиною у світі жорстокості – чи легко це?

Проаналізувавши суть проблемних запитань, учні усвідомлюють, що суть загальнолюдських цінностей полягає в поєднанні трьох аспектів духовного виміру: національного, морально-етичного і філософського. Усе життя ми вчимося бути людиною, тож потрібно дбати про чистоту своєї душі, про гармонію, бо від цього залежить стан душі цілого народу – до таких висновків спонукають нас долі Довженкових героїв.

Сьогодні під проблемним навчанням розуміється така організація навчальних занять, що припускає створення під керівництвом учителя проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів з їхнього розв'язання, у результаті чого відбувається творче оволодіння професійними знаннями, навичками, уміннями і розвиток розумових здібностей. Використання технології проблемного навчання на уроках сприяє глибокому засвоєнню знань, одночасно формуючи розвиток дитини.

На таких уроках успіху досягають навіть найслабші учні. Вони приєднуються до пошуку істини і непомітно для себе включаються в колективний діалог. Ефективність проблемного навчання в тому, що воно сприяє розвитку пізнавальної, комунікативної, практичної і творчої діяльності учнів, їхньої особистості, вмінню випускників школи використовувати засвоєні знання в реальному житті для вирішення практичних завдань.