Проект- презентація "Пам'яті Героїв Небесної Сотні..."

ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ… УЧНІВСЬКИЙ ПРОЕКТ Биковецький НВК

У Києві на об'єднаний Євромайдан прибувають мешканці інших регіонів. Пізно вночі 24 листопада 2013 року на Майдані незалежності в Києві розпочався стотисячний мітинг в знак протесту щодо рішення уряду України (21.11.14) зупинити вступ нашої держави в Європейський Союз Революція Гідності - 21 листопада 2013р. – лютий 2014 року 30 листопада 2013р. близько 4 год ранку. На Майдані Незалежності залишилося до 400 протестувальників. Площу оточують близько 2000 озброєних бійців «Беркуту». Били кийками всіх без розбору – студентів, жінок, тих хто падав – били ногами, людей тягнули по землі. Дівчат без свідомості «Беркут» тягнув за ноги по асфальту. Учасники акції мирно стояли, співали гімн, коли прийшов "Беркут». Ніхто навіть не намагався чинити опір. Людей просто почали бити.

Кривавий Майдан 30 листопада 2013 рік Під час розгону мітингувальників застосовувались вибухові пакети, били людей кийками, скидали людей на землю з постаменту Монументу Незалежності та чавили ногами. Перед атакою на Майдані зник мобільний зв'язок. Внаслідок розгону було травмовано 79 осіб Частина людей, що втекла від «Беркуту», заховалась у Михайлівському Монастирі. Саме завдяки звуку дзвонів до центру столиці зійшлося безліч киян і спроба зачистити Євромайдан виявилася невдалою До 4:27 бійці «Беркуту» повністю оточили площу, витіснивши учасників протесту та пропустивши комунальників для встановлення Новорічної ялинки А в ніч на 11 грудня 2013 р. дзвони Михайлівського монастиря вперше за 8 століть били набат (Востаннє у 1240 р., під час Монголо-татарської навали).

Завершальним етапом Революції Гідності стали події 18-20 лютого 2014 Євромайдан – це не просто революція, а Революція Гідності 18-20 лютого 2014 року Формально 19 лютого в Києві було оголошено перемир’я. Проте на ділі протистояння тривали, так як урядові сили порушили перемир’я За даними медичної служби Майдану, у «кривавий четвер», 20 лютого 2014 року, в Києві було вбито від 70 до 100 осіб. 18 лютого 2014 р. мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протестувальниками і міліцією А 20 лютого людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову і шию.

Загинув 22 січня 2014 року, отримавши поранення в голову, щию та груди спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського Сергі́й Нігоя́н 2 серпня 1993 – 22 січня 2014 . Громадянин України вірменського походження. Учасник Євромайдану з 8 грудня 2013 року Сейсмолог, кандидат наук. Активіст Євромайдану; був викрадений разом з Ігорем Луценком невідомими 22 січня 2014 року і вбитий після жорстоких катувань Юрій Вербицький 25 серпня 1963 – 22 січня 2014 Михайло Жизневський 26 січня 1988 - 22 січня 2014 Білоруський активіст Євромайдану та журналіст, член Самооборони Майдану. Член організації УНА-УНСО. Отримав наскрізьне поранення в серце мисливською кулею під час подій на вулиці Грушевського 22 січня 2014 р. Борітеся - поборете, Вам Бог помагає…

Мирних протестувальників, які повстали проти насилля, несправедливості, брутального згвалтування своєї країни та загинули в грудні 2013 — лютому 2014 року назвали «Небе́сною со́тнею» Олександр Костур Леонід Полінкевич, 31р. Сергій Михайлович 25 років

Народився в с.Березноватівка (Дніпропетровська область). Перший, хто загинув на вул.Грушевського 22 січня 2014 року. Дві кулі снайпера попали в голову та шию. Спасти його було неможливо. Серце перестало битися в 6.3о ранку 22 січня. «Може, я і наївний. Але я вважаю, що зло не повинно перемагати», — ця фраза належить першому Герою Небесной Сотні, українцю вірменського похождення. СЕРГІЙ НІГОНЯН - 20 років, студент ЗУРАБ ХУРЦІЯ - 53 роки, винороб Громадянин Грузії. Родом із міста Гагра. Приїхав захищати Майдан. 18 лютого потрапив у епіцентр подій. Тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро «Хрещатик». «У нього було хворе серце, він приймав ліки. Через події на вулиці Інститутській воно не витримало». За офіційною версією загинув через сердечний приступ, викликаний газом.

БОГДАН СОЛЬЧАНИК - 28 років, викладач Народився у м. Старий Самбір, Львівської області. Приїхав до Києва автобусом з кількома друзями приблизно о 06:00 20 лютого. І одразу – на Майдан. Ще о 08:30 разом з побратимами передавав шини під консерваторією, а о 09:13 серце Богдана перестало битися. Ворожа куля знайшла його о 09.07 на вул. Інститутській, біля Жовтневого палацу. Сильний духом і тілом, Богдан ще пройшов 28 метрів – і впав. Тіло знайшли на подвір'ї біля Михайлівського собору МИХАЙЛО ЖИЗНЕВСЬКИЙ - 25 років, журналіст В Україну хлопець приїхав ще у 2005 році. Сам народився в Білоруському місті Гомель. Хлопець давно не бачив своїх батьків, цієї весни планував вперше за багато років відвідати рідний Гомель. 22 січня вранці він як зажди усміхнений вийшов з намету, поправив поли куртки та берет і швидкою впевненою ходою пішов у напрямку Грушевського… вже о дев’ятій ранку йому в серце влучила мисливська куля. Медики були безсилі.

НАЗАР ВОЙТОВИЧ - 17 років, студент Народився в с. Травневе Збаразького р-ну Тернопільської області. Навчався у Тернопільському кооперативному коледжі на дизайнера. Любив живопис, цікавився Козаччиною. Приїхав на Майдан 20 лютого. Загинув на вул. Інститутській від снай- перської кулі, що влучила в око. Тіло загиблого перенесли до Михайлівського Золотоверхого собору. Він був наймоло- дшим серед загиблих. Батьки втратили єдину дитину. В’ЯЧЕСЛАВ ВЕРЕМІЙ - 32 роки, журналіст Мешканць Києва. 19 січня на вул. Грушевського від вибуху гранати отримав тяжку травму ока. 18 лютого повертаючись на таксі додому, був зупинений та побитий «тітушками» на перехресті вул. Великій Житомирській і Володимирської в Києві. При цьому отримав вогнепальне поранення в груди. Помер у лікарні швидкої допомоги. Смерть наступила через втрату крові та отримання поранень, не сумісних з життям. До свого Дня народження він не дожив 3 дні…

УСТИМ ГОЛОДНЮК - 19 років, студент Народився у місті Збараж Тернопільської області. Навчався у Бережанському агротехнічному інституті. Побачивши перший репортаж про зрив підписання угоди з ЄС, у нього стислися кулаки. Наступного дня він уже в Києві. Батько намагався повернути сина, але Устим твердо стояв на своєму: «Ти теж не питав батьків, коли в 1990 році голодував на Майдані в Києві». Увечері 23 листопада Устим уже був на Майдані. У студентському таборі Устим став начальником служби охорони. Під час розгону в ніч на 30 листопада він стояв у першій лінії оборони і намагався не пустити Беркут на стелу. Разом з хлопцями Устим зробив коридор, яким з оточення Беркуту вийшли дівчата. Залишаючись на місці до останнього, він отримав поранення в голову. В результаті йому наклали 12 швів. Герої Небесної Сотні Тернопільщини

Вдома він пробув недовго. Склав сесію і відразу ж повернувся на Майдан. Щоночі був у перших рядах на барикадах. Відсипався вдень, в години перемир’я. О 20-й 18 лютого почався штурм Майдану. У цей час до Києва проривався батько. Увечері вони зустрілися на Майдані. Після завершення революції планував вступити до миротворчого контингенту. 20 лютого 2014 р. мітингувальники пішли в наступ. Приблизно в цей же час Устимові дзвонив батько. «Пап, не хвилюйся! У мене є чарівна ООНівська каска, і зі мною нічого не станеться», — почув він у слухавку. Об 11-й вони мали зустрітися, щоб їхати додому. Але не склалося. Куля снайпера влучила над правим оком і на виході пробила голубу каску. Смертельне поранення він отримав, коли намагався відтягнути пораненого. В руках Устима був металевий щит і бинт.

Устим був дуже хорошим товаришем, гарною, світлою людиною, умів підтримати у важку хвилину, допомогти. Він любив спорт – займався пауерліфтингом і бодібілдингом, а ще мріяв створити сім’ю, побудувати будинок, народити дітей. Рабів до раю не пускають! А ще Устим був справжнім патріотом Похований у Збаражі.

ІГОР КОСТЕНКО - 22 роки, студент Мешканцем села Зубрець Бучацького району Тернопільської області. Журналіст видання «Спортаналітика». Навчався на п’ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Був активним дописувачем української Вікіпедії. За два з половиною роки він написав понад 280 статей, зробив понад 1600 редагувань. У нього влучив снайпер. Дві кулі прошили йому груди на вулиці Інститутській біля «Жовтневого палацу». ВАСИЛЬ МОЙСЕЙ - 21 рік, студент Був мешканцем м. Луцьк Волинської області. Народився у с. Зубрець Тернопільської області. На Волинь приїхав навчатися, бо тут живе його брат. Навчався в Університеті розвитку людини «Україна» у Луцьку на 4-му курсі. “Краще вмерти вовком, ніж жити псом”, – це статус Василя Мойсея у соціальній мережі. Вранці 20 лютого на вулиці Інститутській отримав вогнепальне поранення снайперською кулею в грудну клітку. Куля пошкодила важливі кровоносні судини. Останні слова Друга Крука: “Вибачте… Я вас всіх люблю”. Помер у 17-й лікарні м. Києва.

Олександр Капінос мешкав у с. Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. Навчався у Львівському лісотехнічному інституті. Член організації ВО «Свобода». Голова громадської організації «Патріот Волині». ОЛЕКСАНДР КАПІНОС - 29 років, громадський діяч, фермер У 2012 році брав участь в акціях протесту проти «мовного закону», голодував протягом 12 днів. Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, внаслідок чого було пробито артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер під час операції. Після перемоги Єврореволюції він збирався одружитися. На Батьківщині у селі Дунаїв Героя називають малим Кобзарем. «Він завжди мені асоціювався з Шевченком, був борцем за правду. Надзвичайно любив Україну і все українське. На Майдан їздив періодично кілька разів, належав до сотні «Волинська Січ».

Народився у с. Летячому, Тернопільська область. Був мешканецем Чернівців, де працював різноробочим. Василь був важко поранений 20 лютого у Києві. Наприкінці лютого його відвезли до Польщі на лікування. Але, не зважаючи на це, 12 березня він помер. За поперед ньою інформацією – не витримало серце. У нього залишилася дружина та двоє синів. Василь Аксенін - 52 роки, робітник Родом із Тернопільщини. Тарас працював у Тернопільському національному економічному університеті. Він був неодружений. Надзвичайно світла людина. Він зник на Майдані у Києві під час заворушень, а невдовзі після того його тіло знайшли у Сумському лісі без кисті руки. Тарас Слободян - 31 рік

Ігор Сердюк 44 роки Роман Сеник 45 років Андрій Черненко 35 років Олександр Саєнко 51 рік Віктор Чмиленко 53 роки Богдан Ільків 51 рік Павло Мазуренко 42 роки Роман Оліх 26 років Богдан Калиняк 52 роки Віктор Хомяк 55 років

Володимир Кіщук 58 років Олександр Царьок 55 років Олег Ушневич 31 рік Сергій Дідич 44 роки Олександр Бадера роки Олександр Храпаченко 26 років Сергій Синенко 35 років Сергій Шаповал 45 років Володимир Чаплинський 44 роки Андрій Цепун 35 років

Василь Прохорський 33 роки Валерій Брезденюк 50 років Антоніна Дворянець 61 рік Андрій Корчак 49 років Олександр Плеханов 22 роки Леонід Полянський 38 років Юрій Пасхалін 30 років Володимир Наумов 43 роки Юрій Паращук 47 років Ігор Пехенько 43 роки

Яків Зайко 73 роки Сергій Бондарев 32 роки Віталій Васільцов 36 років Дмитро Максимов 19 років Микола Паньків 39 років Володимир Кульчицький 64 роки Іван Пантелеєв 32 роки Максим Горошишин 24 роки Валерій Опанасюк 42 роки Василь Прохорський 34 роки

Ігор Ткачук 39 років Олександр Щербанюк 46 років Володимир Топій 58 років Іван Наконечний 83 роки Артем Мазур 26 років Олександр Клітинський років Роман Точин 44 роки Віктор Прохопчук 38 років Андрій Мовчан 34 роки Іван Тарасюк 21 рік

Йосип Шілінг 62 роки Василь Шеремет 64 роки Віталій Коцюба 31 рік Віталій Смоленський 29 років Євген Котляр 33 роки Давид Кіпіані 33 роки Максим Шимко 34 роки Віктор Швець 58 років Анатолій Корнєєв 53 роки Володимир Мельничук 39 років

Сергій Кемський 32 роки Богдан Ільків 51 рік Владислав Зубенко 22 роки Сергій Байдовський 23 роки Андрій Дигдалович 40 років Анатолій Жаловага 33 роки Ігор Дмитрів 31 рік Володимир Жеребний 28 років Георгій Арутюнян 50 років В’ячеслав Ворона 32 роки

Сергій Бондарчук 52 роки Іван Городнюк 29 років Олександр Братушка 38 років Єдуард Гриневич 28 років Роман Гурик 19 років Микола Дзявульський 56 років Богдан Вайда 48 років Ольга Бура 27 років Дмитро Пагор 21 рік Роман Варениця 32 роки

Володимир Бойків 59 років Ігор Бачинський 30 років Михайло Костишин 42 роки Олександр Балюк 39 років Євген Случак 30 років Дмитро Чернявський 32 роки Петро Гаджа 47 років Віктор Чернець 36 років Людмида Шеремет 62 роки Анатолій Нечипоренко.64 роки