Проєкт на тему : " Весільні традиції та обряди українців"

Проєкт на тему: “Весільні традиції та обряди українців”

Над проєктом працювали Творча група: Карпенко Г. П. Забзалюк К. Зерницька Т. Байдацька Я. Комаровська А. Комаровська І. Романченко І. Орлівський Д.

Вступ. Українське весілля завжди вирізнялося своєю урочистістю та святковістю в нашій культурі. Весілля було надзви- чайно насиченим, колоритним, багатим на вікові звичаї. Традицій та обрядів було на стільки багато, що воно могло тривати цілий тиждень. В умовах сучасного сьогодення ми також реконструюємо багато з них. Пропонуємо згадати в чому ж полягає символізм цих звичаїв.

Весільні обряди План: Сватання. Заручення. Дівич-вечір. Бгання короваю. Традиційне українське вбрання. Покривання нареченої

Сватання. Всі весільні обряди починалися із сватання. Наречений обирав сватів серед найближчих друзів, які вирушали до хати нареченої, щоб укладати попередню угоду про шлюб. День сватання тримали у таємниці, так як і шлях, по якому йтимуть посланці від молодого. Традиція сватання свідчила, що чим швидше свати подолають дорогу від воріт дівчини до будинку, то тим швидше батьки дадуть згоду на шлюб. У будинку, перехрестившись на ікони, починалась розмова, яку вели стоячи, щоб дівчина швидко вийшла заміж та не засиджувалась у дівках.

З першої спроби сватання могло закінчитись нічим. Це не означало, що батьки проти шлюбу, просто не хотіли спішно віддавати доньку заміж. Якщо молодий не подобався – батьки просили прийти іншим разом і посилалися на мале придане. Бували, однак, випадки, коли дівчина не давала згоди на одруження і повертала старостам принесений ними хліб або ж підносила молодому гарбуза

Заручення. Заручинни є першим обрядом перед весіллям, який відбувається одразу після укладання угоди про шлюб та супроводжується гучним святом на честь пари. Обидві родини сідають до столу, та старший староста перев'язує руки молодят рушником. За традицію після цього молода має подарувати всім присутнім по хустці.

Дівич-вечір. Дівич-вечір влаштовували напередодні весілля як символ прощання з вільним дівочим життям. Такі молодіжні вечори робили окремо в оселях молодої та молодого. Цей обряд слугував відокремленням наречених від неодруженої молоді.

Дівич - вечір у домі молодої відзначався особливою ліричністю, символізував її перехід не тільки у жіноцтво, а й в іншу родину, розлуку з рідною домівкою, подругами. Дівчата вили гільце: оздоблювали його стрічками, квітами та букетиками колосків. Разом із завиттям гільця виготовляли маленьку квітку або вінки на голови для молодого і молодої як символ наречених.

Бгання короваю. Бгання короваю — один із найпоширеніших весільних обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної родини. Українці пекли багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, кожен з яких виконував специфічну обрядову функцію. Головним весільним хлібом був коровай, бгали його у п'ятницю чи суботу в домі молодої. Нерідко у цьому ритуалі брали участь родичі з обох боків, що символізувало поріднення сімей.

Бгали коровай спеціально запрошені заміжні жінки, вони приносили з собою для тіста власне борошно, яйця. Доброю ознакою вважалося, коли була непарна кількість коровайниць. Щоправда, в запрошували й парне число жінок: щоб молоді увесь вік прожили в парі. При цьому коровайниці повинні були перебувати у першому шлюбі і жити в злагоді.

Весільне вбрання українців. Комплекси українського традиційного весільного вбрання молодих милують нас багатством елементів та кольорів, їх обрядовою значимістю, дивовижною мистецько-художньою довершеністю. Впродовж вікової історії кожна деталь одягу освячувалась колективною народною традицією і мала служити одній високій меті — захистити подружжя від лихих сил, забезпечити молодим щасливе майбутнє, показати на людях їхню чесність у житті та вправність у роботі, а значить засвідчити їхню зрілість і готовність до створення власної сім'ї.

Покривання нареченоїПокривання— найдраматичніший весільний обряд, який символізував перехід молодої до заміжнього стану. Він був продовженням посаду молодих, а розпочинався розподілом короваю. Ритуали розподілу весільного хліба і спільного його з'їдання молодими символізували створення нової сім'ї

Молоду садовили на діжу, знімали весільний вінок та покривали очіпком, хустиною. За ритуалом, вона мала двічі його зривати, і тільки на третій раз корилася долі. З цього моменту наречена переходила у стан жінки з відповідними нормами поведінки.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!