Проєкт.Школа сталого розвитку - школа майбутнього

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОЕКТУ

Зараз, коли так очевидно вплив діяльності людини на стан навколишнього середовища, а значить і на якість життя, необхідно вести мову про цілеспрямоване конструювання майбутнього, про гармонізацію соціально-економічного сталого розвитку, про врахування інтересів і потреб не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь. Тому екологія включає в себе весь комплекс взаємодіючих чинників - як природних і технологічних, так і соціальних, громадських та моральних. Екологічні проблеми, проблеми деградації природного середовища - це передусім моральні проблеми, і в цьому сенсі екологічна освіта несе в собі колосальний потенціал. Найважливішу роль у вирішенні завдань екоосвіти відіграють громадські екологічні та природоохоронні організації.

Тому нагальною потребою XXI століття є формування такого спосо­бу життя, який склав би основу довготривалого ощадливого розви­тку людства. Науково-технічний прогрес, нові технології самі по собі не здатні подолати загрозу екологічної катастрофи, що нависла над людством. Потрібна нова філософія, нова політика, нові моральні ім­перативи — зобов'язання кожної людини і людства в цілому.

Саме на таких засадах сформувалось поняття стійкий (сталий) розвиток, під яким розуміють такий розвиток, який задовольняє потреби сучасного людства, але не ставить під загрозу здатність май­бутніх поколінь задовольнити свої власні потреби.

На Конференції ООН з навколишнього середовища 1992 р. вперше були сформульовані основні положення стійкого розвитку, задекларовані у програмному документі "Порядок денний XXI століт­тя". Цей та наступні документи, до яких приєдналась і Україна, спри­яли координації зусиль усіх країн і виробленню на цій основі стратегії рішучих дій і практичних заходів у подоланні впливу техногенних фак­торів на природне довкілля.

У вирішенні цього завдання особливі надії покладаються на освіту. У заяві прийнятій на Всесвітньому Самміті зі стійкого розвитку 1992 р. наголошувалось: "Освіта для стійкого розвитку має заохочу­вати формування у людей почуття особистої і колективної відпові­дальності й таким чином зміни у поведінці, якщо вони необхідні".

 Освіта для стійкого розвитку полягає у формуванні в людей стійких, екологічно врівноважених звичок і способу повсякденного життя. Такий спосіб життя дітей і дорослих передбачає певні дії в до­машньому господарстві, школі та місцевій громаді для:

•             розумного споживання енергії та води;
•             зменшення марних витрат сировини;
•             зменшення викидання сміття;
•             збільшення частки екологічних продуктів у щоденних по­купках;
•             зміцнення власного здоров'я тощо.

Перехід значної кількості населення України до такого способу життя сприятиме реалізації національних цілей екологічної політики:

•             покращенню стану повітря, води, ґрунту;
•             стабілізації клімату;
•             уповільненню зменшення біологічного видового розмаїття;
•             створенню здорових умов життя, в тому числі й для при­йдешніх поколінь.

ФУНКЦІЇ, ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ

 Мета проекту — сприяти формуванню в учнів, батьків, учителів  розумін­ня необхідності забезпечити стійкий розвиток себе, своєї родини, громади, країни та всього людства через зміну власної поведінки та способу життя      

  Освіта для сталого  розвитку покликана:

- сприяти поширенню знань про навколишнє середовище, його стан;

- дати критерії, стандарти, рекомендації стосовно прийняття рішень у сфері охорони довкілля і комплексного розв’язання соціально-економічних, екологічних проблем;

- демонструвати можливості розвитку економіки при збереженні довкілля;

- показати значущість екологічних трагедій та економічних цілеспрямованих прийомів господарювання різних народів для виховання дбайливого ставлення до природо-культурної спадщини;

- сприяти саморозвиткові, самореалізації, самоактуалізації учнів;

- створити можливості для виховання бережливого ставлення до людей, природи, культурних цінностей; почуття відповідальності за стан навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів нинішнім і прийдешніми поколіннями людей; формування активної громадської позиції, ціннісної орієнтації та еколого-гуманістичної картини, основаної на етиці.

      У специфічному аспекті мета освіти для сталого розвитку полягає в тому, щоб сприяти набуттю знань, навичок, досвіду, розвитку творчих здібностей, самореалізації, становленню особистості учнів і запобігати соціальним, економічним, екологічним проблемам з метою поліпшення якості життя нинішнього і прийдешніх поколінь на основі сталого розвитку.

. Завданнями є створення умов для:

засвоєння учнями знань про стійкий розвиток та шляхи його досягнення для свідомого вибору способу власного життя;

усвідомлення ними необхідності збереження глобальної рівноваги та причетності кожного до проблем навколишнього середовища;

формування в учнів моделей поведінки, що відповідають по­требам стійкого розвитку;

розвиток в учнів ставлення до проблем стійкого розвитку як до особистісно важливих, пов'язаних із власною системою цінностей, а також здатності і бажання діяти у цьому напрямі.

У центрі випереджаючої освіти є компетентна особистість, яка формується на засадах випереджаючої освіти: екологічного виховання, толерантності, організації моніторингових досліджень, збереження та зміцнення здоров’я. Процес становлення компетентної особистості здійснюється засобами креативної освіти:психологічними та інноваційними технологіями. У результаті ми отримаємо компетентну особистість: освічену,  культурну, здорову й громадянина.

Це все має сприяти розвиткові  ключових компетентностей:

- умінь міркувати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати, спостерігати, критично мислити, брати участь в дискусії, аргументу­вати думку, приймати рішення, спілкуватись в малих та великих гру­пах на матеріалі, пов'язаному із питаннями стійкого розвитку;

- опанування способами самостійного отримання та обробки різнобічної інформації з різних джерел, проведення самостійних до­сліджень та експерименти щодо використання та ресурсозберігання у сім'ї, громаді, місті, селі, регіоні, країні в цілому;

- навичок активного слухання, ефективної комунікації, участі у роботі малої групи та відповідальності за результати спільної діяль­ності, організації роботи малої групи (екокоманди).

Проект  стосується способу життя учня у сфері по­всякденного використання ресурсів (енергії, води, здоров'я, рослин, стосунків з іншими людьми, покупок та відходів). Тому його головною особливістю є взаємозв'язок між уроком і життям учня та його роди­ни. Хоча значну частину свого дня учень проводить у школі, найбіль­ший вплив на дбайливе використання ресурсів і формування спосо­бу життя, орієнтованого на стійкий розвиток, він має вдома. Адже спосіб життя полягає в повторенні з ранку до вечора щоденних дій, котрі впливають на ресурси та стан середовища: ранковий туалет і використання води, набір і походження продуктів, що споживаються на сніданок, дорога до школи, а після повернення зі школи — вибір покупок, використання електроенергії й тепла вдома тощо.

Вирішення названих завдань передбачає активні та інтерак­тивні методи навчання, спрямовані на:

•             залучення учня й учителя до пошуку нових дієвих рішень у пошуку й отриманні знань;
•             навчання свідомої участі в командній роботі та способів ко­лективної взаємодії;

               поєднання елементів гри й наукового дослідження;

•             навчання оцінювання власних дій і можливостей;
•             розвиток умінь формулювати позицію, висувати і перевіряти гіпотези;
•             використання різних джерел інформації;

               розвиток творчих можливостей й інтересів учня.

        ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ                                                                                                                               Якщо ми маємо намір у майбутньому жити в стабільному світі, потрібно вміти бачити сучасні проблеми, шукати і знаходити шляхи їх розв’язання. Знання мають бути набутими, відкритими самими дітьми, лише тоді вони стануть для них значущими. Це можна вирішити, лише зацікавивши дитину, створивши умови для того, щоб у неї виникла потреба в освіті.                                  

За умов,коли освіта стала важливою складовою процесу сталого розвитку українського суспільства, особливо важливо оцінювати  її не лише за обсягом отриманих знань та вмінь, а й за результативністю світоглядних пріоритетних цінностей. Тобто випускник школи сталого розвитку повинен мати компетентності:

-політичну й соціальну      -   уміння брати участь у виробленні спільних рішень, брати відповідальність на себе, бути активним громадському житті;

-екологічну- спрямована на гармонізацію відносин людини з природою;

-економічну    -   забезпечує передумови для повноцінної життєдіяльності,розподілу та вживання матеріальних ресурсів;

-освітню – розуміння необхідності й готовності до безперервної освіти впродовж життя, прагнення  до постійного збагачення свого духовного світу, оволодіння скарбами культури;

-мовну- стосується опануванням усним і писемним мовленням державної, рідною та іншими мовами;

-інформаційну  - забезпечує засвоєння нових технологій, розуміння їх необхідності та вміння їх застосовувати;

- валеологічну- формує не лише відповідне ставлення особистості до власного здоров’я, але й до людських і матеріальних ресурсів

 

   НАПРЯМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ   

Всезагальності,неперервності й наступності  - забезпечує охоплення освітою та вихованням всіх верств населення через єдність ланок освіти України;узгодження зусиль різних установ, міністерств, відомств громадських об’єднань; забезпечує умови, коли здобуті знання і досвід базується на раніше засвоєних і водночас є основою для наступних, що, зрештою, сприяє розвитку екологічної культури і компетентності протягом усього життя людини.

Варіативності - Забезпечує кожному можливість вибору рівня, змісту, темпу, форми      екологічної освіти відповідно до вимог суспільства, особистісних здібностей та нахилів.

Системності й цілісності - Відображає цілісність навколишнього середовища і забезпечує формування у школярів розуміння єдності довкілля, нерозривного зв’язку людини й природи.

Міждисциплінарності - Цей напрям реалізується в практиці навчально-виховного процесу за допомогою міжпредметного підходу,  який полягає в узгодженому використанні навчального і виховного потенціалу всіх навчальних предметів, позаурочної роботи самоосвіти та інших форм освіти з метою формування екологічної  компетентності особистості.

Особистісної орієнтованості - Екологічна освіта набуває особистісної орієнтованості за умов відповідності педагогічного впливу психологічному механізму формування цінностей особистості.

Єдності місцевого, регіонального й глобального підходів - Забезпечує ознайомлення з проблемами навколишнього середовища різного рівня і практичну участь у вирішенні екологічних проблем найближчого оточення.

Практичної спрямованості - Передбачає вирішення конкретних проблем довкілля, передбачає набуття певних побутових та професійних екологічних умінь і навичок, їх розвиток та практичну реалізацію у відповідних умовах.

Деякі з названих напрямів відображають найзагальніші закономірності навчання, виховання, розвитку особистості  і мають першорядне, інші – підпорядковане значення у формуванні екологічної компетентності школярів.

На основі зміни статусу навчальних закладів, перебудови змісту, форм та методів роботи спрямувати діяльність педагогічних колективів на розробку авторських програм та створення навчальних закладів з випереджаючої освіти для сталого розвитку. Узгоджена діяльність всіх учасників навчально-виховного процесу дозволить забезпечити ефективний процес перетворення шкільної  освіти на принципах сталого розвитку.

 

                  

  ВИХОВНИЙ АСПЕКТ

     У формуванні нового екологічного мислення активну участь беруть усі ланки освіти, діяльність яких спрямована на формування здорового життєвого середовища (див. рис.1).

                                                                                                Рис.1.

                                                                Модель здорового середовища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

 

Людина формується , розвивається та вдосконалюється в соціальному середовищі, взаємодіючи з ним, в системі «людина – природа». У цьому контексті  вже на рівні дошкільної освіти необхідно формувати у дітей нову систему взаємовідносин з природою.

       Тому екологічний аспект має пронизувати всю навчально-виховну діяльність (довкілля – школа – ВНЗ), в процесі якої формується екологічне мислення, і складатися з  сукупності наступних компонентів:

екологічні знання        -     екологічне мислення      -   екологічний світогляд     -      

екологічна етика   -    екологічна культура

       Кожному компоненту відповідає певний рівень екологічної зрілості від елементарних екологічних знань і уявлень дошкільного рівня до їх глибокого усвідомлення і практичної реалізації на вищих рівнях. Науково-дослідна, експериментальна робота.

Тому необхідно:

Проводити роботу по залученню  навчальних закладів до впровадження у практику принципів освіти для сталого розвитку школи.

Розширити мережу експериментальних навчальних закладів з питань упровадження інноваційних освітніх технологій та інтегрування.

 Організувати центри освіти для сталого розвитку в усіх закладах.

Створити інформаційні банки для проектів з екологічної освіти

Здійснювати апробацію інноваційних педагогічних технологій освіти для сталого розвитку в експериментальних навчальних закладах

 

СИСТЕМОСТВОРЮЮЧА ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ШКОЛИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Розробити та ввести факультативний курс «Сталий розвиток сучасного суспільства» з 1 класу в усі навчальні заклади.

Здійснювати інтеграцію змісту освіти для сталого розвитку у зміст інших предметів.

Впроваджувати нетрадиційні, творчі форми і методи  роботи з екологічної освіти та екологічного виховання з використанням місцевих матеріалів.

В програми, календарні плани навчально-виховної роботи у навчальних закладах обов’язково вводити матеріали про традиції, звичаї народу щодо збереження, зміцнення та відновлення природних багатств(етнічний аспект освіти для сталого розвитку), формування екобезпечного способу життя,  правил екологозберігаючої поведінки, здійснити методичне забезпечення цього процесу.

 Здійснювати виховний процес щодо засад сталого розвитку на основі знань народної педагогіки, з використанням народних рухливих ігор, святкової обрядовості, багатовікового досвіду культури народу.

 

Особливо актуальним для реалізації завдань та цілей є залучення педагогів-практиків до творчої діяльності та дослідницько-експериментальної роботи, формування в них нових підходів до організації науково-методичної роботи, нового розуміння творчості. Можна запровадити  таку форму роботи як створення «творчої педагогічної майстерні вчителів», членами якої є педагоги школи, які за науковими інтересами групуються у творчі динамічні групи. Кількість груп залежить від науково-методичної проблеми, котру розробляють та згідно якої готують «педагогічні читання» для всього колективу школи. Мета  - допомогти вчителеві  з досвідом та молодому вчителю  органічно поєднувати навчальний і виховний процеси, бачити учня цілісно: забезпечувати його системний розвиток, навчити системно мислити та ефективно розв’язувати проблеми, використовуючи комп’ютер та мультимедійну техніку. Отже, учитель має стати координатором, який супроводжує процес самопізнання і саморозвитку учня, скеровує й оптимізує цей процес. Такий підхід є особливо важливим саме в контексті реалізації завдань випереджаючої освіти для сталого розвитку, яка спрямована на актуалізацію творчих здібностей та інтересу до навчання та самонавчання дітей та молоді.

Залучення батьківської громадськості  до створення  школи сталого розвитку повинно відбуватись  шляхом підвищення їх психологічної культури та грамотності,  шляхом проведення батьківського лекторію «Освіта майбутнього», загальношкільного всеобучу «Способи подолання критичних ситуацій»; анкетування членів батьківських комітетів з метою визначення емоційного відношення до взаємодії батьків з класними керівниками та самооцінювання якості роботи директора та педагогічного колективу школи.

                                   Методичний аспект

 

Основні завдання  методичної роботи у школі сталого розвитку включають такі напрямки:

 

1. Створення умов для безперервного навчання педагогів, розвитку їх творчої діяльності
2. Впровадження інноваційних технологій
3. Підготовка вчителів до роботи з обдарованими дітьми
4. Впровадження педагогічного моніторингу.
5. Модернізація традиційних та впровадження інноваційних високоефективних форм та методів роботи
6. Проведення методичних заходів, спрямованих на підвищення педагогічної майстерності педагогів, вивчення, узагальнення і поширення ефективного педагогічного досвіду.
7. Розширення експериментально-дослідницької роботи, апробація та впровадження нових освітніх технологій та систем.
8. Реалізація Державного стандарту загальної середньої освіти та його навчально-методичне забезпечення.
9. Здійснення науково-методичного супроводу викладання спецкурсів, факультативів, предметів за вибором.
10. Проведення Днів методичної допомоги.
11. Вивчення, узагальнення, схвалення та поширення ефективного педагогічного досвіду.

 

 

                                                         ДИДАКТИЧНИЙ АСПЕКТ                                                                                                           Основним механізмом розв’язання проблем і реалізації сталого розвитку є облік потреб і взаємодія всіх секторів суспільства, державних, виробничо-підприємницьких структур, населення регіону, в якому реалізується план сталого розвитку.

     Освіта для сталого розвитку покликана відповісти на питання, що повинні знати і уміти учні до того часу, як вони закінчать школу, коледж, університет, яких знань і навичок слід набути дорослим, щоб бути максимально (здоровими) корисними для поліпшення якості життя і розв’язання проблем суспільства, включаючи гармонізацію відносин суспільства і природи.

    Важливе місце у вирішенні цих завдань займає позакласна , у тому числі і туристсько – краєзнавча та еколого – краєзнавча робота. Екологічне краєзнавство як одна з найважливіших частин шкільного краєзнавства є одним із джерел збагачення учнів знаннями про рідний край, його природу і виховання дбайливого ставлення до неї.

ФОРМУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ НОВОГО ТИПУ ДЛЯ ШКОЛИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Сучасна освіта стрімко розвивається за рахунок упровадження різноманітних інновацій. Учитель у цій ситуації повинен бути не тільки виконавцем, а й безпосереднім творцем інноваційних процесів. Тому постає проблема формування креативного вчителя. Розробка моделі «Школа випереджаючої освіти для сталого розвитку – стабільне майбутнє України» передбачала: формування структури та форм діяльності навчальних закладів відповідно до принципів стратегічного управління та завдань експерименту; формування нових освітніх стандартів загальноосвітньої школи, які поєднують імперативи сталого розвитку; формування ініціативних кафедр, лабораторій у школах серед вчителів та учнів; створення та апробацію спецкурсів з освіти сталого розвитку; проведення семінарів-практикумів для членів педагогічних колективів та батьків учнів.

 

 

МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ

Для реалізації екологічної освіти потрібно застосовувати навчальні комп’ютерні технології, які сприяють навчанню школярів моделюванню екологічних ситуацій, обробці результатів спостереження. Це значно розширює кругозір, зближує навчання з життям, надає інформацію про проблеми взаємодії між людьми й довкіллям. Тобто використовується розвивальний підхід. Учитель не надає готових знань з екології, а навчає здобувати вміння та переносити їх в реальні життєві ситуації.

 

                                         УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ                                                                                                                           Концепція розвитку школи стверджує необхідність якісного оновлення змісту освіти,  забезпечення безперервного процесу становлення та розвитку гармонійної творчої особистості учня. Підготовка державі й суспільству справжнього громадянина – патріота, вихованого на кращих традиціях української народної педагогіки, здатного стати компетентним спеціалістом.

 Школа бере на себе місію створення  нового освітнього середовища, де панує атмосфера педагогічної творчості вчителів – однодумців, учнів і батьків.

 Нове освітнє середовище передбачає й новий зміст освіти, нові технології навчання і виховання,  розвиток інтелектуальних здібностей дітей, щоб вивести кожного школяра на виховання культури творчого мислення.

 Реалізація місії та завдань школи здійснюється в першу чергу через роботу над експериментальним дослідженням.

При вирішенні проблеми педагогічного забезпечення креативна педагогічна система базується на положенні про його вирішальну роль у визначенні результативності діяльності закладу. Виходячи з цього, до вчителів школи сталого розвитку  ставляться високі вимоги. При комплектації педагогічного колективу директор виходить з того, що вчителям повинні бути властиві:

дружелюбність і чуйність;

потреб, інтересів, розуміння нахилів, терпіння;

досвід роботи з дітьми (в тому числі і своїми особистими);

високий рівень інтелекту;

широке коло інтересів і вмінь;

наявність крім педагогічної ще якоїсь освіти;

живий, активний характер;

розвинене почуття гумору, але без сарказму;

гнучкість до перегляду своїх поглядів, постійному самовдосконаленню;

готовність до виконання найрізноманітніших обов'язків, зв'язаних з навчанням обдарованих дітей;

творчий нетрадиційний світогляд;

висока цілеспрямованість;

здібність до самоаналізу, самооцінки

хороше здоров'я, життєстійкість;

спеціальна післявузівська підготовка до роботи з обдарованими дітьми і готовність до подальшого придбання спеціальних знань.

 

Готовність педагога працювати в креативному навчальному закладі передбачає також наявність у нього теоретичних знань і професійних знань та умінь:

здатність будувати індивідуалізоване навчання при узгодженні з результатами психологічного діагностичного обстеження дитини;

використовувати концептуальну модель обдарованості, що допомагає охопити всі складності і тонкощі навчально-виховного процесу;

розробляти та модифікувати навчальні програми;

стимулювати пізнавальні, творчі здібності учнів;

консультувати учнів і оцінювати їх успіхи.

Принципово важливою умовою визнання професійної концептуальної     відповідності педагога в креативній педагогічній системі є:

наявність педагогічної системи, що забезпечує креативний навчально-виховний процес;

відкритість педагога до нового і здатність гнучко вдосконалювати свою педагогічну систему;

готовність педагога до безкорисливих проявів.

Основою управлінської діяльності у контексті реалізації концепції сталого розвитку є стратегічне управління. Стратегічне управління – це реальний інструмент підвищення ефективності управління навчальним закладом. Використання методів і принципів стратегічного управління сприяє оптимальному використанню матеріальних та інтелектуальних ресурсів,

До принципів стратегічного управління слід віднести:

• принцип ресурсо- та матеріалозбереження;
• проективно-моделюючий характер освітньої діяльності;
• науковість та культуроорієнтованість освітнього процесу;
• гуманоцентричні орієнтації управлінської діяльності.

Однією зі складових управлінської діяльності повинно стати ресурсо- та метеріалозбереження, що передбачає використання відповідних технологій. До них відносяться:

• технології контролю за споживанням електричного струму (використання енергозберігаючих лампочок, вчасне вимикання електричного струму);
• використання теплозберігаючих вікон, дверей, контроль теплообміну у приміщеннях у холодний період, раціональне використання води та інших природних ресурсів;
• залучення вторинної сировини з метою її використання (збір макулатури, заходи зі зменшення сміття).

Проективно-моделюючий характер управлінської діяльності передбачає її інноваційну спрямованість, гнучкість та відкритість для системних інновацій, врахування загальних тенденцій та запитів суспільства до освіти, структурування змісту освіти згідно маркетингового підходу та профілізації.

Науковість та культуроорієнтованість управлінської діяльності характеризує загальні тенденції до оновлення змісту освіти, підвищення рівня загальної культури педпрацівників, використання ними новітніх технологій в освітній практиці. Характерною особливістю реалізації цього принципу є залучення персоналу навчального закладу до експериментування, участі в управлінських рішеннях, орієнтація на колегіальну модель управління.

Нарешті, гуманоцентричний підхід передбачає введення у зміст управлінської діяльності цінностей демократизму та гуманізації відносин, побудова їх на засадах педагогіки співробітництва та толерантності.

Зважаючи на вищевикладене, рекомендуємо:

Керівникам середніх загальноосвітніх закладів:

• адаптувати систему управління навчальним закладом згідно найбільш повної реалізації програми випереджаючої освіти для сталого розвитку у Дніпропетровській області як пріоритетного напрямку з урахуванням головних її положень;
• визначити специфіку реалізації програми випереджаючої освіти відносно форм і методів навчання, в основу яких покласти принципи сталого розвитку.
• упроваджувати методи та принципи стратегічного управління розвитком навчальних закладів, застосовуючи новітні педагогічні технології гумано- та екоцентричного характеру.

Вчителям середніх загальноосвітніх закладів:

• будувати освітній процес на основі використання принципів сталого розвитку, а також розуміння освіти як випереджаючого чинника суспільної перебудови;
• спрямувати навчально-виховний процес на комплексний розвиток знань, вмінь, навичок та ціннісних орієнтацій учнів, що відповідають потребам сталого розвитку;
• активно впроваджувати форми і методи організації та проведення навчально-виховного процесу на засадах випереджаючої освіти для сталого розвитку.

 

.

 

ВИСНОВКИ                                                                                                                                                     Концепція стійкого розвитку дає інструменти і можливість окреслити таку модель школи сталого розвитку , яка буде розвиватися  не ставлячи питання щодо співвідношення пріоритетів сьогодення та майбутнього. Сталий розвиток необхідно розглядати концепцію, яка може бути покладена в основу постіндустріальних моделей розвитку.  Сьогодні знання ще не зайняло свого місця в одному ряду з іншими чинниками виробництва. Монополія на створення знання лише починає зникати завдяки активній інформатизації, збільшенню якості та розширенню доступності освіти, з’являються нові технології, нові проекти. Перетворення знання на чинник виробництва вимагає аналізу особливостей його створення, розподілу, накопичення та споживання. Знання є глобальним публічним благом, щодо якого ще не створений глобальний правовий, організаційно-інституційний та економічний порядок. А вузьке трактування сталості звужує методологічну та практичну цінність цієї концепції.

Новітні технології, що розробляються та скоро стануть основою нового технологічного укладу володіють ознакою глобальності як щодо створення, так і щодо моделей їх споживання. Застосування екологічних технологій нового покоління не може не вплинути на всю екосистему планету. Так само й вирішення проблем безпеки вже давно перейшло від національного рівня до  міжнародного рівня, а нині мова йде про розвиток глобальної системи безпеки, без якої неможливий подальший технологічний розвиток. 

Особливістю освіти для сталого розвитку є те, що вона охоплює екологічну, економічну та соціальну проблематику навчання й виховання під кутом зору формування нової системи ціннісних орієнтирів та моделей поведінки підростаючого покоління та суспільства загалом.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 Кириленко С. В.,Романенко М. І. НАУКОВА ДОПОВІДЬ. «Концепція випереджальної освіти для сталого розвитку в трансформації регіональної системи освіти (за підсумками І етапу науково-дослідної та експериментальної роботи Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти)»