Міні-проект «Як малює олівець?»

Підготовчий етап проекту

 

Обгрунтування вибору проблеми: уже з першого класу молодші школярі повинні накопичувати певні знання про предмети і явища природи, їх взаємозв’язок. Саме такі знання отримують діти, працюючи над даним проектом. Шестирічні діти – «чомучки». А розв’язання ними проблеми «Як малює олівець?» задовольнить їхнє природне прагнення дослідництва, творчого вияву себе в малюнку, потреби в спілкуванні та бажанні пізнати таємниці речей.

Мета проекту: дослідити властивості грифеля олівця, уточнити і доповнити відомості дітей про олівець, з’ясувати з учнями правила поводження з олівцем; розвивати спостережливість, увагу, пам'ять, мовлення, сприйняття, розумові операції, виховувати бережливе ставлення до шкільного приладдя.

Завдання проекту:

• дослідити, як малює олівець;
• дізнатися про історію виникнення олівця;
• ознайомитись із виробництвом олівців на фабриці;
• підготувати казки, загадки;
• вивчити вірші;
• виготовити за допомогою олівців колективні малюнки;
• зібрати матеріали проекту в тематичну папку.

Характеристика проекту:

• за кінцевим результатом: теоретико-практичний;
• за змістом: монопредметний;
• за кількістю учасників: колективний;
• за тривалістю: міні-проект;
• за ступенем самостійності: дослідницький.

Учасники проекту:

• учні 1 класу;
• вчитель, вихователі.

Організаційний етап проекту

1. Відгадування загадки.

2. Гра «Кольорові олівці».

3. Об’єднання учнів у групи.

Діяльнісний етап проекту

1. Повідомлення теми, мети  та завдань проекту.
2. Вручення завдань групам.

     Група 1

1. Порівняйте, чи однаково пишуть олівці, що є на вашому столі.
2. «Розберіть» олівець, розгляньте його будову.
3. Опрацювати текст «Що було, коли олівця не існувало?».
4. Вивчіть вірші про кольорові олівці.
5. Виконайте колективний малюнок «Веселі метелики».

     Група2

1. Порівняйте, чи однаково пишуть олівці, що є на вашому столі.
2. «Розберіть» олівець, розгляньте його будову.
3. Опрацювати текст «Чим пише олівець?».
4. Вивчіть загадки про кольорові олівці.
5. Виконайте колективний малюнок «Квіткова галявина».

     Група 3

1. Порівняйте, чи однаково пишуть олівці, що є на вашому столі.
2. «Розберіть» олівець, розгляньте його будову.
3. Опрацювати текст «Як виготовляють олівці?».
4. Скласти пам’ятку «Як правильно користуватися олівцями?».
5. Виконайте колективний малюнок «Казкові рибки».

3. Виконання завдань групами.

Узагальнюючий етап проекту

1. Збір матеріалів проекту в тематичну папку.
2. Презентація учнями своїх досліджень.
3. Підсумок проекту.

Що було, коли олівця не існувало?

До появи олівців люди малювали вугіллям на стінах печер. Потім креслили загостреною паличкою на глиняних або воскових дощечках. Такі глиняні таблички зберігались у спеціальних ящиках. Вони були такі важкі, що для перевезення кількох десятків книжок потрібен був караван верблюдів.

У стародавніх Китаї та Японії ієрогліфи виводили пензликами із шерсті верблюда.

На русі писали гусячим пір’ям на березовій корі, а згодом і на папері.

Перші олівці являли собою палички для малювання, виготовлені із суміші свинцю та цинку. Їх називали срібними олівцями. Потім стали використовувати графітні палички, які були призначені переважно для малювання, а не для письма. Щоб не бруднилися руки, їх обгортали шматками овечої шкіри.

Сучасні олівці з’явилися не так вже й давно – близько 200 років тому. Олівець винайшов талановитий французький учений і винахідник Ніколя Жак Конте.

 

 

 

Чим пише олівець?

Пише олівець графітовим стрижнем. Графіт винайшли 500 років тому в Англії в шахті, де цей матеріал залягав великими пластами. І одразу ж почалися спроби зробити олівець.

Із цього матеріалу спочатку виготовляли форми для гарматних ядер. Гарячий метал не міг розплавити графіт, бо цей матеріал має вулканічне походження.

Графіт дуже дорогий матеріал.

В Україні графіт видобувають у чотирьох районах – Прибузькому, Криворізькому, Приазовському і Волинському.

До появи олівця потрібно, щоб спочатку народилась і виросла висока, струнка красуня-сосна. Не проста сосна, а кедр. Дерево це легке та міцне. Із нього виготовляють меблі. Але головне, чим пишається кедр, – із нього виготовляють олівці. За що йому така честь? За те, що його легко стругати і різати.

Ще потрібна глина – не проста, а найкраща. Її додають у графіт.

Це ще не все! Ще потрібні жир та клей. Клей для того, щоб шматочки графіту не розсипалися, а жир для того, щоб ці шматочки легше сходили з кінчика олівця на папір.

Потрібні ще лак та блискучий метал – алюміній. Лаком фарбують олівець. Алюміній потрібен для того, щоб на олівці були блискучі букви.

 

 

Як виготовляють олівці?

Олівці виготовляють на фабриці. Якщо їх робити руками – буде дуже довго. Адже скільки в нас школярів? Тут без машини не обійтись!

На одному кінці фабрики великі машини подрібнюють графіт із глиною і перемішують. Потім притискають могутнім пресом, щоб вийшло повітря, інакше олівець буде швидко ламатися. Після цього масу пропускають через сито, щоб видалити сміття. Виходить тонка чорна «вермішель». Із неї і роблять довгі ниточки, які ріжуть на шматочки, сушать та обпалюють у печі, щоб вони стали твердими. Далі змащують жиром,щоб вони писали чітко.

У кедровій дошці на верстаті вирізають шість канавок для графітних паличок. Укладають палички в канавки і накривають такою самою дошкою. Обидві дощечки склеюють теж на машині. Вийшло одразу шість олівців, але з’єднаних. Тепер їх розрізають.

Щоб олівець став гарним, інші машини його шліфують, фарбують і підписують. Олівець можна відправляти в магазин!

Тепер ти розумієш, як важко було виготовити олівець.

В усьому світі щорічно випускають мільярди олівців найрізноманітніших конструкцій і форм. Олівці необхідні для малювання й письма. Звичайним олівцем можна провести лінію завдовжки 50 кілометрів або написати в середньому майже 50 тисяч слів!

Зрозуміло, що така потрібна у житті річ, як дерев’яний олівець, постійно вдосконалюється. Щоб круглі олівці не скочувалися зі столу, їх стали виготовляти шестигранної форми ще 150 років тому. У 1869 році американець Алонсо Таунсенд Крос винайшов механічний олівець, у якому стрижень тримають металеві затискачі ( цанги ).

Через те і бувають олівці різної твердості. Якщо на олівці написано «М» – це означає, що він м’який. А якщо написано: «Т» – означає, що він твердий. Достатньо лише подивитися на олівець, і знатимеш, як він буде писати.

 

Вірші

 

Посміхався Олівець:

 – «От який я молодець!

Я ніколи не сумую,

Все, що бачу, намалюю:

Сонце, море, гори, ліс,

Цуценятків чорний ніс,

Помічаю все, слідкую,

Кожен день я щось малюю».

 

Кольорові олівці принесла нам мама,

Розмальовані всі стіни,

Місця вже замало,

Ми накреслили в під’їзді чепурну ялинку,

Ще й святого Миколая, що несе торбинку!

 

Кольорові молодці

Фарбувати вміють

З малювання фахівці,

Про картини мріють.

На папері олівці

Танцюристи славні

Бо тримають їх в руці

Пальченята вправні.

 

Під ялинкою у лісі

Гноми поселились,

А під сонячним промінням

квіти розпустились.

Гноми олівці взяли

І роботу почали:

Розфарбовують ялинку

І суничку, і малинку,

І ромашку і дзвіночок,

Ічорницю і дубочок.

Розфарбують цілий ліс –

Перейдуть на сінокіс.

Подивіться, любі друзі,

Вже вони малюють в лузі.

Наче милі промінці

Ці чудові олівці.

 

Олівці

Є дверцята у пеналі

Дивовижні, небувалі:

Як відчиняться вони,

То з самої глибини

Вибігають молодці  –

Кольорові олівці.

 

Починають пустувати,

На папері малювати:

Синій - жабку,

Жовтий - курку,

А зелений – кицьку Мурку,

А червоний - слоненя,

 

А коричневий - коня,

Довгогривого, гнідого...

Тут зелений зирк на нього:

 – Що таке? Ану покинь!

Некрасивий в тебе кінь!

 

Бач, яка у мене Мурка,

Синя жабка,

Жовта курка,

І червоне слоненя!..

 

Ми поправимо коня –

Зробив гриву золотисту,

Помережане сідло,

Щоб усе було барвисте,

Як веселка, щоб цвіло!

( Тамара Коломієць)

 

 

Кольорові міста

Мов дивна мапа, олівці: 
Червоний – місто Чернівці.

Оранжевий – Одеса-мама,
Хоч кольорів там – ціла гама!

Нас кличе жовтий без утоми
До себе в гості у Житомир!

Як на ланах зелене збіжжя,
Зелене місто Запоріжжя.

А старовинний Борислав
Блакитну барву нам прислав.

По синій навіть важкодуми
Спішать мерщій куди? У Суми.

Лиш фіолетовий і досі я
Ще не назвав. Це ж – Феодосія!

Всі кольори запам’ятати
Поможуть вам міста, малята!

(Володимир Верховень)

 

Олівець-малювець

Взяла Яся олівець, олівець-малювець.
Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець:
 

— Треба тут намалювати отаку здорову хату!
Вікна. Дах. Димар на нім. З димаря — великий дим!

Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки.
Ротик. Носик. Голова. І волосся — як трава!

Ось на небі сяє сонце. Довгі промені ясні...
А в сторонці під віконцем квітнуть квіти запашні.

У дитинки є спідничка, а на ніжках черевички.
Ще їй кошика зроби — піде ляля по гриби.

Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато:
все ялинки та дубки. Як щітки, стирчать гілки.

А під кожним під дубочком два грибочки, три грибочки,
ось чотири, ось і п’ять... вже нема не малювать!

Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара,
чорна-чорна, наче дим... Ось і блискавка! І грім!

І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки,
на ялинку, на хатинку, на малесеньку дитинку,
на волоссячко, на кошик, ллється дощик, дощик, дощик,
ллється швидко, швидко швидко! І нічого вже не видно!

— Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір.
І протерла, і подерла, і пробила аж до дір!..

Яся каже: — Ай-ай-я! Яся каже: — Це не я!
Це такий вже олівець, олівець-малювець.

(Наталя Забіла)

Олівець-пустунець

Олівець-пустунець,
Намалюй нам сто овець,
Три будиночки з парканом,
Кашалота з пеліканом,

Хоровод котів пухнастих,
Дев'ятнадцать зебр смугастих,
Жабеняток у ставку,
Собача на повідку,

Корабель у Чорнім морі,
Мишку з сиром у коморі,
Сім грибочків під кущем
І бабусю з дідусем,

Чашку, ложку і виделку,
Небо, сонце і веселку,
Качку з каченятами,
Зорі над Карпатами,

Королеву у кареті,
Космонавта у ракеті,
Івасика-телесика,
Ще й рябого песика.

Малював наш олівець...
Поки звівся нанівець.

 (Янко Горталл)

 

 

 

 

Загадки

У коробці спочивають

Спритні хлопці-молодці.

Убрання барвисте мають

І загострені кінці.

 

Дерев’яний та довгенький,

Маю носик я гостренький.

На білому слід лишаю.

І всіх діток потішаю.

 

Не великі й не малі

У кімнаті на столі

Заховалися в коробці

Дерев’яні чудо-хлопці.

В різнобарвних сорочках

Оживуть лише в руках

Малюватимуть картини

І портрети для людини.

Здогадались, що в руці? (…)

 

У носатого Івана

Одежина дерев’яна.

Він у чистім полі ходить

І по ньому носом водить.

Нестрижений, нечесаний,

Гострим ножем затесаний.

 

Я, не шкодуючи себе,

Служити ладен вам щодня.

Червоне, жовте, голубе

Носити можу я вбрання.

З братами я в коробці сплю.

Тож розбудіть хутчіш мене!

Бо дуже діти вас люблю,

Хоч серце в мене кам’яне.

 

Довгі палички кругленькі –

Сині, жовті, червоненькі.

На папері походили

Кольори свої лишили.

Звуться палички оці – … .

 

Носики в нас кольорові

Білі, чорні та бузкові,

Жовті й сині на кінці

Це, звичайно … .

 

Всяк школяр його шанує

Бо він пише ще й малює.

Хто ж цей славний молодець?

Ну звичайно … .

 

Хоч не схожий на людину

Та працює неупинно.

Пише він коли диктують.

Він і креслить і малює.

І нарешті під кінець

Розмалює у альбомі

Всі малюнки … .

 

Казки

 

ОЛІВЧИК-ЛІНИВЧИК

(Леся Храплива-Щур)

Пішов восени малий Михась у школу. Купила йому мати, щоб мав що читати, книжечку з образками. Купив йому тато, щоб мав на чому писати, зошит з лінійками. Купив йому братчик-Левчик гарненький олівчик.
Став Михась щоднини у школу поспішати, бо хотів навчитися скоренько писати. А олівчик йому помагав, як знав.
Через тиждень вже обоє  навчилися багато: пишуть «мама, баба, дідо, тато». Та нараз скоїлось лихо ... Розказати?
Вночі заснув Михась у ліжку, на столі поклав свій олівець і книжку. А з кутка — шкряб, шкряб! — виходить нишком довгохвоста мишка-Гризикнижка.
— Гей, олівчику, здоров, мій пане! Що за діло ти задумав препогане? Михасеві помагаєш дуже, а за те він голову тобі все струже!
Говорила та й говорила, сидячи за пляшкою чорнила, аж послухав наш олівчик її мову і сказав собі: «Ні, не писатиму вже знову!»
А Михась нічого і не знає, ранком іде, у школу поспішає. Сів на лавку та почав писати: пише «мама», а виходить «тато»! Пише «груші», а виходять «сливи»! Щось Михась сьогодні нещасливий! Пише «вівці», а виходить «кози»! Вже пливуть по личку Михасеві сльози...
— Ні, вже, мабуть, не писатиму ніколи! — і Михась з плачем побіг зі школи.
І сидить Михась три дні у хаті. Вже з нудьги не може їсти й спати. А книжки та зошит з лінійками припадають у куточку порохами.
Просить книжка:
— Ой, олівче, друже, та не будь такий упертий дуже!
Просить зошит:
— Сумно тут сидіти, коли в школу йдуть всі чемні діти!
А олівчик:
— Ні, дайте ви спокій мені! Будьте тихо, ні ду-ду!
Я писати не буду!
Аж четвертого дня братчик — Левчик купив Михасеві новий олівчик. Зрадів Михась, як ще ніколи! Вхопив зошит, книжку та побіг у школу.
Той новий олівчик пильний, працьовитий — вже Михася хвалить знов учитель.
А олівчика-лінивчика в кутку кімнати вже кінчає мишка догризати!

 

Олівець Павла

Жив колись бідний хлопець на ім’я Павло. З самого дитинства він мріяв про те, щоб навчитися рахувати й писати. Коли він збирав хмиз у горах, то паличкою писав по піску цифри – так він навчився писати й рахувати. Одного разу йому приснився сивий дідусь, який дав йому олівця і сказав: «Це чарівний олівець – з його допомогою ти зможеш будь-що обчислити. Але будь з ним обережним, бо він може принести тобі лихо».

 Від радості Павло прокинувся. Яким же було його здивування, коли він побачив у своїй руці олівець. З того часу хлопчик обчислював усе підряд і олівець показував свою чарівну силу: Павло рахував хліб – і числа перетворювалися у справжні пахучі буханці, після підрахунку муки на столі появлялися пакети з мукою і так далі. Хлопчик щедро ділився усім з бідними людьми.

Слава про диво-хлопчика поширювалася й дійшла до злого й жадібного багатія. Той наказав привести хлопця. Багатій вимагав від Павла розв’язувати задачі про гроші, але тільки для нього. Хлопчик відмовився і багатій відібрав у нього олівця. Він сам цілими днями пробував рахувати великі гроші, але в нього не вийшло жодного правильного результату. Тоді знову привели хлопчика. Павло розв’язав задачу про море – накотилася величезна хвиля і змила багатія з його помічниками.

Павло повернувся в своє село й продовжував допомагати людям.

 

Склав учень 5-в класу НВК № 10 Смірнов Олексій

 

 

Жив був простий олівець. Одного разу зустрів він красиву ручку. Вона була рожева і блискуча. Підійшов він до ручки і каже:

 – Давай товаришувати!

–        Не хочу, –  відповіла ручка. Ти такий простий, а я красива і блискуча.

Засумував олівець і пішов своєю дорогою. Раптом він помітив, що на дорозі щось блищить. Підійшов ближче і побачив, що це калюжа рожево-блискучих чорнил, які залишила після себе красива ручка. Він скупався в цій калюжі і теж став красивим. В цей час проходила та сама ручка. Вона побачила красеня-олівця і сказала:

– Давай товаришувати!

Олівець погодився. І стали вони разом розважатися.

Одного разу на прогулянці вони потрапили під дощ. Чорнила з олівця змились і він став простим. Ручка розсердилася на нього і пішла геть. Після того їй зустрічалось багато олівчиків, але ніхто не хотів з нею дружити. Вони відповідали їй, що вона не досить красива. Наша Ручка засумувала. Зустрівши колишнього друга, попросила в нього вибачення і запропонувала знову стати друзями.

З того часу вони оселилися в пеналі.

(учень 3 класу Діма Бурик)

Музика: Н.Антоник. Слова: Н.Свойкіна.

Олівці-малівці

Давним-давно на світі не було кольорів
Навколо чорно-білим було все і сумним.
Тоді взяли яскравих ми кілька олівців
І світ розмалювали, щоб став він чарівним.
Тюльпану дарувала червоний оксамит,
Нехай він наче вогник надією горить.
Оранжевим зробила солодкий апельсин,
Смачний і соковитий на всіх лише один.

Приспів:
Олівці-малівці, олівці-молодці,
Оживаєте ви у моїй руці. 
Олівці-малівці, олівці-молодці,
Оживаєте ви у моїй руці.    

А сонце замалюю я жовтим олівцем,
Воно мене зігріє промінчиком за це.
Зелена фарба робить з листочками дива,
Вкриває землю килим смарагдова трава.
Небесної блакиті додам я у струмки,
Нехай собі мандрують до синьої ріки.
Ліловим намалюю я сливи й баклажан,
Найкращі два малюнки і сповнення бажань.

Приспів: 
Олівці-малівці, олівці-молодці,
Оживаєте ви у моїй руці. 
Олівці-малівці, олівці-молодці,
Оживаєте ви у моїй руці. 

 Приспів:
Олівці-малівці, олівці-молодці,
Оживаєте ви у моїй руці.
Олівці-малівці, олівці-молодці,
Оживаєте ви у моїй руці.

 

Їстівні кольорові олівці

 

В кожного буває період, коли хочеться приготувати щось новеньке. Щось таке, що ніколи не готували раніше. І це може бути страва іншої національності, оригінальний десерт, чи просто спроба нового методу прожарювання м’яса.

Коли на вас зійде таке осяяння, можете приготувати щось таке, що принесе посмішку вашим домашнім. Для цього чудово підійде такий нескладний, але яскравий рецепт приготування їстівних кольорових олівців.

Для їх приготування не треба багато інгредієнтів. Швидше за все, порившись в холодильнику та шухлядах, кожна хазяйка знайде все необхідне.

 

Інгредієнти:

100 г вершкового масла

200-250 г борошна

1 ст. л. сметани

1/3 ч.л. солі

100 г цукрової пудри

1 жовток

яйце для змащування

1/2 ч.л. ванільного цукру

харчові барвники

Спосіб приготування:

Перетріть розм'якшене вершкове масло з цукровою пудрою. В цю масу додайте сметану, жовток, ванільний цукор -екстракт, сіль.

Тепер порційно додаємо борошно. Чому порційно? Бо можливо, вам його знадобиться більше, або менше. Тісто має бути еластичним і не липнути до рук. Потрібно розділити тісто на 2 частини: 1/3 і 2/3.

 

Більшу частину тонко розкачати в прямокутник шириною близько 15 см. Накриваємо харчовою плівкою і ховаємо в холодильник, де воно пробуде 1 годину.

Меншу частину ділимо на стільки частин, скільки є кольорів харчового барвника.

Замішуємо барвник в тісто, скориставшись одноразовими целофановими рукавичками. З тіста робимо тонкі джгутики та кладемо їх в холодильник.

Через годину прямокутний пласт тіста змащуємо збитим яйцем і ріжемо на смужки приблизно по 3 см.

Тепер кладемо кольоровий стержень на смужку білого тіста і скачуємо. Краще скачувати через плівку (як роблять з рулетами), тоді тісто не липне ні до столу ні до пальців. Зверху змащуємо збитим яйцем. Викладаємо на деко з пергаментним папером.

Випікаємо при температурі 200 градусів, 15-20 хвилин.

Дати повністю охолонути, і тільки тоді можна "заточити" олівці.