Проектна робота "Життя на фронті та в тилу в роки Першої Світової війни"

Життя на фронті та в тилу в роки Першої Світової війни. Міністерство освіти і науки України. Перетіцький НВК «ЗШ І-ІІІ ступенів-дитячий садок»Виконав: учень 10-го класу. Черній Станіслав. Керівник: Вчитель історії: Волошин Андрій Григорович. Перетоки 2022

Вступ: Актуальність. Війну 1914-1918 років сучасники називали великою війною, тому що вона породила нові небувалі раніше явища та зміни. Вона була довгою, смертоносною, тотальною. Ця війна спричинила фізичну і культурну мобілізацію і військових, і цивільного населення: чоловіків та жінок. Ця війна вплинула на повсякденне життя населення. Мета. Дослідити та з'ясувати як Перша Світова Війна змінила звички і вдачу людей. Як змінились повсякденне життя людей та сприяння та сприйняття розвитку та інтересів простого населення. Новий статус жінки.

Початок воєнних дій. Більше 100 років тому, 1 серпня 1914 року Російська імперія, а разом з нею і більша частина території сучасної України, вступила у Першу світову війну. У цій війні українці опинилися між двох ворожих імперій – Російської та Австро-Угорської. За підрахунками істориків, з обох боків фронту опинилися більше 4,5 млн. українців, яких мобілізували до лав російської і австро-угорської армій.Ідучи на фронт, солдати мріяли про перемогу, але кожен думав і про те, як вижити в горнилі війни, уникнути поранення і не потрапити в полон. Однак час показав, що таких щасливців було небагато. Попри це, кожен солдат намагався облаштувати свій побут, знайти дрібні життєві радощі, які підтримували його в моменти відчаю і давали надію. Найпершою реальністю, до якої солдат мусив звикнути, була смерть. За деякий час її починали сприймати як щось природне, що може статися з кожним у будь-який момент. Значно важче було звикнути до страждань поранених. А кількість поранених під час Першої світової війни суттєво перевищувала кількість загиблих. До кінця війни в усіх арміях вона сягнула 20 млн осіб. Найчастіше поранення були результатом артилерійських обстрілів, вогню піхоти, штикових атак, повітряних бомбардувань, застосування отруйних газів і вогнеметів.

Повсякденне життя Цивільного населення під час Першої світової війни становить значний науковий інтерес. Адже вона стала випробуванням для всього суспільства і призвела врешті до зміни способу його існування в цілому, зачепив- чи так чи Інакше кожного окремого громадянина. Війна поставила нові складні проблеми, загострила старі і рельєфно виявила слабкі місця суспільного буття. Спогади сучасників дозволяють через відображення деталей побуту та реалій по- всякденності показати і, до якоїсь міри, дають можливість відчути спосіб життя українського суспільства в умовах війни, зміни в настроях людей і суспільної свідомості в цілому. Цікаво, що в спогадах період війни часто буває випущений або згадується побіжно. Очевидно, це можна пояснити тим, що подальший перебіг подій, страшні потрясіння і революційні зміни були настільки сильними, що затьмарили враження часів війни. Спочатку війни у містах загострилися квартирне питання біженці переселенці І взагалі маса людей з сушених війною намагалися усі саме у великих містах щоб знайти роботу і житло.

Зміна статусу жінки. Велика війна була не лише чоловічою справою. В умовах воєнного часу змінився статус жінки у суспільстві. У державах, що воювали, від жінок очікували особливого патріотизму: вони мали віддавати Вітчизні синів і чоловіків, надихати їх мужністю та виряджати на фронт. Для жінок повсякденний патріотизм означав вистояти, вижити, виказуючи жертовність і милосердя. У роки війни вони перестали носити коштовності, уникали розкоші та дотримувалися помірності у щоденному побуті. Стало популярним відмовлятися від дотримання моди. Досвід жінок у роки війни був дуже різним — залежно від віку, національності, суспільного і матеріального становища. На їхні плечі лягла турбота про забезпечення сім’ї. Жінки замінили чоловіків там, де було можливо: вони не лише працювали листоношами, водіями трамваїв, а й освоювали раніше суто чоловічі професії, зокрема у важкій і воєнній промисловості: ставали шахтарками, ливарницями, вантажницями тощо. Вкрай важкі та небезпечні умови праці, 11-12-годинні робочі зміни не зупиняли жінок, які швидко опановували нові спеціальності і забезпечували високу продуктивність праці. У воєнні роки жінки не лише працювали на оборонних заводах, виконуючи важку, «нежіночу» роботу у сільському господарстві, промисловості, сфері обслуговування, на транспорті, а й служили на фронті сестрами милосердя й санітарками, безпосередньо воювали у військових частинах.

Висновок: за допомогою історичних джерел ми дізналися про те, що мирне населення переживало економічну кризу. Жінки робили все для забезпечення сім'ї, не вистачало коштів на життєво важливі продукти. На фронті були важкі часи потреби медикаментів, зброї, одягу. Найгіршим було те. що через владу страждало мирне населення.

Список використаних джерел:https://uahistory.co/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-byrneiko-standard-level/5.phphttps://ru.wikipedia.org/wiki/https://ua.depositphotos.com/stock-photos/